Дмитро Карпачов одружений? У нього є діти? Скільки йому років?

Дмитро Карпачов — ведучий популярних шоу «Один за всіх» і «Врятуйте нашу сім’ю».
Він одружений?
Є у нього діти?
Скільки йому років?
Де навчався?

По порядку. Дмитро Карпачов одружений. У нього є син Святгор (4 роки). Цей популярний телеведучий програм українського каналу СТБ народився в 1978 році в Кіровограді. Він завжди не любив говорити про особисте життя, але з його розмов зрозуміло, що у нього з дружиною все нормально. Просто ця людина таким чином оберігає своє особисте життя, і правильно робить. Багато хто цього не розуміють. Але він розуміє, він-то психолог. Ось фрагмент інтерв’ю Дмитра Карпачова.

Дмитро Карпачов: факти з біографії

Чудовий ведучий українського каналу СТБ, програми «Один за всіх» Дмитро Карпачов, народився у 1978 році (36 років), в місті Кіровоград. Закінчила Вищу школу соціології при Академії наук України. Одружений, має сина Святогора (5 років). Щасливий у шлюбі і дуже любить свою дружину, але розкривати свої сімейні таємниці і ділитися з журналістами не поспішає. Дружина викладає йогу, що не можна назвати роботою, а приносить задоволення (зі слів Карпачова). Раз в тиждень, на каналі СТБ у програмі «Один за всіх», Карпачов веде цікавий бесіди і витягує скелети з шаф. А ось про себе і своє особисте життя розповідати зовсім не любить!

Дмитро Карпачов 1978 року народження. У Дмитра є дружина, яка працює тренером йоги. Також у Дмирия є дитина, якій зараз 4 рочки. Навчався Дмитра на психолога і на маркетолога, у нього дві вищі освіти.

Якщо я правильно поінформований, то телеведучий Дмитро Карпачов, одружений, у нього росте син Святогор, чотирьох років від роду. Народився Дмитро в грудні 1978 року в Кіровограді, тобто йому скоро 35 років. Має дві освіти — маркетолог і психолог.

Дмитро Карпачов: факти з біографії

Загинув Дмитро Коцюбайло – легендарний “Да Вінчі”. Яким він назавжди запам’ятався українцям

Загинув Дмитро Коцюбайло на псевдо “Да Вінчі” – український воїн, перший доброволець, якому надано звання Герой України прижиттєво. З 18 років він захищав нашу землю від російських окупантів. Дмитро був нареченим волонтерки та депутатки Київради Аліни Михайлової.

Про загибель військовослужбовця повідомив президент України Володимир Зеленський у відеозверненні.

Що відомо про смерть легендарного воїна

“Сьогодні в бою загинув “Да Вінчі”, герой України, доброволець, людина-символ, людина-хоробрість, – Дмитро Коцюбайло. Боєць 67-ї окремої механізованої бригади, комбат. Загинув в бою під Бахмутом, у бою за Україну”, – сказав президент.

За попередньою інформацією, під час одного з боїв Дмитру в шию потрапив уламок російського снаряда. Поранення виявилося смертельним.

Яким “Да Вінчі” запам’ятається всім українцям

Дмитро народився 1 листопада 1995 року в Івано-Франківській області.

З юності йому подобалося займатися творчістю, він працював із гранітом, зі шкірою і навіть кував по металі. Проводив розкопки у місцях боїв Другої Світової війни. Багато часу присвячував спорту – легка атлетика, футбол, байдарки.

Дмитро приїхав на столичний Майдан, коли йому було 18 років. Позивний “Да Вінчі” закріпився за воїном, бо до Революції Гідності він навчався у художньому ліцеї.

Коли ж стало “гаряче”, хлопець швидко склав іспити, а потім одразу знову вирушив до Києва та приєднався до лав “Правого сектору”.

Дмитро Коцюбайло (фото: instagram.com/dmitrokotsiubailo)

З 2014 року захищав Україну на фронті. Він узяв зброю до рук, коли йому ледве виповнилося 18 років. Спочатку він був командиром взводу добровольців, потім – роти добровольців. У 2014 році отримав тяжке поранення у Пісках Донецької області, після одужання повернувся на фронт.

Спочатку 18-річного Дмитра призначили старшим відділення, і він керував діями 10 товаришів по службі, багато з яких були старшими за його віком. 2015-го йому довірили керівництво цілою ротою.

Його називали найталановитішим молодим військовим.

Коцюбайло брав участь у боях за Покровськ, Карлівку, Червоноармійськ, Піски, Савур-Могилу. Ледь залишився живим і не потрапив в оточення біля Степанівки.

У березні 2017 року був призначений командиром 1-ої окремої штормової роти “Вовки Да Вінчі” ДУК ПС, яку пізніше переформатували на батальйон.

2022 року отримав звання молодшого лейтенанта. З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну воював у складі 1 ОШБ ЗСУ.

Да Вінчі захищав Україну з 2014 року (фото: Facebook/Дмитро Коцюбайло)

Нагороди Да Вінчі

2017 року Дмитро отримав орден “Народний герой України”.

У 2021-му Коцюбайла було нагороджено орденом “Золота Зірка” – за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України.

Да Вінчі також став першим українським добровольцем, якому було надано звання “Герой України” за життя.

“Це нагорода кожного, хто у 2014 році взяв до рук зброю і кому весь цей час доводилося називати себе волонтерами та будь-ким”, – так сказав Да Вінчі після отримання своєї нагороди.

Минулого року він увійшов до рейтингу “30 до 30: особи майбутнього” від Forbes.

Да Вінчі захищав Україну з 2014 року (фото: Facebook/Дмитро Коцюбайло)

Яскраві цитати Дмитра

Да Вінчі вважав, що про себе дали знати його коріння – його прадід воював у складі УПА. Про це Дмитро дізнався від бабусі. У дитинстві він рив у дворі окопи та облаштовував таємні тайники. Ці навички потім йому знадобилися у військовій службі.

“У мене немає колосальних планів на майбутнє. Війна йде. Але в моєму житті тепер по-любому все буде пов’язано з військовою справою. Багато людей, які прийшли з цивільного життя на війну, здобули себе саме тут”, – говорив Дмитро в інтерв’ю.
“З нас жорстоко робили солдат. На Майдані ми ходили, хто як хотів. А тут ґудзик розстебнутий – і ти вже віджимаєшся. Доходило до того, що ми навіть пісні співали, коли йшли до казарми”. (Про навчання військової справи в центрі “Десна”)

Да Вінчі (фото: Facebook/Дмитро Коцюбайло)

Збройні сили затягнули. Я дуже опирався. Але вже що є, то є. Всім підрозділом “Вовки Да Вінчі” вирішили рухатися в складі ЗСУ під командуванням Валерія Федоровича. Одна з ключових причин, чому ми “легалізувалися”, – всі ми віримо Залужному. (З інтерв’ю виданню “Новинарня”)
Я бачив багато росіян дохлих. Вони ж часто навіть не забирають поранених, хоча є можливість. Дійсно, їх кидають на м’ясо. Як командир підрозділу і як людина я не можу таке пояснити. Бо ми плануємо цілу спецоперацію, щоб забрати нашого загиблого хлопця. Розуміємо, що може бути жопа. Але мусимо його забрати, бо мама має поховати свого сина. А росіяни – “чмобіки”, їх тут утилізують. Чим більше їх тут лягає, тим родючіша буде наша земля. (З інтерв’ю виданню “Новинарня”)
Після війни буде багато роботи всередині країни. Маємо розуміти, що треба довести це до логічного завершення. А логічне завершення може бути тільки тоді, коли Росія розвалиться. Практика показує, що з ними неможливо домовлятися. Там же справа не в Путіні. Вони всі – кінчені дебіли. Україна зможе зажити, коли Російська Федерація розпадеться. (З інтерв’ю виданню “Новинарня”)
Я воюю, захищаю країну, загалом, як нормальний чоловік, займаюся своєю роботою, а не сиджу в інтернеті, поливаючи когось брудом. (З інтерв’ю виданню “Новинарня”)

Да Вінчі (фото: Facebook/Дмитро Коцюбайло)

Якби всі чоловіки у 2014-му році вийшли захищати Україну, то війни вже не було б. (З інтерв’ю виданню “Цензор.НЕТ”)
Ми переможемо тільки військовим шляхом. Ми сильна країна, яка переговорами й перемир’ям показує свою слабкість. Нам потрібно доказувати, що нефіг лізти на українську землю. Споконвіків це була незалежна козацька держава. І ми маємо ще раз показати всьому світу: немає чого зазіхати на нашу волю. (З інтерв’ю виданню “Цензор.НЕТ”)
Я приїжджаю додому і розумію, що на фронті кожен день хтось гине, у нас 5-10-20 загиблих за місяць. Десятки, сотні поранених за кілька місяців. Я уявити не можу, що залишуся вдома, коли можу допомогти країні. (З інтерв’ю виданню УНІАН)
Я не будую далекосяжних планів на майбутнє. Знаю лише одне – війна має закінчитися нашою перемогою, звільненням всіх окупованих територій, включно з Кримом. Ми будемо йти до перемоги! (З інтерв’ю газеті “Експрес”)

Да Вінчі з нареченою Аліною (фото: Facebook/Дмитро Коцюбайло)