Скільки калорій у Стріпсах Бургер Кінг

Куриные стрипсы в Бургер Кинг

Стрипсы Бургер Кинг — вкусный снек из нежного куриного мяса, который отлично дополнит любой обед! А теперь, расскажем сколько стоят и сколько стрипсов Бургер Кинг в порции.

Цена стрипсов в Бургер Кинг

Стоимость стрипсов отличается в зависимости от размера порции, ресторана Бургер Кинг и города, в котором он расположен.

  • Стоимость большой порции (8 шт.): 279,99 руб.
  • Цена средней порции (5 шт.): 199,99 руб.
  • Маленькая порция (2 шт.) стоит: 99,99 руб.

Вес стрипсов Burger King

  • Большая порция весит: 336 г
  • Вес стандартной порции: 210 г
  • Вес маленькой порции составляет: 84 г

Калорийность куриных стрипсов

  • Калорийность самой большой порции: 740 ккал
  • Калории в средней порции: 460 ккал
  • В маленькой порции: 180 ккал

Стрипсы из куриного мяса в Бургер Кинг

Для удобного выбора в меню указаны стоимость и содержание калорий. Выбрав большую, среднюю или маленькую порцию можно узнать подробную информацию о составе, весе, содержании белков, жиров и углеводов в куриных стрипсах Бургер Кинг.

Стрипсы 5 штук средняя порция за 200 руб

460 ккал | Б: 38 г, Ж: 23 г, У: 27 г

Мережа “бургер кінг” – калорійність та склад основних страв. Бургер кінг-дієта або як не погладшати від фастфуду Чи є більш легкі продукти

Коли перший представник ресторану швидкого харчування Burger King було відкрито у 1953 році, його меню переважно складалося з гамбургерів, картоплі фрі, прохолодних напоїв, молочних коктейлів та десертів. Після того як мережа була продана іншому власнику і перейменована в 1954, вона почала розширювати меню, додавши в нього різні сендвічі. В даний час в “Бургер Кінг” калорійність страв дуже різниться, а серед основних інгредієнтів, крім яловичини, пропонуються курка, риба та вегетаріанські позиції, у тому числі салати та інші доповнення включають меню для сніданку і різні напої.

У міру того, як компанія продовжувала розширюватися за межами Сполучених Штатів, у ресторанах по всьому світу стали з’являтися локалізовані версії меню, які відповідають регіональним уподобанням та культурним чи релігійним переконанням.

Для збільшення обсягів продажу «Бургер Кінг» іноді вводить обмежену тимчасову пропозицію на окремі групи продуктів або пропонує деякі нові позиції, призначені для довгострокових або короткострокових продажів.

Компанія представила своє перше меню для сніданку, поряд зі спеціальною лінійкою фірмових сендвічів у 1978 році. Розширене меню Burger King тоді було частиною плану збільшення мережі та виступу на міжнародний ринок, а також для того, щоб скласти успішну конкуренцію McDonald`s. Це увінчалося успіхом – нині мережа ресторанів є однією з найпопулярніших серед тих, хто торгує фастфудом.

Найбільш відомий пункт меню

Найвідомішим продуктом, що пропонується в цьому ресторані, є «Воппер». Вперше він був представлений у 1957 році, і після цього його рецепт неодноразово вдосконалювався. Часто можна почути, що «Воппер» – це основний конкурент «Біг Мака» з «Макдональдса». Подібності справді є, але можна побачити й відмінності. Так у «Воппері» від «Бургер Кінг» калорійність вища – 670 Ккал, тоді як поживна цінність «Біг Мака» становить 540 Ккал. Більше того, продукт із Burger King не містить сиру. Тобто при його додаванні за бажанням клієнта бургер стане ще більш калорійним.

Стандартний склад «Воппера» – це листя салату, солоні огірки, свіжі помідори, цибуля, майонез, кетчуп, і, звичайно ж, велика котлета з яловичини. У деяких країнах для його приготування використовують інші соуси, а також пропонують додаткові інгредієнти, в тому числі є також подвійний і потрійний «Воппер», що пропонують 2 або 3 котлети відповідно.

Все це має на увазі, що в “Бургер Кінг” калорійність страв просто величезна, особливо якщо замовляти великі порції. Наприклад, якщо крім «Воппера» взяти додатково із соусом та десерт, виходить практично добова поживна норма для дорослої людини.

Чи є легші продукти?

Але все ж таки любителі фастфуду можуть знайти і легші страви в цій торговій мережі. Власники бренду враховують інтереси людей, які стежать за здоровим харчуванням, тому за деякими пунктами меню знижують калорійність у «Бургер Кінг». Салат “Цезар”, наприклад, налічує лише 343 Ккал при використанні всіх інгредієнтів.

Склад цього салату майже не відступає від класики – тертий сир пармезан, свіжі овочі, сухарики та шматочки смаженого курячого філе під соусом «Цезар». Однак подача страви тут помітно відрізняється – соус, сухарики та шматочки курки подаються окремо, що дозволяє самостійно варіювати величину та поживність порції.

Приготувати такий салат у домашніх умовах дуже просто – необхідно підсушити маленькі шматочки білого хліба (можна додати невелику кількість часнику), посмажити куряче філе до та потім змішати все це зі свіжими овочами в окрему апетитну страву. Соус продається вже готовим, тому приготування не займає багато часу.

Якщо ж вас бентежить у “Бургер Кінг” калорійність цього салату, ви можете змінити рецепт і зробити його легшим. Наприклад, запекти куряче філе, а не обсмажити.

Що ще можна зарахувати до легкого фастфуду?

Меню закладу також пропонує інші страви з куркою. Якщо продовжувати досліджувати в Бургер Кінг калорійність страв – Цезар-рол цілком підійде як відносно здоровий перекус. Звичайно, його легкість недосконала – в одній порції міститься 390 Ккал, але в порівнянні з Воппером він помітно виграє.

По суті, він є копією аналогічної страви з «Макдональдса» – до його складу входить курка, листя салату, помідор, тертий сир та соус «Цезар». Все це загорнуте в прісний коржик.

Чи можна його приготувати самостійно?

Цезар-рол можна приготувати своїми руками без великих зусиль. Для 6 порцій знадобляться такі інгредієнти:

  • 3 склянки подрібненого;
  • 2 склянки смаженого курячого філе, нарізаного смужками;
  • ¼ склянки тертого сиру Пармезан;
  • ½ склянки соусу “Цезар”;
  • 6 невеликих тонких лавашів.

Змішайте 3 перші інгредієнти у великій мисці. Додайте в них соус «Цезар» та перемішайте дуже ретельно. Нанесіть посередині кожного з лавашів 2-3 столові ложки отриманої суміші, загорніть у рулети. За бажання можна обсмажити готовий рол на сковороді з невеликою кількістю олії.

Готове блюдо виходить на смак практично таким самим, як подають у мережі «Бургер Кінг». Калорійність рулету можна зменшити, якщо покласти в нього відварену або запечену курку замість обсмаженої.

Крім того, вищезгадана суміш інгредієнтів може бути подана як салат. Для цього потрібно не загортати її в лаваш, а посипати сухариками. А якщо ви не з тих, хто вважає калорії, ви можете доповнити блюдо на свій розсуд – наприклад, додати в нього дрібно нарізаний смажений бекон.

Все той же воппер з додаванням двох скибочок сиру.

Воппер, це головний продукт американської мережі швидкого харчування Burger King. Тому замовити воппер можна завжди і скрізь, навіть не виходячи з дому, де є ця американська компанія з виробництва фастфудів.

Що таке воппер?

Воппер був створений в 1957 засновником мережі – Джеймсом Маклеймором і продавався за 37 центів (1 рубль 48 копійок за курсом 1950 року).

Все почалося в 1954 році, коли два підприємці – Джеймс МакЛамор та Девід Едгертон – відкрили компанію Burger King. Початок було покладено у Флориді, основною метою засновників Burger King було залучення великої кількості американських сімей до ресторанів швидкого харчування.

Воппер у перекладі з англійської означає як «громадину». Що означає – «громадина»? Виявляється це проста булочка, розрізана навпіл. Між двома половинками булочки вставляється шматок приготовленої на вогні яловичини. лист салату, свіжа цибуля, маринований огірок, поливається це все майонезом і закривається верхньою половинкою булочки, посипаною кунжутом. Самі розумієте, що впхнути між двома половинками булочки можна величезну кількість інгредієнтів. тому і назва-“громадина” або воппер. До того ж булочка теж досить велика.

В інших фастфудах ті ж сендвічі, (сендвіч перекладається як блюдо, що складається з двох або декількох скибочок хліба (часто булки) та одного або декількох шарів м’яса або інших начинок), звуться гамбургер або чизбургер.

Що таке гамбургер?

Вид сендвіча, що складається з рубаної смаженої котлети, що подається всередині булки, що розрізає. На додаток до м’яса гамбургер може мати велику кількість різноманітних наповнювачів, наприклад: кетчуп та майонез, часточку кабачка, листя салату, маринований огірок, сиру або смажену цибулю, помідор.

Що таке чизбургер?

Вид гамбургера з додаванням сиру. На додаток до м’яса чизбургер може мати велику кількість різноманітних приправ, наприклад: кетчуп та майонез. Чизбургер часто подають разом із картоплею фрі, яєчнею чи салатами. Як правило, вартість чизбургера трохи перевищує вартість гамбургера за рахунок вартості сиру, що додається в сендвіч. Завдяки додаванню сиру містить на 20% більше калорій ніж гамбургер.

Рецепт Бургер Кінг

Вперше представлений у 1957 році, рецепт воперу кілька разів змінювався. Поряд з Біг Маком McDonald’s воппер є одним з найбільш відомих гамбургерів у фастфуд-індустрії. воппер «Бургер Кінг» став настільки популярним.що змусило інші компанії з виробництва фастфудів створювати його аналоги, які часто називають Whopper Stopper («зупиняючий воппер»).

Є цікаві факти. На противагу вопперу, в одній із мереж швидкопиття було створено гамбургер Big Classic зі схожими інгредієнтами, але з іншою булочкою. McDonald’s зробив 6 спроб, щоб “відповісти” Burger King. Але лідерство все ж таки залишилося за воппером «Бургер Кінг».

Воппер Бургер Кінг – склад

Бургер Кінг виготовляє кілька варіантів воппера, що відрізняються розміром, вагою і калорійністю. Є у “Бургера Кінга” і особливі варіанти, що відповідають місцевим кулінарним чи релігійним традиціям. Крім того, компанія періодично практикує експерементальні лінії воперів, рецепти яких відрізняються від традиційних. Як, наприклад, Angry Whopper. То з чого роблять бургери у «Бургер Кінг»?

  • гамбургер із засмаженою на грилі яловичою котлетою вагою 113,4 грами
  • булочки з кунжутом
  • майонезу
  • салату
  • нарізаних помідорів
  • нарізаних солоних огірків
  • кетчупу
  • нарізаного скибочками цибулі.

Додаткові продукти, що додаються за бажанням замовника, включають плавлений сир, бекон, гірчицю і перець халапеньо. У деяких країнах також є соуси барбекю, сальса і гуакамоле. Крім того, за бажанням гостя, Burger King додає в воппер будь-яку з приправ, що реалізується в даному ресторані. Так, що рецепт воппера досить простий і приготувати воппер в домашніх умовах, як я думаю, не складе особливих труднощів.

Воппер у домашніх умовах

Скільки коштує ВОПЕР

«Бургер Кінг», це мережа швидкопиття, орієнтована на простих громадян, тому ціни є прийнятними. Так звичайний Воппер коштує, згідно з різними сайтами від 159 руб.-209руб. Це одна котлета з яловичини, булочки, листя салату та приправи.

Найсмачніша приготована на вогні 100% яловичина з соковитими помідорами, свіжим нарізаним листовим салатом, густим майонезом, хрусткими маринованими огірками та рубаною білою цибулею на ніжній булочці з кунжутним посипанням.

Калорійність воппера, вага

  • Вага порції воппера – 279 г
  • Кілоджоулі 2410 кДж
  • Калорії 576 ккал
  • Білки 25 г
  • Вуглеводи 43 г
  • Жири 34 г

Подвійний Воппер самі розумієте. що це вже два шматки яловичини, порція вже більша, калорійність вища, вартість збільшилася.

Калорійність подвійного воперу, вага

  • Вага порції – 355г
  • Калорії: 816ккал
  • Жири: 53
  • Вуглеводи: 42
  • Білки: 42

Вартість подвійного Воппера, згідно з різними джерелами. в межах – 235 руб.

Потрійний воппер – калорійність, вага

Потрійний воппер це-три шматки соковитого біфштексу ніжної прожарки, покритих майонезом, покладених на щойно витягнуту з духовки ніжну булочку і прикрашених свіжими помідорами, хрумким листям салату, скибочками маринованих огірків і «кубиками» білої цибулі.

Калорійність, вага:

  • вага порції – 431 г
  • Калорії 1036 ккал
  • Білки 59,1 г
  • Жири 70,5 г
  • вуглеводи 42,8 г

Ціна потрійного вопера буде становити в межах-309 руб. Нагадую, що всі ціни вказані на початок грудня 2017 року.

Воппер Джуніор Бургер Кінг, калорійність, вага

Це все той самий воппер тільки меншого розміру. У перекладі російською означає молодшого віку. тобто для дітей. Тож порція. ціна та калорійність менша.

«Молодший брат» великої родини вопперів – відрізняється від старших лише меншим розміром

Воппер Джуніор- калорійність, вага:

  • Розмір порції: 100г
  • Калорії 207 ккал
  • Білки 9,2 г
  • Вуглеводи 19 г
  • Жири 10,7 г

Ціна Джуніора становить близько-100 руб.

Воппер із сиром – калорійність, вага

Калорійність, вага:

  • Вага 1 порції -303,6 г
  • Калорії 679 ккал
  • Білки 30,2 г
  • Вуглеводи 43,7 г
  • Жири 43,1 г

Ціна вопера з сиром порядку – 200 руб.

Подвійний воппер із сиром, вага, калорійність

Можна спробувати і подвійний воппер із сиром, зрозуміло, що це буде дорожче, більше та калорійніше.

  • Вага-379.6г
  • Калорійність-899,5 ккал
  • Білок-47,1г
  • Жир – 60,1г
  • Вуглеводи – 43,7г

Потрійний воппер із сиром – вага, калорійність

Для любителів смачно поїсти є варіант потрійного воппера із сиром. самі розумієте, що це вже три поверхи котлет із трьома прошарками сиру. Можна майже одним бутербродом набрати денну норму калорій.

  • Вага-455,6г
  • Калорійність: 1119,9г
  • білки – 63,9г
  • жири – 77.1г
  • вуглеводи – 43.

Воппер рол Бургер Кінг

Начинка така ж як і у звичайного воппера, Приготовлений на вогні біфштекс, свіжі овочі, багато соусу -Фішка в тому, що це все загорнуто в пшеничний коржик. Хорошою альтернативою вопперу ролу буде Цезар рол.

Бургер Кінг відгуки про їжу. Воппер

Гідність: Смачно та ситно Воппери великі, для чоловіків якраз, дуже навіть непоганий бургер. Після нього довго не хочеться їсти. Котлети. Смажена на вогні має смак шашлику.

Обслуговують швидко та професійно. Як і по всій мережі дуже багато акцій та спецпропозицій. Дуже сильним плюсом йдуть начебто свіжі помідорки та лист салату. Коли воппер береш із собою. то паперова упаковка дуже доречна, можна покласти в сумку.

Із чого роблять бургери.

Недоліки:Їжа в Бургер Кінг приблизно така ж. як і в інших швидкопивах. Кому-то не подобається, що воппер упакований у простий папірець. Комусь не подобається ціна.

Воппер не безневинний або навіть шкідливий, тому. що дуже калорійний – тягне майже на 600 ккал! Ну, фаст-фуд він і є фаст-фуд. Це до того, що можна швидко і непомітно набрати зайву вагу і заробити якісь захворювання. Але якщо не захоплюватися фастфудами, нічого страшного не буде. Треба розуміти. що це їжа не для щоденного раціону харчування.

Найкраще його з’їсти відразу, поки він гарячий, так би мовити з запалу-жару, якщо його розігріти повторно, але смакові якості губляться, як у будь-якої іншої їжі.

Шалено люблю фастфуд. Не буду навіть говорити про його шкідливість, адже смакуючи подібну їжу, ми зовсім не думаємо про її негативні сторони, а хочемо просто насолодитися смаком.

Проте не часто туди заглядаю останнім часом у Бургер Кінг, але насолодитися Вопперомдозволяю собі щоразу при відвідуванні. Для мене це найсмачніший бургер серед усіх ресторанів фастфуду.

Купивши довгоочікуваний Воппер, ціна якого 140руб, пішла у піднесеному настрої додому. Чомусь ніколи не їм у залах, а завжди беру з собою, ну не подобається мені там їсти, вже краще вдома у приємній та тихій обстановці.

Розвертаємо обгортку, я не сказала б, що він приблизно через півгодини став виглядати гірше, зовнішній вигляд його не змінився.

Бачимо рум’яну булочку, посипану кунжутом. ох, дуже апетитно

І побачимо, що в нього всередині. Так, бургери у нас збирають абияк, не найпривабливіший і акуратний вид зсередини

Для мене це ідеальне поєднання: яловича котлета, пара кружечків помідорки та солоного огірочка, цибулька, салат айсберг та соус.

Булочка м’яка, котлета не підошва (у Маку вже довгий час котлети схожі на підошву), помідорки, овочі всі свіжі, соус приємний, не “оцтовий”.

Калорійність Воппера 670ккал, не варто їм так сильно захоплюватися.

Вага 290г.Якщо порівнювати з Біг Тейсті, то Воппер йому трохи поступається, вага Біг Тейсті становить 335г.

За бажання можна попросити за окрему плату покласти в Воппер сир, халапеньо, бекон.

Іноді купую скибочки сиру окремо в магазині і вже вдома кладу його у бургер.

Не знижуватиму оцінку через шкідливість, іноді можна все.

У Бургер Кінг навіть прихильникам здорового харчування можна знайти потрібну для себе їжу. Для цього лише потрібно знати калорійність кожної страви.

Ритм, в якому існують сучасні люди, не дає можливості зупинитися і замислитися про себе та власне здоров’я. Велика кількість швидкопиття, які розмножуються, як гриби після дощу, – явний доказ. Люди забули, що правильно харчуватися можна лише вдома. Їжею, яку приготували самостійно із свіжих та перевірених продуктів. Крім того, закинути в шлунок гамбургер або нагетси і бігти далі у своїх справах – найчастіше єдине можливе рішення, яке приходить поспіхом. Як з’ясовується, у ресторанах швидкого харчування теж можна їсти без особливої ​​шкоди для власного здоров’я та дієти.

З’їсти разом з «делікатесом» із швидкопиття купу калорій не нашкодити собі – завдання не з найлегших. Однак, можна спробувати! Сьогодні поговоримо про харчування у Бургер Кінг.

Бургер Кінг: правила харчування

Ресторан швидкого харчування Burger King прийшов до нас із Америки. Сьогодні ця мережа доступна більш як 70% світового населення. Жодні застереження не змусять любителів фастфуду зупинитися і перейти на правильне харчування. Вони так само біжать у мініресторан за соковитим бургером або картоплею фрі, біфштексом або ролом.

Якщо не вдалося уникнути походу з колегами або родичами в цей заклад, скористайтеся кількома порадами лікарів та зробіть вибір на користь таких страв:

  • “Цезар Рол”;
  • велика порція салату «Мікс» з помідорами та огірками;
  • салат Цезар з куркою;
  • чизбургер із сиром та овочами;
  • гамбургер із котлетою та солоними огірками;
  • шаурму від ресторану;
  • курячі нагетси;
  • кава чи чай без добавок.

Калорійність страв знаходиться в межах від 17.6 до 315 ккал.

Ви можете використовувати скільки завгодно фастфуду без шкоди для фігури, якщо будете тримати меню в межах 1500 ккал. на добу.

Як зробити трапезу у швидкопиття безпечною?

  1. Скористайтеся таблицею, де є калорійність кожної страви, та вираховуйте денний калораж з таким розрахунком, щоб ви могли поснідати, пообідати та повечеряти.
  2. Починайте трапезу зі склянки води.
  3. Замовляйте всі салати без заливки (саме соус збільшує калорійність харчування в 2 рази).
  4. Ідеальним варіантом для вибору буде не триповерховий “Кінг”, а маленький “Воппер”.
  5. Замість брауні та шийків замовляйте собі свіжі соки. Крім їх незаперечної користі для здоров’я, ви трохи вгамуйте почуття голоду.
  6. Після з’їденої порції калорійної страви, згадайте про велику присипку та кількість підсилювачів смаку, які додані до нього для того, щоб викликати апетит. Чи не замовляйте ще одну порцію! Ваш шлунок вже наївся, і незабаром ви отримаєте сигнал про почуття ситості.
  7. Їжте повільно, намагаючись максимально розтягнути час їжі. Тоді ваш шлунок зрозуміє, що отримав достатньо їжі, і незабаром відчуття голоду відступить.
  8. Крім усього іншого, згадайте про ті неприємності зі здоров’ям, які загрожують вам у разі зловживання їжею зі швидкопиття. Чи варте того хвилинне задоволення від соковитого та смачного бургера?

Дієтичний “Воппер”: міф чи реальність?

Як стверджують виробники – «Воппер Кінг» не шкідливий для здоров’я. Їхня думка заснована на тому, що страва готується без використання рослинних та тваринних жирів. Біфи смажаться на грилі (відкритому вогні).

Отже, існують «за» та «проти» даного способу обробки:

  • «За». Як правило, приготування продуктів на грилі вважається одним із правильних прийомів термообробки для тих, хто хоче схуднути.
  • «Проти». В цьому випадку виникають питання лише до якості сировини, з якої готується ця котлета. На грилі навіть неякісний біф можна зробити привабливим. Всі інгредієнти, що входять до складу «Воппер Кінг» – скупчення калорій, жирів і вуглеводів. Варто згадати тільки, що булочка для нього робиться з борошна найвищого ґатунку, і продовжувати далі вже не потрібно.

Їмо фастфуд з меню Burger King і худнемо

Якщо ви прихильник здорового харчування, але в окрузі тільки один Бургер Кінг, де можна поїсти і не залишити всю зарплату, то дотримуйтесь наступного меню:

На десерт можете з’їсти морозиво. Калорійність невеликої порції – трохи більше 100 ккал. Однак для цього виключіть якесь блюдо з обіднього меню.

Якщо ви дотримуватиметеся даного раціону, то підсумкова кількість калорій дорівнюватиме в середньому 1500 одиниць.

Таблиця калорійності страв із меню «Бургер Кінг»

НайменуванняВага порції (р.)Калорійність блюда (ккал.)
Бутерброди
Воппер279576
Воппер із сиром304680
Воппер Міні154319
Подвійний Воппер355815
Потрійний Воппер4311036
Біг Кінг200424
Біг Кінг XXL345936
Тендеркрисп269622
Кріспі Чікен189485
Лонг Чікен209580
Гриль Чікен Барбекю298694
Чизбургер122242
Гамбургер110200
Наггетс Бургер155419
Стейкхаус150416
Фіш Кінг127484
Фокачча Фреш224406
Сирний Джо250700
картопля
Картопля фрі74203
Кінг Фрі116319
Кінг Фрі маленька106288
Картопля Сільська170379
Салати
Кріспі Чікен209230
Салат Цезар10097
Салат Мікс7518
Кінг Салат12726
Цибулеві кільця95278
Курка
Нагетси (4 шт.)64176
Нагетси (6 шт.)96264
Нагетси (9 шт.)144396
Крильця Кінг (4 шт.)115253
Крильця Кінг (6 шт.)172380
Крильця Кінг (9 шт.)258570
Десерти
Гарячий Брауні з морозивом130434
Ріжок69108
Бельгійська вафля з морозивом100435
Айс Твіст Полуниця з печивом170237
Сандей шоколадний150268
Гарячий блонди80356
Чізкейк із полуничною глазур’ю100304
Шоколадний Шейк100154

Потрібно сказати, що кількість необхідних людині за добу калорій ви наберете, якщо замовите всього пару-трійку страв. При цьому голод ви вгамуйте лише на нетривалий час. Тому замовляйте не настільки калорійні та шкідливі страви та дотримуйтесь порад тих, хто стежить за своєю фігурою.

Для цього вам потрібна таблиця калорійності різних продуктів і суворий підрахунок калоражі їжі, яку ви вже з’їли або збираєтеся вжити. Проте не беріть за правило постійне харчування у ресторанах фастфуду. Краще чергуйте його зі здоровою домашньою їжею. Наприклад, салат з огірків і помідорів з вареним яйцем буде набагато кориснішим, ніж будь-який гамбургер.

Як довго можна колоти Диклоберл

Як колоти Диклоберл?

Для зняття сильного болю часто застосовують саме ін’єкції Диклоберла, оскільки він має високий рівень біодоступності. То як колоти Диклоберл правильно?

Диклоберл для ін’єкцій — це нестероїдний протизапальний препарат (НПЗЗ), чинним компонентом якого є диклофенак натрію. Ці ліки слід приймати лише за рекомендацією лікаря та під його наглядом. Перед використанням ліки варто зважити на ризики, пов’язані з його прийомом.

Лікування цим препаратом слід здійснювати у вигляді одноразової ін’єкції. Зазвичай лікар призначає 1 дозу ліків на день (1 ампула – 75 мг), при тяжких випадках – 2 ін’єкції з кількагодинним інтервалом. Загальна доза не повинна перевищувати 150 мг.

Зверніть увагу! Людям у віці слід призначати меншу ефективну дозу у зв’язку з підвищеним ризиком виникнення побічних реакцій. Пацієнтам з порушенням функціонування нирок або печінки немає необхідності знижувати дозування лікарської речовини.

Диклоберл колять внутрішньом’язово глибокою ін’єкцією у зовнішній сектор великого сідничного нерва. При цьому необхідно дотримуватись правил асептики. Для попередження пошкоджень нервів або інших тканин слід дотримуватись певних інструкцій.

Недотримання інструкції може призвести до м’язової слабкості, паралічу або парестезії (поколювання або печіння шкіри).

Джерела

Диклоберл / Державний реєстр лікарських засобів України

Диклоберл ® N 75 (Dicloberl ® N 75) Лікарські препарати

фармакодинаміка . Диклоберл ® N 75 — нестероїдний препарат з вираженими знеболювальними/протизапальними властивостями. Він є інгібітором простагландинсинтетази (ЦОГ). Диклофенак натрію in vitro в концентраціях, еквівалентних тим, які були досягнуті у людини, не пригнічує біосинтез протеогліканів у хрящовій тканині. Якщо лікарський засіб застосовувати одночасно з опіоїдами для зменшення вираженості післяопераційного болю, Диклоберл ® N 75 часто зменшує потребу в опіоїдах.
Фармакокінетика . Абсорбція . Після введення 75 мг диклофенаку шляхом в/м ін’єкції абсорбція розпочинається негайно, а середня Cmax у плазмі крові, що становить приблизно 2,558±0,968 мкг/мл (2,5 мкг/мл приблизно дорівнює 8 мкмоль/л) досягається через 20 хв. Об’єм абсорбції лінійно пропорційний до величини дози.
На відміну від відповідних результатів перорального застосування, у разі застосування лікарського засобу у вигляді супозиторіїв або в/м введення концентрація у плазмі крові швидко знижується одразу після досягнення максимальних рівнів.
Біодоступність . AUC після в/м або в/в введення приблизно вдвічі більша, ніж після перорального або ректального введення, тому що цей шлях дає змогу уникнути метаболізму першого проходження через печінку.
Розподіл . 99,7% диклофенаку зв’язується з протеїнами, головним чином з альбуміном (99,4%).
Диклофенак потрапляє до синовіальної рідини, де Cmax встановлюється через 2–4 год після досягнення пікового значення у плазмі крові. Очікуваний T½ із синовіальної рідини становить від 3 до 6 год. Через 2 год після досягнення рівня пікового значення у плазмі крові концентрація діючої речовини в синовіальній рідині перевищує цей показник у плазмі й залишається вищою протягом періоду до 12 год.
Диклофенак було виявлено в низькій концентрації (100 нг/мл) у грудному молоці в однієї жінки, яка годувала груддю. Передбачувана кількість препарату, що потрапляє в організм немовляти з грудним молоком, еквівалентна 0,03 мг/кг/добу.
Метаболізм . Біотрансформація диклофенаку відбувається частково шляхом глюкуронідації інтактної молекули, але головним чином шляхом одноразового та багаторазового гідроксилювання та метоксилювання, що призводить до утворення кількох фенольних метаболітів, більшість з яких перетворюється на кон’югати глюкуроніду. Два фенольних метаболіти є біологічно активними, однак їх дія виражена значно менше, ніж дія диклофенаку.
Виведення . Загальний системний кліренс диклофенаку у плазмі крові становить 263±56 мл/хв (середнє значення ± SD). Кінцевий T½ у плазмі крові становить 1–2 год. Чотири метаболіти, включаючи 2 активних, також мають короткий T½ з плазми крові — 1–3 год.
Приблизно 60% введенної дози виводиться із сечею у вигляді глюкуронідного кон’югату інтактної молекули та у вигляді метаболітів, більшість із яких також перетворюється на глюкуронідні кон’югати. Менш ніж 1% виводиться у вигляді незміненої речовини. Залишки дози елімінуються у вигляді метаболітів через жовч із калом.
Спеціальні групи пацієнтів . Пацієнти літнього віку . Ніякої різниці залежно від віку хворого в абсорбції, метаболізмі або екскреції препарату не спостерігалося. Окрім того, що у 5 пацієнтів літнього віку 15-хвилинна в/в інфузія призвела до вищої на 50% концентрації у плазмі крові, ніж це спостерігалося у молодих здорових добровольців.
Пацієнти з порушенням функції нирок . У пацієнтів з порушенням функції нирок при дотриманні режиму звичайного дозування можна не очікувати накопичення незміненої активної речовини, виходячи з кінетики препарату після одноразового застосування. При кліренсі креатиніну менше ніж 10 мл/хв рівні гідроксиметаболітів у плазмі приблизно у 4 рази вищі, ніж у здорових добровольців.
Однак метаболіти остаточно виводяться з жовчю.
Пацієнти із захворюванням печінки. У пацієнтів із хронічним гепатитом або компенсованим цирозом печінки кінетика та метаболізм диклофенаку є такими ж, як і у пацієнтів без захворювання печінки.

Показання Диклоберл N 75

препарат при в/м введенні призначений для лікування:

  • запальних та дегенеративних форм ревматизму, ревматоїдного артриту, анкілозуючого спондиліту, остеоартриту, спондилоартриту, вертебрального больового синдрому, несуглобового ревматизму;
  • гострих нападів подагри;
  • ниркової та біліарної колік;
  • болю та набряку після травм і операцій;
  • тяжких нападів мігрені.

Застосування Диклоберл N 75

небажані ефекти можна мінімізувати шляхом застосування мінімальної ефективної дози протягом найменшого можливого терміну, достатнього для контролю симптомів.
Дорослі . Лікування препаратом Диклоберл ® N 75 слід здійснювати у вигляді однократної ін’єкції. У разі необхідності лікування можна продовжити, застосовуючи лікарські форми для перорального або ректального введення. Загальна доза не має перевищувати 150 мг, навіть у день ін’єкції.
В/м ін’єкція . З метою попередження пошкодження нервових або інших тканин у місці в/м ін’єкції потрібно дотримуватися наступних рекомендацій, оскільки такі пошкодження можуть призводити до м’язової слабкості, паралічу м’язів та парестезії.
Доза зазвичай становить 75 мг (1 ампула) на добу, яку слід вводити шляхом глибокої ін’єкції у верхній зовнішній сектор великого сідничного м’яза, використовуючи асептичну техніку. У тяжких випадках (наприклад коліки) добову дозу можна підвищити до 2 ін’єкцій по 75 мг, між якими дотримуються інтервалу у кілька годин (по одній ін’єкції в кожну сідницю). Як альтернативу 75 мг розчину для ін’єкцій можна комбінувати з іншими лікарськими формами препарату Диклоберл ® (наприклад таблетками або супозиторіями) до максимальної сумарної добової дози 150 мг диклофенаку натрію.
В умовах нападу мігрені клінічний досвід обмежений випадками з початковим застосуванням 75 мг диклофенаку; дозу вводити за можливості одразу ж після застосування супозиторіїв по 100 мг у той же самий день (у разі необхідності). Загальна добова доза не має перевищувати 175 мг у перший день.
Немає доступних даних щодо застосування лікарського засобу Диклоберл ® для лікування нападів мігрені більш ніж 1 день.
Особливі групи пацієнтів . Пацієнти літнього віку . Хоча у пацієнтів літнього віку фармакокінетика лікарського засобу Диклоберл ® N 75 не погіршується до будь-якого клінічно значущого ступеня, НПЗП слід застосовувати з особливою обережністю у таких пацієнтів, які, як правило, більш схильні до розвитку побічних реакцій. Зокрема, у ослаблених пацієнтів літнього віку або пацієнтів з низьким показником маси тіла рекомендується застосовувати найнижчі ефективні дози (див. також ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ); також хворих необхідно обстежити щодо наявності шлунково-кишкових кровотеч при лікуванні НПЗП.
Рекомендована максимальна добова доза лікарського засобу Диклоберл ® N 75 становить 150 мг.
Порушення функції нирок . При порушенні функції нирок від легкого до середнього ступеня зниження дози не потрібне (для пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Порушення функції печінки . При порушенні функції печінки від легкого до середнього ступеня зниження дози не потрібне (для пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки див. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ).
Поводження з ампулами системи OPC (one-point cut).
Надпилювання ампули не потрібне!

Кольоровою крапкою повернути догори.
Дозволити розчину стекти зверху ампули донизу шляхом постукування або струшування.

Кольоровою крапкою повернути догори.
Надламати наконечник ампули донизу.

Протипоказання

  • гіперчутливість до діючої речовини або до будь-яких інших допоміжних речовин, вказаних у розділі «СКЛАД І ФОРМА ВИПУСКУ»;
  • кровотеча або перфорація ШКТ в анамнезі, пов’язана з попереднім лікуванням НПЗП;
  • активна форма шлункової або кишкової виразки, кровотеча або перфорація;
  • відомі реакції в анамнезі у вигляді бронхоспазму, БА, риніту або кропив’янки після застосування ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗП;
  • невизначені порушення кровотворення;
  • активна форма виразкової хвороби/кровотечі або рецидивна виразкова хвороба/кровотеча в анамнезі (2 або більше окремих епізоди встановленої виразки або кровотечі);
  • III триместр вагітності;
  • як і інші НПЗП, диклофенак також протипоказаний пацієнтам, у яких застосування ібупрофену, ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗП провокує напади БА, ангіонабряку, кропив’янки або гострого риніту;
  • запальні захворювання кишечнику (наприклад хвороба Крона або виразковий коліт);
  • печінкова недостатність;
  • ниркова недостатність (кліренс креатиніну
  • захворювання периферичних артерій;
  • цереброваскулярні захворювання у пацієнтів, які перенесли інсульт або мають епізоди транзиторних ішемічних атак;
  • ІХС у пацієнтів, у яких відмічають стенокардію або які перенесли інфаркт міокарда;
  • застійна серцева недостатність (клас II–IV за NYHA);
  • високий ризик розвитку післяопераційних кровотеч, незгортання крові, порушень гемостазу, гемопоетичних порушень або цереброваскулярних кровотеч;
  • лікування післяопераційного болю при аортокоронарному шунтуванні (або застосування апарату штучного кровообігу).

У даній лікарській формі лікарський засіб протипоказаний дітям.

Побічна дія

при оцінці побічних реакцій застосовують такі критерії частоти їх виникнення: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, Нижчезазначені побічні реакції включають такі, що пов’язані з введенням лікарського засобу Диклоберл ® N 75 за умов короткострокового або довготривалого застосування.
Інфекції та паразитарні захворювання: Дуже рідко описували випадки загострення запальних процесів інфекційного походження (наприклад розвиток некротизуючого фасциїту), що пов’язано із системним застосуванням НПЗП. Можливо, це пов’язано з механізмом дії НПЗП.
Якщо ознаки інфекції з’являються або погіршуються під час застосування лікарського засобу Диклоберл ® N 75, пацієнтові рекомендується негайно звернутися до лікаря. Необхідно дослідити, чи існують показання для протиінфекційної/антибактеріальної терапії.
Дуже рідко при застосуванні диклофенаку спостерігалися симптоми асептичного менінгіту, такі як скутість шиї, головний біль, нудота, блювання, гарячка або помутніння свідомості. До виникнення таких станів схильні пацієнти з аутоімунними захворюваннями (системний червоний вовчак, змішане захворювання сполучної тканини); дуже рідко — абсцес у місці ін’єкції.
З боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко — порушення кровотворення (анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, панцитопенія, агранулоцитоз), гемолітична та апластична анемія.
Першими ознаками можуть бути гарячка, біль у горлі, поверхневі ранки в порожнині рота, грипоподібні симптоми, виражена слабкість, носові кровотечі та шкірні крововиливи.
При тривалому лікуванні слід регулярно проводити аналіз крові.
З боку імунної системи: часто — реакції гіперчутливості, такі як шкірний висип і свербіж; нечасто — кропив’янка. У таких випадках пацієнтам рекомендується негайно припинити застосування лікарського засобу Диклоберл ® N 75 і звернутися до лікаря. Рідко — реакції гіперчутливості, анафілактичні та анафілактоїдні реакції (включаючи звуження дихальних шляхів, респіраторний дистрес-синдром, пришвидшене серцебиття, гіпотензію і шок); дуже рідко — ангіонабряк (включаючи і набряк обличчя).
У разі розвитку хоча б одного з указаних симптомів, які можуть з’явитися навіть при першому застосуванні, Диклоберл ® N 75 слід відмінити і забезпечити пацієнту негайну медичну допомогу; дуже рідко — алергічний васкуліт і пневмоніт.
Психіатричні розлади: дуже рідко — дезорієнтація, депресія, безсоння, нічні кошмари, дратівливість та інші психічні розлади.
З боку нервової системи: часто — порушення з боку ЦНС, такі як головний біль, запаморочення, переднепритомний стан, збудження або сонливість; рідко — слабкість; дуже рідко — парестезія, порушення відчуття смаку, порушення пам’яті, судоми, тривожність, тремор, асептичний менінгіт, гостре порушення мозкового кровообігу; частота невідома — сплутаність свідомості, галюцинації, порушення чутливості, загальне нездужання.
З боку органа зору: дуже рідко — розлад зору (затуманення зору та диплопія); частота невідома — неврит зорового нерва.
З боку органа слуху та лабіринту: часто — вертиго; дуже рідко — дзвін у вухах, порушення слуху.
З боку серця: дуже рідко — відчуття серцебиття, біль у грудях, серцева недостатність, інфаркт міокарда; частота невідома — синдром Коуніса.
З боку судин: дуже рідко — АГ, артеріальна гіпотензія, васкуліт.
З боку органів дихання, грудної клітки та середостіння: рідко — БА (включаючи диспное); дуже рідко — пневмоніт.
З боку ШКТ: часто — шлунково-кишкові симптоми, такі як нудота, блювання та діарея, а також незначні шлунково-кишкові кровотечі, у рідкісних випадках з розвитком анемії, диспепсія, метеоризм, біль у шлунку, анорексія; рідко — криваве блювання, геморагічна діарея, мелена, гастрит, шлунково-кишкова кровотеча, виразки шлунка або кишечнику з кровотечею, гастроінтестинальний стеноз з перфорацією (іноді з летальним наслідком, особливо у пацієнтів літнього віку), які можуть призвести до перитоніту; дуже рідко — стоматит (включаючи виразковий стоматит), глосит, ураження стравоходу, коліт, (включаючи геморагічний коліт, ішемічний коліт та загострення виразкового коліту або хвороба Крона), запор, діафрагмоподібні стриктури кишечнику, панкреатит.
У разі сильного болю у верхній частині живота, при появі мелени або блювання кров’ю пацієнту слід припинити прийом лікарського засобу і негайно звернутися до лікаря.
З боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто — підвищення рівня трансаміназ; нечасто — порушення функції печінки, особливо при тривалій терапії, гепатит з або без жовтяниці (у рідкісних випадках можливий миттєвий гепатит навіть без попередніх симптомів); рідко — розлади печінки; дуже рідко — миттєвий гепатит, гепатонекроз, печінкова недостатність.
Тому при тривалому лікуванні слід регулярно перевіряти показники функції печінки.
З боку шкіри та підшкірних тканин: часто — шкірні висипання; нечасто — втрата волосся; рідко — кропив’янка; дуже рідко — екзантема, екзема, еритема, мультиформна еритема, реакції фоточутливості, пурпура (включаючи алергічну пурпуру), бульозні висипання, включаючи синдром Стівенса — Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (синдром Лаєлла), ексфоліативний дерматит, свербіж.
З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто — утворення набряків, особливо у хворих на АГ або з нирковою недостатністю; дуже рідко — гостре ушкодження нирок (гостра ниркова недостатність), гематурія, протеїнурія (інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз нирок). Нефротичний синдром.
Тому слід регулярно перевіряти функцію нирок.
Загальні порушення та порушення у місці введення: часто — реакції в місці ін’єкції, біль у місці ін’єкції, затвердіння в місці ін’єкції; рідко — набряк, некроз у місці ін’єкції; дуже рідко — абсцес у місці ін’єкції.
З боку репродуктивної системи та молочних залоз: дуже рідко — імпотенція.
Дані клінічних досліджень та епідеміологічні дані свідчать про підвищений ризик артеріальних тромботичних явищ (наприклад інфаркту міокарда чи інсульту), пов’язаний із застосуванням диклофенаку, зокрема у високих дозах (150 мг/добу) та при тривалому застосуванні.
Зорові порушення . Такі зорові порушення, як погіршення зору, затуманення зору і диплопія, є ефектами класу НПЗП і, як правило, є оборотними після відміни препарату. Найбільш імовірним механізмом порушень зору є інгібування синтезу простагландинів та інших споріднених сполук, які, порушуючи регуляцію ретинального кровотоку, сприяють розвитку візуальних порушень. Якщо такі симптоми виникають під час лікування диклофенаком, необхідно провести офтальмологічне дослідження для виключення інших можливих причин.
Інші можливі побічні реакції . У рідкісних випадках можливі реакції гіперчутливості на бензиловий спирт.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції . Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу відіграють важливу роль. Це дає змогу продовжувати спостереження за співвідношенням користь/ризик стосовно даного лікарського засобу. Працівників охорони здоров’я просять повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції.

Особливості застосування

загальні . Небажані ефекти можна мінімізувати шляхом застосування мінімальної ефективної дози протягом найменшого терміну, необхідного для контролю симптомів.
Слід уникати застосування лікарського засобу Диклоберл ® N 75 із системними НПЗП, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, через відсутність будь-якої синергічної користі й можливість розвитку додаткових побічних ефектів.
Як і при застосуванні інших НПЗП, без попередньої експозиції диклофенаку можуть також виникнути алергічні реакції, у тому числі анафілактичні/анафілактоїдні.
Як і інші НПЗП, Диклоберл ® N 75 завдяки своїм фармакодинамічним властивостям може маскувати ознаки і симптоми інфекції.
Слід чітко дотримуватися інструкції стосовно в/м введення для уникнення побічних реакцій у місці введення, що може призвести до слабкості м’язів, паралічу м’язів, гіпестезії та некрозу в місці введення.
Вплив на ШКТ . При застосуванні всіх НПЗП, включаючи диклофенак, були зареєстровані випадки шлунково-кишкових кровотеч (блювання кров’ю, мелена), утворення виразки або перфорації, інколи з летальними наслідками. Такі явища могли виникати у будь-який час у процесі лікування, незалежно від наявності симптомів-передвісників або наявності в анамнезі серйозних явищ з боку ШКТ. Ці явища зазвичай мають більш серйозні наслідки у пацієнтів літнього віку. Якщо у хворих, які отримують диклофенак, спостерігаються шлунково-кишкові кровотечі або утворення виразки, застосування препарату необхідно відмінити.
При застосуванні всіх НПЗП, включаючи диклофенак, необхідним є ретельний медичний нагляд; особливу обережність слід проявляти при призначенні диклофенаку пацієнтам із симптомами, що свідчать про порушення з боку ШКТ, чи з наявністю виразки шлунка або кишечнику, кровотечі або перфорації в анамнезі. Ризик шлунково-кишкових кровотеч, утворення виразок або перфорацій вищий при підвищенні дози НПЗП, включаючи диклофенак, а також у пацієнтів з наявністю в анамнезі виразки, особливо з ускладненнями у вигляді кровотечі або перфорації.
НПЗП, у тому числі й диклофенак, можуть бути пов’язані з підвищеним ризиком неспроможності шлунково–кишкових анастомозів. При застосуванні диклофенаку після шлунково–кишкових операцій рекомендується пильний медичний нагляд та обережність.
Пацієнти літнього віку . З міркувань безпеки при лікуванні пацієнтів літнього віку необхідно проявляти обережність. Зокрема, для хворих літнього віку в ослабленому стані або з низькою масою тіла рекомендується застосування найнижчої ефективної дози.
У пацієнтів літнього віку частіше виникають небажані реакції в разі застосування НПЗП, особливо таких, як шлунково-кишкові кровотечі та перфорації, що можуть бути летальними.
Щоб знизити ризик токсичного впливу на травну систему у пацієнтів з виразкою в анамнезі, особливо з ускладненнями у вигляді кровотечі або перфорації, та у пацієнтів літнього віку, лікування слід розпочинати та підтримувати найнижчими ефективними дозами.
Для таких пацієнтів, а також хворих, які потребують супутнього застосування лікарських засобів, що містять низькі дози ацетилсаліцилової кислоти або інших лікарських засобів, які підвищують ризик небажаної дії на травну систему, слід розглянути питання про комбіновану терапію із застосуванням захисних лікарських засобів (наприклад інгібіторів протонної помпи або мізопростолу).
Пацієнтам зі шлунково-кишковою токсичністю в анамнезі, особливо літнього віку, необхідно повідомляти про будь-які незвичні абдомінальні симптоми (особливо шлунково-кишкові кровотечі). Також рекомендована обережність у лікуванні пацієнтів, які отримують супутні препарати, що підвищують ризик виразки або кровотечі, такі як системні кортикостероїди, антикоагулянти (наприклад варфарин), антитромботичні засоби (наприклад ацетилсаліцилова кислота) або селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС).
Вплив на печінку . Необхідно проявити обережність перед тим, як розпочинати лікування у пацієнтів з порушенням функції печінки, оскільки їхній стан може погіршитися на тлі терапії диклофенаком.
Як і при застосуванні інших НПЗП, включаючи диклофенак, рівень одного або більше печінкових ферментів може підвищуватися. При тривалому лікуванні диклофенаком або при його повторному введенні слід проводити регулярний контроль функції печінки в якості застережного заходу.
При появі клінічних ознак патології печінки диклофенак необхідно негайно відмінити.
При застосуванні диклофенаку може виникнути гепатит без попередніх симптомів. Обережність необхідна в разі, якщо диклофенак застосовувати у пацієнтів з печінковою порфірією через імовірність провокації нападу.
Вплив на нирки . Оскільки при лікуванні НПЗП, включаючи диклофенак, повідомляли про затримку рідини та набряк, особливу увагу слід приділити хворим із порушенням функції серця або нирок, АГ в анамнезі, пацієнтам літнього віку, хворим, які отримують супутню терапію діуретиками або препаратами, що суттєво впливають на ниркову функцію, та пацієнтам із суттєвим зниженням позаклітинного об’єму рідини з будь-якої причини, наприклад до або після серйозного хірургічного втручання. У таких випадках як застережний захід рекомендується моніторинг ниркової функції при застосуванні диклофенаку. Припинення терапії зазвичай зумовлює повернення до стану, який передував лікуванню.
Вплив на шкіру . У зв’язку із застосуванням НПЗП дуже рідко повідомлялося про серйозні реакції з боку шкіри, деякі з них були летальними, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса — Джонсона і токсичний епідермальний некроліз (синдром Лаєлла). Найвищий ризик розвитку цих реакцій у пацієнтів спостерігається на початку курсу терапії, у більшості випадків — протягом першого місяця лікування. Застосування лікарського засобу Диклоберл ® N 75 необхідно припинити при першій появі шкірних висипів, уражень слизової оболонки або будь-яких інших ознак підвищеної чутливості.
Системний червоний вовчак і змішані захворювання сполучної тканини . У пацієнтів із системним червоним вовчаком і змішаними захворюваннями сполучної тканини відмічають підвищений ризик розвитку асептичного менінгіту.
Серцево-судинні та цереброваскулярні ефекти . Призначати диклофенак пацієнтам зі значними факторами ризику кардіоваскулярних явищ (наприклад АГ, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння) можна лише після ретельної клінічної оцінки. Оскільки кардіоваскулярні ризики диклофенаку можуть зростати з підвищенням дози та тривалості лікування, його необхідно застосовувати якомога коротший період та в найнижчій ефективній добовій дозі. Слід періодично переглядати потреби пацієнта в застосуванні диклофенаку для полегшення симптомів та відповідь на терапію. З обережністю застосовувати пацієнтам віком від 65 років.
Для пацієнтів з наявністю в анамнезі АГ та/або застійної серцевої недостатності легкого або помірного ступеня тяжкості необхідним є проведення відповідного моніторингу та надання рекомендацій, оскільки у зв’язку із застосуванням НПЗП, включаючи диклофенак, були зареєстровані випадки затримки рідини та набряків.
Дані клінічних досліджень та епідеміологічні дані свідчать, що застосування диклофенаку, особливо у високих дозах (150 мг/добу) і протягом тривалого часу підвищує ризик розвитку артеріальних тромботичних подій (наприклад інфаркту міокарда або інсульту).
Пацієнтам з неконтрольованою АГ, застійною серцевою недостатністю, стійкою ІХС, захворюваннями периферичних артерій та/або цереброваскулярною хворобою призначати диклофенак не рекомендовано, у разі необхідності застосування можливе лише після ретельної оцінки ризику/користі тільки в дозуванні не вище 100 мг/добу. Лікування диклофенаком пацієнтів з вираженими факторами ризику розвитку серцево-судинних явищ (наприклад АГ, гіперліпідемія, цукровий діабет та паління) слід проводити лише після ретельної оцінки. Пацієнти повинні бути поінформовані щодо ознак та симптомів серйозних антитромботичних випадків (наприклад біль у грудях, задишка, слабкість, порушення мовлення), які можуть виникнути без попередження. У таких випадках пацієнту слід негайно звернутися до лікаря.
Реакції підвищеної чутливості також можуть розвинутися до синдрому Коуніса, серйозної алергічної реакції, яка може призвести до інфаркту міокарда. Наявні симптоми таких реакцій можуть включати біль у грудній клітці, що виникає при алергічній реакції на диклофенак.
Вплив на гематологічні показники . При тривалому застосуванні препарату, як і інших НПЗП, рекомендується моніторинг показників крові.
Як і інші НПЗП, Диклоберл ® N 75 може оборотно пригнічувати агрегацію тромбоцитів. Слід ретельно спостерігати за пацієнтами з порушеннями гемостазу, геморагічним діатезом або гематологічними порушеннями.
Астма в анамнезі . У пацієнтів з БА, сезонним алергічним ринітом, з набряком слизової оболонки носа (назальні поліпи), ХОЗЛ або хронічними інфекціями дихальних шляхів (особливо пов’язаними з алергічними, подібними до ринітів симптомами), реакції на НПЗП, схожі на загострення БА (так звана непереносимість анальгетиків/анальгетична астма), набряк Квінке або кропив’янка виникають частіше, ніж в інших хворих. У зв’язку із цим таким пацієнтам рекомендовані спеціальні запобіжні заходи (готовність до надання невідкладної допомоги). Це також стосується пацієнтів з алергією на інші речовини, що проявляється шкірними реакціями, свербежем або кропив’янкою.
Як і інші препарати, що пригнічують активність простагландинсинтетази, диклофенак натрію та інші НПЗП можуть спровокувати розвиток бронхоспазму у пацієнтів з БА або з БА в анамнезі.
Фертильність у жінок . Застосування лікарського засобу Диклоберл ® N 75 може призвести до порушення фертильності у жінок і не рекомендується жінкам, які прагнуть завагітніти. Якщо жінка має труднощі із зачаттям або проходить обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути питання про відміну лікарського засобу Диклоберл ® N 75.
Інші застереження . Бензиловий спирт може спричинити токсичні реакції та анафілактичні реакції у немовлят віком до 3 років.
Застосування у період вагітності або годування груддю .
Вагітність . У І і ІІ триместрах вагітності Диклоберл ® N 75 не слід застосовувати, крім випадків, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. У таких випадках рекомендується застосовувати його лише в мінімальній ефективній дозі, при цьому тривалість лікування має бути настільки короткою, наскільки це можливо. Як і інші НПЗП, препарат протипоказаний у ІІІ триместр вагітності (можливе пригнічення скорочувальної здатності матки й передчасне закриття артеріальної протоки у плода).
Інгібування синтезу простагландинів може негативно позначитися на вагітності та/або розвитку ембріона/плода. Дані епідеміологічних досліджень свідчать про підвищений ризик викиднів та/або ризик розвитку серцевих вад і гастрошизису після застосування інгібітора синтезу простагландинів на ранніх термінах вагітності. Абсолютний ризик серцево-судинних вад підвищився з менш ніж 1% до приблизно 1,5%. Не виключено, що ризик зростає з підвищенням дози і збільшенням тривалості лікування.
Було показано, що у тварин введення інгібітора синтезу простагландинів призводить до збільшення пре- і постімплантаційних втрат і летального наслідку для ембріона/плода.
Крім того, у тварин, які отримували інгібітор синтезу простагландинів у період органогенезу, була зареєстрована підвищена частота різних вад розвитку, у тому числі з боку серцево-судинної системи. Якщо Диклоберл ® N 75 застосовувати у жінок, які прагнуть завагітніти, або у І триместр вагітності, доза препарату повинна бути якомога нижчою, а тривалість лікування — якомога коротшою.
Під час ІІІ триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть впливати на плід наступним чином:

  • серцево-легенева токсичність (із передчасним закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією);

Вплив на матір і новонародженого, а також наприкінці вагітності:

  • можливе подовження часу кровотечі, антиагрегантний ефект, який може спостерігатися навіть при дуже низьких дозах;
  • гальмування скорочень матки, що призводить до затримки або подовження пологів.

Отже, диклофенак протипоказаний під час ІІІ триместру вагітності.
Період годування груддю . Як і інші НПЗП, диклофенак проникає у грудне молоко в невеликій кількості. Таким чином, щоб уникнути небажаного впливу на немовля, диклофенак не слід застосовувати в період годування груддю.
Фертильність . Як і інші НПЗП, застосування лікарського засобу Диклоберл ® N 75 може вплинути на фертильність жінки, тому не рекомендоване жінкам, які планують завагітніти. Жінки, які мають труднощі із зачаттям, або ті, хто проходить обстеження з приводу безпліддя, повинні припинити застосування лікарського засобу Диклоберл ® N 75.
Діти . Диклоберл ® N 75 у лікарській формі розчину для ін’єкцій протипоказаний для застосування у дітей.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами . Пацієнти, у яких під час лікування лікарським засобом Диклоберл ® N 75 спостерігаються порушення зору, запаморочення, сонливість або інші порушення з боку ЦНС, повинні утримуватися від керування транспортними засобами та роботи з іншими механізмами. Особливо це стосується одночасного застосування з алкоголем.
Застереження . Пропіленгліколь, що входить до складу лікарського засобу Диклоберл ® N 75, може спричиняти симптоми, що нагадують такі, як після вживання алкоголю.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

нижче наведено взаємодії, що спостерігалися під час застосування лікарського засобу Диклоберл ® N 75, розчину для ін’єкцій, та/або інших лікарських форм диклофенаку.
Літій . За умов одночасного застосування диклофенак може підвищити концентрації літію у плазмі крові. Рекомендується моніторинг рівня літію в сироватці крові.
Дигоксин . За умов одночасного застосування диклофенак може підвищити концентрацію дигоксину в плазмі крові. Рекомендується моніторинг рівня дигоксину в сироватці.
Фенітоїн . За умов одночасного застосування фенітоїну з диклофенаком рекомендується моніторинг концентрації фенітоїну в плазмі у зв’язку з очікуваним підвищенням експозиції фенітоїну.
Діуретики та антигіпертензивні засоби . НПЗП можуть знижувати антигіпертензивну ефективність діуретиків та інших антигіпертензивних лікарських засобів (таких як блокатори β-адренорецепторів, інгібітори АПФ) через інгібування синтезу судинорозширювальних простагландинів. Таким чином, подібну комбінацію слід застосовувати з обережністю, а пацієнти, особливо літнього віку, повинні перебувати під ретельним наглядом щодо АТ. Хворі мають отримувати належну гідратацію, рекомендується також моніторинг функції нирок після початку супутньої терапії та на періодичній основі після неї, особливо щодо діуретиків та інгібіторів АПФ, з огляду на підвищення ризику нефротоксичності.
Препарати, що, як відомо, спричиняють гіперкаліємію . Супутнє лікування калійзберігаючими діуретиками, циклоспорином, такролімусом або триметопримом може бути пов’язане з підвищенням рівнів калію в сироватці крові, тому їх контроль слід проводити частіше.
Антикоагулянти та антитромботичні засоби . Рекомендується вжити запобіжних заходів, оскільки супутнє введення підвищує ризик кровотечі. Хоча клінічні дослідження не свідчать про вплив диклофенаку на активність антикоагулянтів, існують дані про підвищення ризику кровотечі у пацієнтів, які отримують диклофенак та антикоагулянти одночасно. Тому для того щоб упевнитися, що жодні зміни в дозуванні антикоагулянтів не потрібні, рекомендований ретельний моніторинг стану таких пацієнтів.
Як і інші НПЗП, диклофенак у високих дозах може оборотно пригнічувати агрегацію тромбоцитів.
Інші НПЗП, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, та кортикостероїди . Супутнє введення диклофенаку та інших системних НПЗП або кортикостероїдів підвищує ризик шлунково-кишкової кровотечі або виразки. Слід уникати одночасного застосування 2 або більше НПЗП.
Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) . Супутнє введення системних НПЗП та СІЗЗС підвищує ризик шлунково-кишкової кровотечі.
Антидіабетичні препарати . Клінічні дослідження показали, що диклофенак можна застосовувати разом з пероральними антидіабетичними засобами без впливу на їх клінічну дію. Однак існують окремі повідомлення як про гіпоглікемічний, так і гіперглікемічний вплив, що потребують зміни дозування антидіабетичних засобів під час лікування диклофенаком. З цих причин необхідний моніторинг рівня глюкози у крові, що є застережним заходом під час супутньої терапії.
Також наявні окремі повідомлення про випадки метаболічного ацидозу при одночасному застосуванні з диклофенаком, особливо у пацієнтів з уже існуючими порушеннями функції нирок.
Пробенецид . Лікарські засоби, що містять пробенецид, можуть затримувати виведення диклофенаку.
Метотрексат . Диклофенак може пригнічувати кліренс метотрексату в ниркових канальцях, що призводить до підвищення рівня метотрексату. При введенні НПЗП, включаючи диклофенак, менше ніж за 24 год до лікування метотрексатом рекомендується бути обережними, оскільки може підвищуватися концентрація метотрексату в крові й токсичність цієї речовини. Були зареєстровані випадки серйозної токсичності, коли метотрексат і НПЗП, включаючи диклофенак, застосовували з інтервалом у межах 24 год. Ця взаємодія опосередкована через накопичення метотрексату в результаті порушення ниркової екскреції за наявності НПЗП.
Циклоспорин . НПЗП (такі як диклофенак натрію) можуть збільшувати нефротоксичність циклоспорину через вплив на простагландини нирок. У зв’язку із цим його слід застосовувати в нижчих дозах, ніж для хворих, які циклоспорин не отримують.
Такролімус . При застосуванні НПЗП з такролімусом можливе підвищення ризику нефротоксичності. Це може бути опосередковано через ниркові антипростагландинові ефекти НПЗП та інгібітор кальциневрину.
Антибактеріальні хінолони . Існують окремі дані щодо судом, які можуть бути результатом супутнього застосування хінолонів та НПЗП. Це може відбуватися у пацієнтів з або без епілепсії або судом в анамнезі. Таким чином, слід зважено підходити до призначення хінолонів пацієнтам, які вже отримують НПЗП.
Колестипол та колестирамін . Ці препарати можуть спричинити затримку або зменшення всмоктування диклофенаку. Таким чином, рекомендується призначати диклофенак принаймні за 1 год до або через 4–6 год після застосування колестиполу/колестираміну.
Серцеві глікозиди . Одночасне застосування серцевих глікозидів і НПЗП у пацієнтів може посилити серцеву недостатність, знизити швидкість клубочкової фільтрації й підвищити рівні глікозидів у плазмі крові.
Міфепристон . НПЗП не слід застосовувати протягом 8–12 днів після застосування міфепристону, оскільки НПЗП можуть знизити ефект міфепристону.
Потужні інгібітори CYP 2C9 . Необхідна обережність при сумісному призначенні диклофенаку з потужними інгібіторами CYP 2C9 (такими як сульфінпіразон та вориконазол), що може призвести до значного підвищення максимальної концентрації в плазмі крові та експозиції диклофенаку внаслідок пригнічення його метаболізму.
Індуктори CYP 2C9 . Необхідна обережність при одночасному призначенні диклофенаку з індукторами CYP 2C9 (такими як рифампіцин), що може призвести до значного підвищення концентрації в плазмі крові та експозиції диклофенаку.
Несумісність . Як правило, Диклоберл ® N 75, розчин для ін’єкцій, не слід змішувати з іншими розчинами для ін’єкцій.

Передозування

симптоми передозування . Типова клінічна картина наслідків передозування диклофенаку відсутня. Передозування може спричинити такі симптоми, як головний біль, нудота, блювання, біль в епігастрії, шлунково-кишкова кровотеча, діарея, запаморочення, дезорієнтація, збудження, кома, сонливість, дзвін у вухах, втрата свідомості або судоми. До того ж може бути гіпотензія, утруднене дихання і ціаноз. У разі тяжкого отруєння можлива гостра ниркова недостатність та ураження печінки.
Терапевтичні заходи при передозуванні . Протягом 1 год після випадкового застосування потенційно токсичної кількості препарату може бути доцільним застосування активованого вугілля. Як альтернатива, для дорослих може бути необхідним промивання шлунка протягом 1 год після застосування потенційно токсичної кількості препарату. При частих або тривалих судомах необхідно в/в ввести діазепам. Залежно від клінічного стану пацієнта можуть бути показані інші заходи. Лікування симптоматичне.

Умови зберігання

при температурі не вище 30 °C! Для захисту від дії світла ампули зберігати в оригінальній упаковці. Зберігати у недоступному для дітей місці!

Як працює пункт вагогабаритного контролю

Як працює пункт вагогабаритного контролю

ПИТАННЯ ГАБАРИТНО-ВАГОВОГО КОНТРОЛЮ

З 1 жовтня 2021 року набули чинності зміни до законодавства, які впроваджують повноцінну роботу WIM-комплексів. Це означає, що за порушення габаритно-вагових норм, зафіксованих в автоматичному режимі учасники ринку отримують реальні штрафи від 8 500 до 51 000 грн (в залежності від відсотка перевищення норми).

Враховуючи численні звернення представників бізнесу до Міністерства інфраструктури з даного питання, виникає необхідність у додатковому інформуванні громадськості щодо запроваджених змін.

ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО ВАНТАЖІВ

Нагадаємо, що пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Уряду від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (далі – Правила дорожнього руху), встановлені граничні обмеження фактичної маси транспортних засобів понад 40 т, для контейнеровозів – понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах – до 46 т.

Навантаження на одиночну вісь не має перевищувати 11 т (для автобусів, тролейбусів – 11,5 т), на здвоєні осі – 16 т, строєні – 22 т.

Для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь – 11 т, здвоєні осі – 18 т, строєні – 24 т, або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

У разі перевезення подільних вантажів (саме до таких відносяться наливні і сипучі) автомобільними дорогами ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі – понад 16 т, строєні осі – понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів – навантаження на одиночну вісь – понад 11 т, здвоєні осі – понад 18 т, строєні осі – понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах – понад 46 т).

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

ЩОДО НАСИПНИХ (СИПУЧИХ) ТА НАЛИВНИХ ВАНТАЖІВ

Діючі нормативно-правові акти не передбачають окремі порядки зважування наливних та насипних вантажів.

На сьогодні втратила чинність Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестована у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром «Інститут Метрології», свідоцтво про атестацію № 02-84-08, в якій заборонялося зважування наливних вантажів.

Положенням про Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, затвердженим постановою Уряду від 20 серпня 2014 р. № 459, зокрема, як спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері метрології, затвердження методики зважування транспортних засобів не передбачено.

На даний момент зважування транспортних засобів із сипучим/наливним вантажем здійснюється згідно:

Порядку та умов експлуатації ваговимірювального обладнання, визначеного виробником цього обладнання та викладеним у технічній документації ваговимірювального обладнання;

Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Уряду від 27 червня 2007 р. № 879 (далі – Порядок ГВК).

Відповідно до Порядку ГВК, великовагові та великогабаритні транспортні засоби – транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Також, оскільки виникає багато питань щодо впровадження електронної товарно-транспортної накладної, інформуємо, що наказом Мінінфраструктури від 07 травня 2020 р. № 301, зареєстрованим в Мін’юсті 09 липня 2020 р. за № 644/34927, затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо впровадження електронного документообігу електронної товарно-транспортної накладної, яким встановлено процедуру впровадження та умови функціонування електронного документообігу і реєстрації товарно-транспортної накладної в електронній формі (далі – е-ТТН) в системі електронного документообігу е-ТТН та який регулює відносини, що виникають під час реалізації експериментального проекту. Крім того, Законом України від 03 червня 2021 року № 1534-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю» впроваджується реєстр товарно-транспортних накладних.

На сьогоднішній день Порядок ведення та надання інформації з реєстру ТТН знаходиться на стадії розробки.

Початок тестової експлуатації системи е-ТТН* заплановано на квітень 2022 року. А перехід на обов’язкове використання е-ТТН на серпень 2022 року.

ПРАВИЛЬНЕ ФОРМУВАННЯ ТОВАРНО-ТРАНСПОРТНОЇ НАКЛАДНОЇ ДОПОМОЖЕ УНИКНУТИ ПОРУШЕННЯ ГАБАРИТНО-ВАГОВИХ НОРМ

  • При перевезенні вантажу однієї компанії від відправника до отримувача (з пункту А в пункт Б) одним транспортним засобом – ТТН формується та заповнюється відправником вантажу.
  • Вага вантажу, що вноситься в ТТН, не повинна перевищувати норми, встановлені у п. 22.5 Правил дорожнього руху.
  • При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає, зокрема, обов’язкові реквізити про транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто.
  • Збірний вантаж. При перевезенні вантажу двох и більше компаній відправник товару має затвердити масу вантажу та надати цю інформацію перевізнику, який формує та заповнює ТТН. Відповідальність за порушення встановлених вагових норм у такому випадку несе перевізник.

Сучасні транспортні засоби обладнані датчиками ваги. Перевізник в будь-який час може перевірити вагу ТЗ та вантажу.

  • Вантажовідправник несе відповідальність у разі внесення недостовірних даних (інформація про вантаж не відповідає фактично завантаженому).

ЛІБЕРАЛІЗАЦІЯ ВИМОГ ЩОДО ОФОРМЛЕННЯ ТТН

В результаті численних зустрічей Мінінфраструктури, Укртрансбезпеки з членами Європейської Бізнес Асоціації, Американської торговельної палати та представниками бізнесу готуються зміни до законодавства. Зокрема, проєкт змін до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» з метою спрощення процедури оформлення ТТН вантажовідправником. Даним проектом пропонується скасувати норму, яка зобов’язує вантажовідправника при оформленні ТТН зазначати такі обов’язкові реквізити: транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто.

Також, за пропозиціями суб’єктів господарювання наразі ДП «ДерждорНДІ» здійснюється додаткове опрацювання питання визначення руйнівного впливу на автомобільні дороги загального користування саме понаднормового осьового навантаження транспортного засобу та його загальної маси (з рідкими та сипучими вантажами).

Нагадуємо, що всі проекти актів, положення яких спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб’єктами господарювання підлягають опублікуванню на офіційному вебсайті розробника проекту регуляторного акта.

*Впровадження системи е-TTН здійснюється за підтримки USAID / UK aid проєкту “Прозорість та підзвітність у державному управлінні та послугах/ TAPAS”.

Перевезення зерна: нові правила габаритно-вагового контролю — коментар юриста

Ще у жовтні цього року набрали чинності Закони України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю» та «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю», які передбачають посилення процедури габаритно-вагового контролю та збільшення відповідальності. Змінились правила оформлення документації на перевезення вантажів автомобільним транспортом. Kurkul.com дізнався у юриста Kosovan LegalGroup Валентина Бичека про основні зміни, які внесли Закони № 1534-IX та № 1582-IX у процедуру здійснення габаритно-вагового контролю, та про відповідальність за порушення встановлених норм.

Як тепер здійснюється габаритно-ваговий контроль?

Відтепер контроль, який здійснює Державна служба України з безпеки на транспорті відповідно до своїх повноважень — це система заходів щодо перевірки великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів на відповідність встановленим законодавством нормативам вагових або габаритних параметрів таких транспортних засобів, а також перевірка дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Контроль здійснюється:

  • у формі габаритно-вагового контролю у спеціально облаштованих відповідними дорожніми знаками ділянках автомобільної дороги, на яких розташовані автоматичні, стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю (планові перевірки);
  • у формі рейдових перевірок (перевірки на дорозі), що передбачає здійснення перевірок транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (непланові перевірки).

Державна служба України з безпеки на транспорті при здійсненні контролю у будь-якій формі має право зокрема перевіряти документи на перевезення вантажів, фіксувати порушення габаритно-вантажних нормативів із подальшим застосуванням відповідальності до правопорушників.

Під час проведення габаритно-вагового контролю на спеціально облаштованих відповідними дорожніми знаками ділянках автомобільної дороги повноваження Державної служби України з безпеки на транспорті не змінились.

Канал для реальних фермерів

Агроновини, лайфхаки, секрети високих врожаїв, інновації у сільському господарстві

Підписуйтесь та першими дізнавайтесь все про світ агро

Натомість законодавець розширив повноваження Державної служби України з безпеки на транспорті під час проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), а саме зазначена служба також має право:

  • використовувати спеціалізовані автомобілі;
  • використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку;
  • супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 км) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також заборонити подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;
  • здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів;
  • використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю;
  • використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі;
  • у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред’являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх, як доказ, під час розгляду справ про порушення законодавства;
  • здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.

Отже, на даний час Державна служба з безпеки на транспорті має відповідний обсяг прав та повноважень на здійснення контролю за дотриманням автомобільними перевізниками вагових та габаритних нормативів, які встановлені законодавством, із подальшим застосуванням до правопорушників адміністративно-господарських санкцій.

При цьому, законодавець подбав і про правопорушників законодавства про автомобільний транспорт, надаючи їм право фіксувати процес контролю засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи здійсненню такого контролю, що в подальшому може стати доказом відсутності правопорушення або надасть можливість уникнути відповідальності.

Зміна відповідальності за порушення ГВК

Своєю чергою, з врегулюванням посилення габаритно-вагового контролю виникла необхідність збільшення обсягу відповідальності за порушення встановлених законодавством нормативів.

Так, з 02 жовтня 2021 року (дата набрання чинності Закону № 1534-IX) до автомобільних перевізників та в деяких випадках до вантажовідправників застосовуються нові штрафи за правопорушення законодавства про автомобільний транспорт.

До автомобільних перевізників застосовуються наступні санкції за такі правопорушення:

  • перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону — штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17 тис. грн);
  • виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону — штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (34 тис. грн);
  • перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу — штраф у розмірі п’ятиста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (8 500 грн);
  • перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу — штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17 тис. грн);
  • перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 2%, але не більше 30% при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу — штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (34 тис. грн);
  • перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30% при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу — штраф у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (51 тис. грн).

Додатково Законом № 1582-IX внесено зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідно до яких збільшено відповідальність посадових осіб перевізника, а саме:

  • невиконання вимог уповноваженої посадової особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, про зупинку транспортного засобу тягне за собою накладення штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (51 тис. грн);
  • перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу в розмірі п’ятиста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17 тис. грн) — у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (34 тис. грн) — у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (51 тис. грн) — у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%;
  • ухилення або відмова від проходження габаритно-вагового контролю, а також перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини дороги, розташування транспортних засобів на проїзній частині, вчинення правопорушень, передбачених частиною шостою статті 121 цього Кодексу, в зоні габаритно-вагового контролю тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (51 тис. грн);
  • невиконання законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, щодо перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, усунення порушень законодавства з безпеки на автомобільному транспорті або створення перешкод для виконання покладених на них обов’язків, завдань тягне за собою накладення штрафу в розмірі від п’ятдесяти до ста п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 850 грн до 2 550 грн).

Стосовно відповідальності вантажовідправника, то змінами передбачено наступне. Внесення (зазначення) вантажовідправником неправдивих відомостей про масу або габарити вантажу до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж, який перевозиться, а також внесення (зазначення) вантажовідправником відомостей про масу або габарити вантажу, які перевищують встановлені законодавством параметри, до товарно-транспортної накладної чи іншого визначеного законодавством документа за відсутності оформленого дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (51 тис. грн).

Таким чином, боротьба з порушеннями законодавства про автомобільний транспорт вилилася зрештою у збільшення матеріальної відповідальності учасників автомобільних перевезень.

Звертаємо увагу, що при цьому законодавчі зміни не передбачають жодної відповідальності для вантажоодержувача, крім випадків, коли вантажоодержувач є одночасно і перевізником.

Зміни у заповненні вантажних ТТН

З посиленням відповідальності законодавець розширив і перелік інформації, яка повинна бути вказана в товарно-транспортній накладній або іншому документі про перевезення вантажу.

Обов’язковою інформацією, яка повинна бути вказана у товарно-транспортній накладній або іншому документі про перевезення вантажу, є:

  • дата і місце складання;
  • вантажовідправник (повне найменування — прізвище, ім’я, по батькові, код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
  • автомобільний перевізник (повне найменування — прізвище, ім’я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім’я, по батькові водія та номер його посвідчення;
  • вантажоодержувач (повне найменування — прізвище, ім’я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
  • транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;
  • пункти завантаження і розвантаження.

При цьому, у зв’язку з виникненням у вантажовідправника відповідальності, як зазначалось вище, законодавством на нього покладається обов’язок вносити до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж реальні й точні відомості не тільки про вантаж, а також відомості про масу або габарити вантажу; інформацію про повне найменування вантажоодержувача та автомобільного перевізника (прізвище, ім’я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті або відмітку у відповідному полі в ID-картці); інформацію про прізвище, ім’я, по батькові, номер посвідчення водія, який безпосередньо здійснює перевезення.

«Агробізнес України 2020/2021»

Завантажуйте щорічний аналітичний звіт про агросектор України — аналітика ринку від 90-х років до сьогодні, основні тренди його розвитку та перспективи

Звертаємо увагу, що законодавство також передбачає обов’язок вказувати в товарно-транспортній накладній або іншому документі на перевезення інші відомості, визначені законодавством. Але які саме інші відомості — законодавчі акти у сфері зазначених правовідносин не конкретизують.

Однак, попри такі зміни, Кабінет Міністрів України досі не затвердив жодної нової форми товарно-транспортної накладної, з урахуванням зміни перелічених вище новел законодавства. Дана обставина формально надає Державній службі з безпеки на транспорті можливість вже сьогодні застосовувати відповідальність до вантажовідправників, які не вказують у документі на перевезення вантажу всієї передбаченої законодавством інформації.

Отже, загалом законодавчі зміни щодо вдосконалення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та посилення відповідальності за порушення у сфері автомобільних перевезень є необхідною мірою для запобігання руйнуванню автомобільних доріг загального користування та підвищення рівня безпеки дорожнього руху, хоча й неоднозначно сприймається в колі зернотрейдерів у зв’язку із відповідним збільшенням логістичної складової в собівартості зерна.

Порядок здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів

Ця консультація не перевірена досвідченим користувачем. Правова консультація не є офіційним роз’ясненням, носить інформаційний характер та не може безумовно застосовуватися в кожному конкретному випадку.

Зміст

Нормативна база

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі – великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі – Порядок).

Згідно до п. 4 розділу «Загальні питання» габаритно-ваговий контроль – контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Великовагові та великогабаритні транспортні засоби – транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Згідно з п. 22.5 Правил дорожнього руху, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, – 3,75 м), за висотою від поверхні дороги – 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах – 4,35 м), за довжиною – 22 м (для маршрутних транспортних засобів – 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів – понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах – до 46 т), навантаження на одиночну вісь – 11 т (для автобусів, тролейбусів – 11,5 т), здвоєні осі – 16 т, строєні – 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь – 11 т, здвоєні осі – 18 т, строєні – 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі – понад 16 т, строєні осі – понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів – навантаження на одиночну вісь – понад 11 т, здвоєні осі – понад 18 т, строєні осі – понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах – понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Габаритно-ваговий контроль може здійснюватися на стаціонарному або пересувному пункті.

Стаціонарний пункт габаритно-вагового контролю

Стаціонарний пункт габаритно-вагового контролю – позначене відповідними дорожніми знаками та розташоване поблизу проїзної частини дороги відокремлене місце для здійснення контролю навантаження на вісь (осі) транспортних засобів, загальна маса та/або габарити яких перевищують установлені параметри, де розташовані спеціальні службові приміщення, споруди з вимірювальним і зважувальним обладнанням, а також майданчики для зберігання вантажів та стоянки транспортних засобів.

Місце розташування стаціонарного пункту та схема організації дорожнього руху під час під’їзду до пункту та виїзду з нього визначаються Укртрансбезпекою та її територіальними органами і погоджуються з власниками автомобільних доріг та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

У темну пору доби місце здійснення габаритно-вагового контролю повинне бути освітленим.

1) позначення відповідними дорожніми знаками;

2) рівну поверхню без крутих ухилів (≤ 3 проміле);

3) тверде покриття (асфальтобетонне або цементобетонне);

4) стоянку для транспортних засобів, що проходять габаритно-ваговий контроль;

5) підключення до мережі електроживлення (220/380 В);

6) місце відпочинку для водіїв;

7) стоянку для автомобілів персоналу;

9) стаціонарні ваги для точного зважування транспортних засобів у русі;

10) ворота габаритного контролю для встановлення параметрів висоти та ширини транспортних засобів;

11) оптичний датчик визначення довжини транспортних засобів;

12) електронно-обчислювальну техніку з відповідним програмним забезпеченням для збору, аналізу, накопичення, зберігання та передачі інформації;

13) приміщення для персоналу та електронно-обчислювальної техніки;

14) засоби зв’язку (телефон, факс, Інтернет);

15) свідоцтво про повірку ваг та свідоцтво про державну метрологічну атестацію ваг;

16) засоби організації дорожнього руху відповідно до схеми організації дорожнього руху при під’їзді до пункту та виїзді з нього, узгодженої з відповідними підрозділами Національної поліції України та Державним агентством автомобільних доріг України;

17) платіжний термінал для розрахунку електронним платіжним засобом.

Пересувний пункт габаритно-вагового контролю

Пересувний пункт габаритно-вагового контролю – спеціальний транспортний засіб, обладнаний вимірювальною і зважувальною технікою для здійснення контролю. Ділянка дороги на відстані 100 метрів до пересувного пункту, 50 метрів за пересувним пунктом та узбіччя дороги за напрямком руху, де розташовано пункт, вважаються його межами. Місце здійснення габаритно-вагового контролю позначається відповідними тимчасовими дорожніми знаками.

Місце та режим роботи пересувного пункту встановлюється Укртрансбезпекою за погодженням з уповноваженим підрозділом Національної поліції.

Забороняється експлуатація пересувних пунктів у темну пору доби, крім випадків, коли такий пункт розташовано на освітлених ділянках автомобільних доріг, у морських, річкових портах, вантажних терміналах, місцях формування вантажопотоків.

1) позначення відповідними тимчасовими дорожніми знаками;

2) рівну поверхню із поздовжнім та поперечним ухилом ≤ 3 проміле;

3) тверде покриття (асфальтобетонне або цементобетонне) без деформацій дорожнього одягу;

4) ширину не менше ніж 7,0 м.

Пересувний пункт повинен бути укомплектований таким технічним обладнанням:

1) спеціалізований транспортний засіб;

2) комплект пересувних автомобільних ваг для осьового зважування транспортних засобів у русі, до складу якого входять дві вагові платформи, ваговий індикатор у футлярі та чотири вирівнювальні доріжки;

3) рулетка стрічкова, рейка телескопічна завдовжки 6 м для вимірювань параметрів висоти транспортних засобів, рулетка електронна в комплекті зі світловідбивачем;

5) акумулятор для резервного електроживлення;

6) бензиновий (дизельний) електрогенератор;

8) свідоцтво про повірку ваг та свідоцтво про державну метрологічну атестацію;

9) платіжний термінал для розрахунку електронним платіжним засобом.

Пересувний пункт повинен мати засоби організації дорожнього руху, які встановлюються відповідно до тимчасової схеми організації дорожнього руху, узгодженої з відповідними підрозділами Національної поліції України та Державним агентством автомобільних доріг України, а саме:

1) панно «Пересувний пункт вагового та габаритного контролю» на жовтому тлі;

2) знак 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 90 км/год» на жовтому фоні з табличкою 7.5.1 «Вид транспортного засобу»;

3) знак 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 70 км/год» на жовтому фоні з табличкою 7.5.1 «Вид транспортного засобу»;

4) знак 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 50 км/год» на жовтому фоні з табличкою 7.5.1 «Вид транспортного засобу»;

6) знак 3.31 «Зона обмеження максимальної швидкості»;

7) знак 3.32 «Кінець зони обмеження максимальної швидкості»;

8) два знаки 3.25 «Обгін заборонено»;

9) два знаки 3.26 «Кінець заборони обгону»;

10) знак 3.30 «Кінець обмеження максимальної швидкості»;

11) оранжеві конуси з горизонтальними світловідбивними смугами білого кольору;

12) інші технічні засоби організації дорожнього руху (в разі необхідності).

Вимірювальне і вагове обладнання пересувного пункту повинно бути атестовано на проведення вимірювань та мати відповідне свідоцтво спеціально уповноваженого органу у сфері метрології.

Персонал контрольно-габаритногопункту має бути забезпечений спецодягом, до складу якого входить сигнальний жилет оранжевого кольору із світловідбивними елементами.

Вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування у русі і визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2 % та дискретністю вимірювання в межах технічних характеристик вагового обладнання, визначених виробником.

Здійснення габаритно-вагового контролю

Контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.

Габаритно-ваговий контроль транспортного засобу проводиться протягом не більше однієї години (з моменту заїзду транспортного засобу на ваги до кінцевого оформлення матеріалів у разі виявлення порушення).

За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

У разі пред’явлення водієм транспортного засобу міжнародного сертифіката зважування габаритно-ваговий контроль у частині зважування не здійснюється.

За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

У разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі – плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

У разі здійснення руху з порушенням умов, визначених у дозволі на рух, подвійний розмір застосовується в частині перевищення фактичних показників над показниками, визначеними у дозволі, за пройдену частину маршруту.

Довідка про здійснення габаритно-вагового контролю та/або сертифікат зважування, або документ щодо внесення плати за проїзд є чинними протягом усього маршруту.

У разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних пунктах габаритно-вагового контролю порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

З 1 жовтня 2021 року, на автошляхах України запрацювала автоматична фіксація порушень габаритно-вагового контролю (ГВК) з допомогою майданчиків Зважування-в-русі (WiM).

Система WiM (Weigh-in-Motion) передбачає цілодобовий моніторинг навантаження транспорту на дорогу. Спеціальне обладнання монтується у дорожнє покриття та над дорогою на спеціальній фермі. Датчики фіксують параметри транспортного засобу — вагу, габарити, швидкість, номерні знаки. Завдяки тому, що система повністю перекриває проїзну частину, обійти її неможливо. Наразі в Україні дані збираються з 52 майданчиків WiM

Відповідальність учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю

Про випадки невиконання водієм транспортного засобу законних вимог посадових осіб працівників Укртрансбезпеки щодо зупинки транспортного засобу для проведення габаритно-вагового контролю, Укртрансбезпека або її територіальний орган, що здійснює габаритно-ваговий контроль, оперативно повідомляє уповноваженим підрозділам Національної поліції.

Відповідальність за збереження великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, рух яких заборонено, за весь час з моменту заборони руху до його відновлення несе перевізник, а в разі перевезення вантажу – вантажовідправник.

До відома! “Перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами –

тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%”.

“Ухилення або відмова від проходження габаритно-вагового контролю, а так само перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, розташування транспортних засобів на проїзній частині, вчинення правопорушень, передбачених частиною шостою статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення в зоні габаритно-вагового контролю –

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян”.

Як здати електронний квиток на сайті РЖД

Як повернути електронний квиток, куплений на сайті ВАТ РЖД: інструкція 2019 рік

Трапляється, що доводиться скасовувати заплановані поїздки, повертаючи вже оформлені проїзні квитки.

Як здійснити повернення залізничних квитків через касу ВАТ РЖД зрозуміло, а повернення електронних відбувається за встановленою РЖД схемою.

РЖД долучаються до світових стандартів надання послуг для пасажирів. Кілька років тому була введена система продажу електронних квитків – онлайн за безготівковим розрахунком. Він дозволяє зайняти бажану полку – «застовпити» її. У касовому вікні або спеціальному терміналі роздрукований купон обмінюється на проїзний документ.

При покупці електронного залізничного квитка плата стягується відразу шляхом електронного платежу.

У разі скасування подорожі виникає необхідність повернути витрачені кошти. Як здати квиток, куплений через інтернет?

Правила РЖД по поверненню електронних квитків

Повернення регламентуються правилами перевізника – ВАТ РЖД. Анулювати електронний квиток можливо виключно до моменту оформлення по ньому купона для посадки. Проїзний документ для подорожей на території Росії і країн СНД здається в будь-який час до відбуття ж / д складу.

У міжнародних поїздах

Якщо електронна реєстрація не проведена, повернути невикористаний електронний квиток на поїзд міжнародного сполучення (далеке зарубіжжя) можна не менше ніж за 6 годин до відправлення зі станції посадки пасажира (час відправлення вказано в купоні електронного квитка).

Електронна реєстрація здійснена, тоді повернення невикористаного електронного квитка на поїзд в далеке зарубіжжя можливий не пізніше ніж за 1 годину до відправлення поїзда зі станції початку маршруту і не пізніше ніж за 6 годин до відправлення зі станції посадки пасажира (за часом у контрольному купоні).

Повернення може здійснюватися в стандартному порядку:

  • якщо реєстрація не пройдена;
  • якщо реєстрація пройдена, а поїзд рушив без пасажира;
  • якщо реєстрація відбулася до відбуття складу (більше години).

претензійний повернення

Претензійний повернення застосовується до наступних випадків:

  1. по безналу;
  2. до відбуття складу (менше години);
  3. запізнення (більше 12 годин);
  4. запізнення (більше 5 діб) по серйозної причини з її доказами.

Претензію на повернення грошових коштів пасажир правомірний подати протягом півроку з дня події (дати відправлення ж / д складу).

Рішення приймається місяць. За його фактом громадянину висилають відповідне повідомлення.

Чи можна на сайті ВАТ РЖД скасувати покупку?

На інтернет-ресурсі перевізника допускається повернення електронного квитка, за яким не оформили паперовий купон для посадки.

Так як пасажир, купуючи проїзні квитки, є споживачем послуги ВАТ РЖД, корисно ознайомитися з Законом про захист прав споживачів. Прочитати статтю можна тут .

Поміняти проїзний документ

  • заходите в особистий кабінет на сайті;
  • знаходите потрібний талон в списку ( «мої замовлення»);
  • в меню ( «більше») міняєте статус квитка ( «повернення»).

Врахуйте, що при відмові втрачається частина грошей, вона залежить від того, скільки годин залишилося до відправлення ж / д складу.

Важливо! Поміняти електронний талон на інший неможливо – доведеться скасовувати покупку, а потім купувати новий проїзний.

Покрокова інструкція

Процедура здачі проста для будь-якого користувача мережі:

  1. Заходьте на портал РЖД в свій особистий кабінет.
  2. Клікаєте на «мої замовлення» або на зазначену прізвище.
  3. У списку знаходите потрібний електронний талон. Натискаєте «запросити статус квитків», моментально з’явиться напис про електронну реєстрацію і кнопка з пропозицією оформити повернення.
  4. Клацніть “оформити повернення», спливе додаткове вікно з інформацією про суму повернення.
  5. Уважно ознайомтеся з умовами та натисніть “так”, якщо немає заперечень.
  6. З’явиться відповідний напис про оформлення повернення в статусі талона. На цьому процедура на сайті завершена.
  7. Натисніть на «Купон повернення», якщо хочете його роздрукувати. Його потрібно зберегти до тих пір, поки не отримаєте належну суму.
  8. Клацніть на «вихід» верхньому кутку праворуч.

Як повернути гроші?

Після повернення електронного талона у користувача постає питання про спосіб повернення коштів.

Не варто хвилюватися, повернутися вони тим же безготівковим шляхом. Оплата відбувається банківською картою, належна сума на неї ж і перераховується. Для цього не потрібно повторно вказувати свої банківські реквізити, система робить це автоматично.

Запізнившись на потяг, зверніться в касу. Для повернення грошових коштів пасажиру в касі видається підтвердження про повернення місця і відповідну заяву.

Перерахування коштів на карту

Засоби будуть зараховані відразу після присвоєння електронній талону статусу «оформлений повернення».

Важливо! Навіть якщо повертати оформлений онлайн квиток через касу, сума все одно перераховується безготівковим розрахунком на карту.

Детальна інформація розміщена на сайті РЖД, якщо виникнуть питання, зверніться в «Єдиний інформаційно-сервісний центр».

Скільки утримується грошей при поверненні електронного квитка?

Сума безпосередньо залежить від часу відмови оформленого електронного талона:

  • ціна квитка – за 2 години до відбуття;
  • 100% вартість квитка і 50% вартості місця в плацкарті – за 2 – 8 годин до відбуття;
  • повна вартість будь-якого квитка – за 8 годин до відбуття.

РЖД не повертає витрачену суму цілком. Доведеться сплатити збір за повернення – 185 рублів 40 копійок (за одне місце). Його розмір встановлений ФСТ РФ.

При міжнародних поїздках

Для електронних квитків на потяги міжнародного напрямку суми зарахування коштів на банківську карту залежать від термінів повернення:

  1. за 6 годин до відправлення поїзда повернуть вартість проїзду (вартість квитка + вартість плацкарти);
  2. менше, ніж за 6 годин до відходу поїзда повернення вартості проїзду не проводиться.

При поверненні електронного талона на «міжнародний» ж / д складу, розмір збору – 10 євро (за кожне місце). Розраховується за курсом ЦБ РФ на день оформленого повернення.

При поїздках по країнах СНД і ближнього зарубіжжя

До поїздів ближнього зарубіжжя і країн СНД застосовується своя схема розрахунку сум повернення:

  1. вартість квитка (крім плацкартного місця) – менше 6 годин до відбуття;
  2. ціна квитка і 50% в плацкарті – менше 24 годин до відбуття;
  3. ціна будь-якого квитка – більше 24 годин до відбуття.

терміни повернення

Зарахування грошей за повернутий електронний талон відбувається протягом встановленого терміну – від 7 до 30 днів з моменту реєстрації відмови.

Якщо сталася затримка грошового переказу, зверніться з банківське відділення, оформивши претензію.

Процедура повернення електронного ж / д квитка зручна і вигідна в порівнянні зі скасуванням авіаквитка. З нюансами процедури можна ознайомитися на інтернет-ресурсі.

Як купити залізничний квиток через інтернет? Рекомендуємо подивитися відео:

Як здати електронний квиток РЖД і повернути гроші

Можливість придбати залізничний квиток, не виходячи з дому чи офісу – чудове підмога для сучасної людини. Купити квиток через інтернет можна в режимі реального часу за безготівковим розрахунком за кілька кліків на комп’ютері або іншому електронному гаджет, що має вихід в мережу. Квиток, куплений таким чином, називається електронним. Після його оплати для здійснення поїздки необхідно: або отримати в залізничній касі його паперовий аналог, або пройти електронну реєстрацію за допомогою інтернету.

Трапляється, в силу яких-небудь обставин, поїздка відміняється і необхідно оформити повернення грошей за квиток РЖД і повернути сплачені за нього гроші. Далі в статті докладно розглянемо, як здати електронний квиток на поїзд, що для цього потрібно зробити.

Правила повернення електронного квитка РЖД

Правила здачі квитків РЖД регламентуються продавцем – ВАТ «Російські залізниці» (РЖД). Виходячи з встановлених правил, квиток по Росії і в країни ближнього зарубіжжя можна повернути через інтернет або касу в будь-який час до моменту видачі посадкового талона. При міжнародних поїздках на поїздах РЖД здати електронний квиток через інтернет також можна до видачі документа на паперовому носієві, але не пізніше, ніж за 6 годин до відправлення складу.

Якщо ж паперовий аналог електронного квитка вже на руках, то повернути його можливо тільки особисто через касу РЖД мінімум за 1 годину до відправлення складу з початкового пункту його проходження. При міжнародних поїздках додається ще одна умова – не менше ніж за 6 годин до відправлення зі станції пасажира.

Варто відзначити, що повернути електронний ж / д квиток можна в будь-який момент, навіть після відправки складу, але сума повернутих грошей зменшиться в рази. Повернення грошей за недосконале подорож можливий протягом 6 місяців з дати пропущеного рейсу.

Здати придбаний квиток після процедури електронної реєстрації і менш ніж за годину до вибуття складу (або вже відбув) можливо тільки в претензійному порядку. Це означає, що громадянину необхідно особисто в письмовій формі подати заявку в касу РЖД на повернення грошей. Розглядається така заявка протягом місяця, після чого заявнику повідомляється рішення в письмовій формі.

Покроковий алгоритм дій

Якщо на придбаний на офіційному сайті РЖД електронний квиток ще не отримано посадковий талон на паперовому носії, то його можна здати на цьому ж сайті.

  • Крок перший – зайти на сайт РЖД http://www.rzd.ru . Далі слід увійти в особистий кабінет, для цього потрібно клікнути кнопку «вхід», ввести свій логін і пароль. Якщо ж реєстрація на сайті ще не здійснювалася, то її слід зробити. Для цього потрібно пройти по посиланню «Реєстрація», заповнити всі запропоновані поля електронної форми і натиснути кнопку «Реєстрація».
  • Крок другий – клікнути на кнопку «Мої замовлення» або по свого прізвища, під сплив меню вибрати квиток, який потрібно здати.
  • Крок третій – натиснути на кнопку «Оновити статус замовлення», вибрати спливла посилання «Оформити повернення». Дана операція можлива тільки при пройденої електронної реєстрації квитка. Якщо ж цей крок ще не виконано, то його потрібно зробити.
  • Крок четвертий – прочитати отриману інформацію, і натиснути кнопку «Здати квиток». Повернення здійснений.
  • Крок п’ятий – роздрукувати підтвердження повернення. Для цього потрібно клікнути по іконці «Купон повернення» і роздрукувати його на паперовому носії. Зберігати даний документ необхідно до моменту перерахування грошей на банківську картку.

Повернення грошей за квиток

Повернення грошових коштів за квиток, куплений за безготівковим розрахунком, здійснюється також безготівково. Гроші повертаються на ту ж банківську картку, з якої і були перераховані за покупку. Перерахування грошей відбувається в період від 7 до 30 днів з моменту відмови від квитка. При претензійному повернення цей термін збільшується до 180 днів.

Повна вартість квитка складається з наступних складових:

Повернення квитків на Сапсан

Існують деякі нюанси при поверненні квитків на поїзд Сапсан. Повернути електронний квиток за тарифом спецтарифи «туди-назад» можна лише в разі їх одночасної здачі в касу на обидва напрямки. Детальніше читайте на нашому сайті тут

  • безпосередньо ціни на квиток;
  • ціни плацкарти;
  • ціни сервісних послуг, наприклад – за постільну білизну.

Сума коштів, що повертають за електронний квиток залежить від часу, що залишився до відправлення складу.

  • за 8 і більше годин повертається повна вартість квитка;
  • від 2 до 8 годин – 100% ціни квитка і 50% вартості плацкарти;
  • 2 години – поверненню підлягає тільки ціна квитка.

При подорожах по країнах СНД і ближнього зарубіжжя:

  • при поверненні більше, ніж за 24 години повертається вся вартість квитка;
  • від 6 до 24 годин – 100% ціни квитка і 50% плацкарти;
  • менше 6 годин – повертається тільки ціна квитка.

При закордонних подорожах:

  • за 6 і більше годин до рейсу поверненню підлягає вся вартість;
  • менше 6 годин – плата не повертається.

Крім того, РЖД утримує збір за здійснення повернення за кожен здаваний квиток. Ця комісія складає 192,7 рубля за квитками в РФ, і 10 євро в перерахунку на рублі за поточним курсом Центробанку – для міжнародних перевезень. Даний збір не утримується при поверненні квитків на дітей до 5 років, за умови відсутності у них окремого місця.

Вартість оплачених сервісних послуг повертається повністю.

Повернення ж / д квитків, куплених через інтернет, в касі РЖД

Здійснити повернення електронного квитка можна і в касі РЖД. Це необхідно в наступних ситуаціях:

  • самостійний повернення за допомогою інтернету з будь-якої причини неможливий;
  • електронний квиток вже роздрукований на паперовому носії;
  • повернення відбувається в претензійному порядку.

Для проведення процедури здачі квитка необхідно подати паспорт або свідоцтво про народження, якщо пасажир – дитина. Якщо повернення здійснюється за іншу людину, то потрібна довіреність від даного громадянина. Крім того, потрібно пред’явити паперовий варіант квитка або вказати номер його електронної версії.

Всі питання, що цікавлять можна задати в коментарях до статті

Через яку відстань садити троянди один від одного

Як виростити троянду на ділянці

Троянда заслужено вважається королевою квітів, тому кожен поважаючий себе садівник хотів би виростити на своїй ділянці запашний трояндовий кущ. Але щоб милуватися влітку розкішними квітками, потрібно докласти багато зусиль і витратити чимало часу, і щоб полегшити вам завдання, ми пропонуємо кілька рекомендацій, які вам напевно знадобляться.

Троянда в вашому саду

Як вибрати гарний саджанець

В аматорському садівництві насіннєвим способом троянду не розмножують через низьку прорісність насіння. Легше буде виростити кущ із дво-трирічного саджанця, який можна придбати в садовому павільйоні або на ярмарку. Саджанці бувають кореневласні й щеплені. Кореневласні саджанці слабкіші, вони повільніше розвиваються, довго нарощують кореневу систему, тому можуть загинути в першу ж зиму, але, на відміну від щеплених, вони не утворюють прикореневої парості. Щеплені саджанці набагато швидше вступають у цвітіння, добре ростуть і не так часто хворіють, але з паростю вам доведеться боротися щороку.

Терміни посадки та найкращі сусіди для троянди

Садити троянди краще навесні: існує небезпека, що рослина, висаджена в сад восени, не встигне вкоренитися до заморозків і взимку замерзне.

Восени троянди садять тільки в регіонах із пізньою і теплою зимою.

Добре сусідять із трояндами мальви, дельфінії, флокси, лілійники, гвоздики, дзвіночки. Вони не будуть змагатися з трояндою, а, навпаки, підкреслюватимуть її красу й аристократичність.

Вибір і підготовка місця для троянди

Місце під посадку краще підготувати на південній або південно-східній стороні, оскільки трояндам потрібні тепло та світло. Ділянка має бути захищена від вітру та протягів. Посадкову яму завглибшки близько 80 см і діаметром до півметра готують з осені: на дно укладають шар дренажу з щебінки, битої цегли або керамзиту завтовшки 15 см, а потім засипають котлован на 2/3 родючим ґрунтом, змішаним із мінеральними добривами. До весни й добрива розчиняться, і ґрунт осяде.

Як садити троянду

У гарного саджанця має бути коріння завдовжки 20 см і кілька сильних пагонів із шістьма бруньками. Перед посадкою обріжте на саджанці всі пошкоджені, сухі або підгнилі корінці, видаліть слабкі й висохлі пагони, а у здорових обріжте верхівки.

Установіть саджанець по центру посадкової ями та заповніть простір, що залишився, родючим ґрунтом із верхнього шару ґрунту. Місце щеплення після посадки має бути заглиблене на 5 см. Утрамбуйте поверхню навколо саджанця та полийте його 10 л води.

Якщо ви висаджуєте кілька кущів троянд, залишайте між ними інтервал від 50 до 100 см, щоби рослинам країнам, які розвиваються, було достатньо площі живлення.

Догляд за садовими трояндами

Догляд за садовими трояндами полягає в розпушуванні ґрунту в прикореневій ділянці, щоб забезпечити доступ кисню до коренів, прополюванні, рясному поливі один раз на тиждень, підживленні, обробках від хвороб і шкідників (приблизно тричі за сезон) і щорічному обрізуванні.

Підживлення під кущі вносять двічі за сезон: навесні, на початку росту, і влітку, після першого цвітіння. Троянди потребують як органіки, вважаючи за краще перепрілий гній, так і мінеральних добрив. Однак надлишок живлення позначиться на рослині негативно.

Троянди взимку

На зиму троянди потрібно вкривати, і робити це краще на початку листопада. Для зимового мульчування підходить торф і пухка земля, які насипають на обрізаний кущ гіркою не вище 15 см, а зверху на горбок укладають ялинове гілля. Знімають укриття до кінця березня.

Сорти троянд

  • Чайно-гібридні троянди: кущі заввишки до 90 см, квіти правильної форми і яскраво вираженим ароматом сягають у діаметрі 10-13 см.
  • Флорібундавідрізняються більш «пухкими» квітками меншого розміру (до 9 см у діаметрі). Ці троянди можна вирощувати в контейнерах, вони не бояться морозів.
  • Міні-троянди: цедуже примхливі, часто хворіючі щеплені гібриди, які не виростають вище 40 см. Їхні квітки можуть бути забарвлені в різні кольори, цвітіння триває з літа до осені. У домашніх умовах вони живуть не довше чотирьох місяців.
  • Ґрунтопокривні: ці невибагливі, багаторічні морозостійкі рослинивкривають ґрунт безліччю маленьких квіток.
  • Чагарникові: ці схожі на шипшину з махровими квітками троянди не мають великого поширення, хоча в догляді вони й не вимогливі.У висоту вони можуть сягати більше метра і підходять для влаштування живоплоту.
  • Плетисті: виткі, розкішні та рясно квітучі троянди, що потребують підв’язування. Вони не дуже вимогливі, головне – вкрити їх від зимового холоду. Знімають їх з опори, як виноград або клематис, обережно укладають на ялинове гілля й укривають.

Кількість сортів троянд настільки велика й вони такі різноманітні, що кожен зможе вибрати собі рослину відповідно до можливостей і смаку, а дотримуючись наших рекомендацій, ви зможете насолоджуватися красою й ароматом королеви саду від 5 до 8 років.

Корисні посилання

Троянди кущові: вирощування, розмноження, види

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 02 серпня 2023 Опубліковано: 01 березня 2019 Перша редакція: 29 липня 2015 🕒 19 хвилин 👀 164956 разів 💬 6 коментарів

  • Прослухати статтю
  • Посадка й догляд за трояндами
  • Кущові троянди – опис
  • Вирощування троянд у саду – особливості
  • Посадка троянд
    • Коли саджати троянди
    • Як посадити троянду
    • Посадка троянд восени
    • Посадка троянди навесні
    • Як виростити троянду
    • Полив троянд
    • Підживлення троянд
    • Пересадка троянд
    • Хвороби троянд
    • Шкідники троянд
    • Коли обрізувати троянди
    • Як обрізувати троянди
    • Як розмножувати троянди
    • Вирощування троянд із насіння
    • Троянди з живців
    • Щеплення троянд
    • Розмноження троянди поділом куща
    • Розмноження троянд відсадками
    • Троянди відцвіли – що робити
    • Підготовка троянд до зими

    Квітка троянда є представником роду Шипшина, що існує на Землі майже сорок мільйонів років і налічує сьогодні близько 250 видів і понад 200 000 сортів. Слово «троянда» походить від новогрецького τριάντα «тридцять (пелюстків)», що виникло в результаті скорочення назви τριαντάφυλλο, себто «тридцятилисник»; народна ж назва «ружа» бере початок від давньоперсидського «wrodon», зміненого в грецькій мові на «rhodon», яке римляни перетворили на знайоме нам словом «rosa». Дикорослі троянди, не поступаючись красою та ароматом найвишуканішим садовим сортам, зростають у помірних і теплих регіонах північної півкулі. А в сучасному культурному садівництві величезна кількість сортів і гібридів троянди тішить око і викликає захват не тільки у квіткарів і ландшафтних дизайнерів, а й у абсолютно далеких від цих занять людей, які просто вміють цінувати прекрасне.

    Троянди не лише напрочуд гарні квіти – вони ще й легко культивуються, тому широко використовуються в зеленому будівництві. Культурні види цієї рослини поділяються на садові троянди і паркові троянди, а з усіх відомих груп садових троянд більше за інші затребувані кущові троянди, чайно-гібридні, троянди флорібунда, грандіфлора, поліантові троянди, плетисті троянди, мініатюрні й ґрунтопокривні троянди. Сьогодні ми якнайдетальніше постараємося вам розповісти про троянди, що утворюють кущі, а плетисті, або в’юнкі троянди – окрема тема, про яку ми поговоримо іншим разом.

    Прослухати статтю

    Посадка й догляд за трояндами

    • Посадка: у середній смузі – у кінці квітня або на початку травня, у теплих регіонах – із початку вересня до середини жовтня, в першій половині похмурого дня.
    • Цвітіння: деякі сорти цвітуть тільки один раз за сезон, але є й такі, що цвітуть кілька разів.
    • Освітлення: з ранку – яскраве світло, після полудня – легкий притінок.
    • Ґрунт: добре дренований, кислуватий (pH 6,0-6,5), із глибоким заляганням ґрунтових вод.
    • Полив: не частий, але рясний, однак кущі першого року поливають через кожні два дні. Норма витрати води на один кущ – 10 л. Оптимальний спосіб зволоження розарію – крапельний.
    • Прищипування: у рік посадки в першу половину літа для стимуляції кущіння прищипують кінці пагонів і видаляють усі бутони.
    • Обрізування: навесні, улітку й восени. Основне обрізування – весняне.
    • Підживлення: якщо при посадці в яму закладалися добрива, рослини в поточному сезоні вже не підживлюють. Із другого року підживлення проводяться чотири рази за сезон.
    • Шкідники: попелиця, павутинні кліщі, цикади, білокрилки, щитівки, жуки, гусінь і личинки трача.
    • Хвороби: борошниста роса, пероноспороз, іржа, марсоніна, хлороз.

    Кущові троянди – опис

    Рослина троянда залежно від виду, до якого вона належить, утворює кущі різних форм – від вузькопірамідальної до розлогої. Висота куща також залежить від приналежності до того чи іншого виду і коливається від 25 см до 3 із гаком метрів. Кущі троянд складаються з гілок двох типів: основних, або маткових, і однорічних пагонів. Листя троянди непарноперисте, з яйцеподібними або еліптичними листочками з пильчастим краєм і двома листоподібними прилистками. Довжина квітконоса троянди від 10 до 80 см, квіти троянди великі – від 2 до 18 см у діаметрі, і вражають уяву різноманітністю форм та забарвлень. Вони можуть складатися з п’яти або зі ста двадцяти пелюсток, можуть бути поодинокими або утворювати суцвіття, що включають в себе від трьох до двох сотень квіток. Залежно від форми квітки існують півонієподібні троянди, помпонні, чашоподібні, конусоподібні, плоскі, блюдцеподібні, кулясті та інші. Щодо забарвлення квіток, то не виведено ще тільки яскраво-синіх троянд, а всі інші кольори і відтінки, а також усілякі їхні поєднання широко представлені величезною кількістю сортів і гібридів, які продовжують з’являтися мало не щороку. І хоча цвітіння троянди в принципі одне з найдивовижніших явищ, троянди в саду, що поступово змінюють одне забарвлення на інше в процесі цвітіння, здатні викликати захоплення навіть у досвідчених професіоналів. Троянди розрізняються не тільки величезною кількістю форм і забарвлень, а й різноманіттям чарівних пахощів.

    Вирощування троянд у саду – особливості

    • сучасні кущові троянди найбільш зимостійкі з усіх існуючих видів, а проте вони вимагають укриття на зиму, причому вам доведеться попоратися, укутуючи троянду, оскільки її кущ має більший об’єм, ніж троянди чайно-гібридної групи або троянда флорібунда;
    • троянда не така примхлива, як може здатися, але щорічне обрізування кущів обов’язкове, причому як формуюче, так і санітарне;
    • обрізування повторно квітучих кущових троянд восени необхідне;
    • кущові троянди колючі;
    • кущові троянди – це розлогі кущі, які чудово виглядають і як одиночні рослини, і в групі, а також в якості живої огорожі.

    Посадка троянд

    Коли саджати троянди

    Найкращий час для посадки троянд – осінь, з початку вересня до середини жовтня, і купувати саджанці для вкорінення краще теж восени, напередодні посадки, а не навесні, бо на весняних ярмарках зазвичай продають ті саджанці троянд, що не розкупили восени. Будьте уважні при купівлі: огляньте посадковий матеріал і виберіть здорові, сильні екземпляри. Якщо вам пощастило купити гарні саджанці, подбайте про вибір ділянки, на якій ви їх посадите. Троянда любить світло, і якщо вам вдасться знайти ділянку далеко від великих кущів і дерев, яка після полудня опиняється в притінку, ви можете розраховувати на те, що ваша троянда цвістиме рясно, довго і яскраво. Добре б ще, щоб ґрунтові води на ділянці не підходили близько до поверхні, щоб ділянка не була розташована в низині, а вітер, що обдуває кущі троянд, не був ні північним, ні північно-східним. Ну і, звичайно, не саджайте троянди там, де вони росли протягом багатьох років. Ґрунт для королівської рослини потрібен добре дренований і кислуватий – pH у межах 6-6,5, інших вимог до ґрунту троянда не висуває, хоча що родючіший ґрунт, то прекраснішим буде цвітіння трояндових кущів.

    Як посадити троянду

    Безпосередньо перед тим, як саджати троянди, вкоротіть коріння саджанців стерильним гострим інструментом, видаліть сухі корінці, обріжте стебла на висоті 15-20 см і опустіть коріння у воду на кілька годин до самої посадки. Викопайте округлу яму діаметром 40-50 см. Глибина ями повинна бути на 10 см більша за земляну грудку з корінням. Дно розпушіть вилами. Найпростіше визначити, якої глибини повинна бути яма, за розташуванням місця щеплення: при посадці воно має бути заглиблене в землю на 3-4 см. Вибраний з ями ґрунт змішайте з компостом у співвідношенні 3:1, додайте жменю деревної золи, а в яму вилийте відро води з розчиненою у ній таблеткою гетероауксину. Як правильно саджати троянди, щоб вони швидше приживалися? Опустіть в яму корінь саджанця і поступово присипайте ґрунтом, притримуючи саджанець за стебло, постійно ущільнюючи ґрунт. Зробіть на відстані 30 см від саджанця круговий валик, щоб утворився поливний майданчик і вода не витікала за його межі, підгорніть саджанець на висоту 15 см і організуйте йому притінення на півтора тижні. Поливати троянду наступного разу потрібно буде за два дні. Якщо саджанець перебуває в контейнері, перед посадкою рясно полийте його, насипте в яму трохи ґрунту з компостом, опустіть на нього контейнер із саджанцем, обережно зніміть контейнер і ґрунтом заповніть проміжок між земляною грудкою та стінкою ями. Далі робіть так, як було описано вище.

    Відстань між саджанцями кущових троянд залежно від сорту має бути від метра до двох. Такою ж має бути і відстань між рядами.

    Посадка троянд восени

    Якщо ви плануєте посадити троянди восени, підготовку потрібно починати місяці за два до посадки. На ділянці, де ґрунтові води залягають близько до поверхні, потрібно організувати для розарію підняту клумбу, інакше коріння рослин буде потерпати від перезволоження і гнити, а кущі матимуть нездоровий вигляд. Оскільки ґрунт рідко буває ідеальним, приведіть його в стан, що підходить для троянди, і хоча рослина в цьому відношенні непримхлива, її зовнішній вигляд багато в чому залежатиме від складу ґрунту на ділянці. Перекопайте ділянку з гумусом і добривами, додаючи на кожен квадратний метр площі по відру гною або садового компосту, торфу, по дві склянки кісткового борошна і деревної золи і по 30-50 г суперфосфату. Якщо ґрунт дуже глинистий, додайте на кожен метр відро-друге піску. Коли настане час саджати троянду, виконуйте інструкції, викладені в попередньому розділі. Посаджені восени троянди на зиму повністю засипають землею.

    Посадка троянди навесні

    Якщо у вашому регіоні занадто морозні зими, саджайте троянди навесні, з середини квітня до середини травня, коли ґрунт прогріється до 10 ºC. Підготовку ділянки, яку ми щойно описали, бажано провести хоча б за місяць до посадки. У саджанців вкорочують занадто довгі і обрізають хворі й висохлі корені, пагони вкорочують до висоти 10-15 см, щоб на них залишалося по 2-4 бруньки. Якщо саджанці довго очікували посадки і їхнє коріння підсохло, потримайте їх добу у воді для набубнявіння, а безпосередньо перед посадкою опустіть у гнійно-глиняну бовтанку. Частину підготовленого, як було описано вище, ґрунту насипають в яму гіркою, саджанець встановлюють на цей горбок і, притримуючи його за стебла, поступово засипають корені залишком ґрунту, ущільнюючи ґрунт, щоб у ньому не залишалося порожнеч. Не забудьте заглибити місце щеплення на 3-5 см. Після посадки троянду рясно поливають, потім високо підгортають. Як тільки з’являться перші паростки, відгребіть землю, якою ви підсапували саджанець, і замульчуйте ґрунт навколо куща шаром торфу або перегною заввишки 5-8 см. Ділянки з неремонтантними трояндами мульчують тріскою або сосновою корою.

    Догляд за трояндами в саду

    Як виростити троянду

    У перший рік після посадки трояндовий кущ тільки формується, тому ваше головне завдання – прищипувати кінці пагонів, стимулюючи кущіння, і видаляти в першій половині літа бутони, що ледь намітилися, аби цвітіння троянди не послабило молодий кущ. У другій половині літа дозволяйте бутонам сформуватися і тільки після цього видаляйте. Взагалі ж кущова троянда виростає швидко, стаючи витривалою сильною рослиною, і вона завдаватиме вам набагато менше клопоту, ніж кімнатна троянда, штамбова або плетиста. Як доглядати за трояндами, щоб забезпечити їм комфорт і здоров’я? Перелік необхідних заходів із догляду за кущовими трояндами включає регулярне обрізування пагонів, полив, прополювання і розпушування ґрунту на ділянці, а також внесення в ґрунт необхідних для троянди добрив. Розповімо про все докладніше.

    Полив троянд

    Троянди не належать до надмірно вологолюбних рослин, полив троянд здійснюють за потреби – як тільки висихає ґрунт на ділянці, тобто не часто, але рясно, і тільки кущі першого року зростання поливають через кожні два дні. Навесні полив потрібен інтенсивний, оскільки йде у ріст молоде листя і пагони. Поливати троянди влітку, особливо у спекотну і посушливу пору, доведеться частіше, але взагалі норма води, яку виливають під кожен дорослий кущ, – десять літрів. Поливання здійснюється не дуже потужним струменем, щоб не змивати з коренів ґрунт. Вода не повинна бути холодною. Наприкінці літа, коли цвітіння зійде нанівець, норму води скорочують, щоб зайва волога не застоювалася в ґрунті і не створювала загрози розвитку в коренях троянди грибкових захворювань, проте ґрунт необхідно просочити вологою на зиму. Найкраще поливати троянди вранці, до початку спеки, або ввечері, але в такий час, щоб випадкові краплі води на листі встигли висохнути до ночі. Оптимальний спосіб поливання – крапельний.

    Підживлення троянд

    Догляд за трояндою передбачає її регулярні підживлення. Перший рік після посадки троянда добрив не потребує, але з наступного року внесення добрив стає обов’язковим. Перше, подвійне підживлення троянди, здійснюється навесні, на початку вегетаційного періоду, друге – в момент утворення бутонів, третє – після цвітіння, четверте – перед початком здеревіння пагонів. Навесні, після обрізування кущів, на один м² ділянки вносять по 20 г сульфату амонію або аміачної селітри. За два тижні проводять повторне внесення азотних добрив. У період зав’язування бутонів підживлення складається з 20-30 г аміачної селітри, 30 г суперфосфату і 10 г калійної солі на кожен м². Усі ці добрива для троянди може замінити внесення «Кеміра універсал» з розрахунку 30-40 г на м². Після цвітіння кущові троянди також удобрюють комплексними добривами з мікроелементами. З кінця липня припиняють підживлювати троянду азотними добривами. У серпні-вересні в ґрунт вносять калійну сіль і суперфосфат із розрахунку по 30-40 г на м². Можна чергувати використання мінеральних добрив у розарії з органічними. Чим підживити троянди, яку органіку краще використовувати? Курячий послід, гнойову рідину і деревну золу.

    Пересадка троянд

    Рано чи пізно вам доведеться пересаджувати ваші троянди, оскільки вони мають властивість розростатися, втрачаючи при цьому свою декоративність, і ви повинні знати, як краще це зробити. Пересадкою куща можна займатися в квітні або жовтні, хоча весняні пересадки проходять успішніше. Обріжте перед пересадкою свою кущову троянду на 20 см, видаліть слабкі і зламані гілки, обірвіть усе листя. Якщо ваш кущ щеплений, його коренева система йде вглиб землі, а якщо кущ кореневласний, то його корені розташовані в землі поверхово. Враховуючи ці особливості, викопайте вашу троянду із землі разом із земляною грудкою, але не особливо переймайтесь, якщо в процесі пошкодите периферійні корінці – вони за деякий час відновляться. Покладіть кореневу грудку на тканину – так вам легше буде перенести кущ. Саджати кущ на нове місце можна разом із тканиною, яка поступово в ґрунті перегниє. Свіжу яму добре пролийте водою. Пересадка трояндового куща здійснюється за тим же принципом, що і первинна посадка. І пам’ятайте: щеплений кущ заглиблюють, щоб місце щеплення опинилося під землею на 3-5 см, кореневласний кущ висаджують так, щоб його земляна грудка опинилася на одному рівні з поверхнею ґрунту.

    Хвороби троянд

    Якщо троянди ростуть у несприятливих умовах, вони слабшають, знижується їхня стійкість до захворювань, і вони можуть потерпіти від нашестя шкідників. Серед хвороб, що вражають ослаблені кущі троянд, найчастіше доводиться мати справу з борошнистою росою, несправжньою борошнистою росою (пероноспорозом), іржею, марсоніною троянд (чорною плямистістю), хлорозом. Якщо грибкові хвороби троянд можна вилікувати фунгіцидами – трипроцентним розчином мідного купоросу, одновідсотковою суспензією колоїдної сірки, – то хлороз, від якого жовтіє троянда, розвивається в результаті браку в ґрунті тих чи інших елементів, передусім заліза. Доведеться робити аналіз ґрунту, з’ясовуючи, через дефіцит якого елемента у троянди жовтіє листя, й усувати причину шляхом внесення в ґрунт солей недостатнього поживного елемента в рекомендованих дозах.

    Шкідники троянд

    Комах, які пошкоджують квіти, листя і стебла троянди, можна розділити на сисних, до яких належать попелиці, кліщі, щитівки, цикади, або білокрилки трояндові, і гризучих, представлених жуками, личинками пильщиків і гусінню. Сисні шкідники проколюють тканини наземних частин рослини і живляться їхнім клітинним соком, що викликає порушення фізіологічних процесів і призводить до скручування й опадання листя, відмирання пагонів. Гризучі шкідники порушують цілісність органів троянди, і це призводить до того, що ріст і розвиток рослини сповільнюється, цвітіння стає не настільки рясним, і троянда втрачає декоративність. Можна боротися зі шкідниками в міру їхньої появи, але щоб уникнути нашестя шкідливих комах, буває достатньо провести весняну профілактичну обробку трояндових кущів до набрякання бруньок такими інсектицидами, як актелік, карбофос, рогор або обприскати рослини розчином, що складається з 2 г гасу, розведених у 10 л води. Восени, після обрізування кущів, згребіть і знищте всі рослинні залишки й опале листя та проведіть обробку кущів і ґрунту під ними цими самими препаратами на той випадок, якщо шкідники влаштувалися на зимівлю в ґрунті під кущами або в тріщинках кори.

    Обрізування троянд

    Коли обрізувати троянди

    Як бачите, посадка і догляд за трояндами не такі вже й складні, проте найбільш трудомістким видом догляду за кущами троянд є їхнє обрізування, що служить стимулом для росту пагонів і рясного цвітіння. Обрізування потрібно проводити навесні, влітку і восени, причому основною є весняне обрізування – воно не тільки позбавляє троянду непотрібних пагонів, а й формує кущ. Літнє обрізування переважно санітарне – з декількох бутонів залишають один бутон троянди, який дає більшу квітку, видаляють зів’ялі квіти і плоди, що зав’язалися. Восени обрізування необхідне для підготовки кущів до зимівлі – вирізують засохлі, зламані і слабкі пагони, що забирають живлення у здорових гілок.

    Як обрізувати троянди

    До того, як набубнявіють бруньки на гілках, виріжте на кущі всі пошкоджені і слабкі гілки, а також ті, що спрямовані в гущу куща, після цього вам буде видніше, як далі формувати кущ. Якщо ви виявили, що дві гілки заважають одна одній, залиште ту, що вдаліше розташована. Перевага також віддається молодшій гілці, в якої світліша кора. Якщо ви вирощуєте окулірувану (щеплену) троянду, то неодмінно зіткнетеся з тим, що навесні біля основи куща проростає безліч пагонів, котрі відбирають у рослини сили, і якщо ви шукаєте відповідь на запитання, чому не цвіте троянда, то причина саме в цій прикореневій парості. Залиште тільки найміцніші, потужні, високі пагони, які цього літа вже дадуть квіти, а решту безжально видаліть. Якщо ви не знаєте, як правильно обрізувати троянди після цвітіння, робіть це на власний розсуд, залишаючи на пагонах не менше двох бруньок, і не бійтеся – троянда після стрижки активно обростає новою зеленню. Будьте обережні тільки з обрізуванням старої троянди, яка вже не так легко відновлює форму куща, або в тому випадку, якщо ґрунт на ділянці занадто бідний на поживні речовини. Восени з куща видаляють усі зів’ялі квіти, а також пошкоджені, невизрілі пагони і ті, що ростуть усередину куща. Не забудьте обробити всі зрізи садовим варом.

    Розмноження троянд

    Як розмножувати троянди

    • розмноження поділом куща;
    • розмноження живцями;
    • розмноження паростками;
    • розмноження відсадками;
    • розмноження щепленням.

    Генеративний спосіб – це розмноження насінням.

    Вирощування троянд із насіння

    Зазвичай до насіннєвого способу вдаються при виведенні нових сортів і гібридів, він практикується тільки для дикорослих троянд, та й далеко не всі види троянд дають повноцінне насіння. Насіння троянди заготовляють у фазі почервоніння плодів – у кінці липня або в серпні. Його очищають і зберігають у сирому піску протягом чотирьох місяців при температурі 2-5 ºC – для стратифікації. Наступної весни їх на кілька годин замочують у гетероауксині або іншому стимуляторі коренеутворення і сіють на глибину від одного до трьох сантиметрів, а зверху мульчують перегноєм або торфом. Коли у сходів розвинеться по 2-3 листки, їх розсаджують таким чином, щоб між сіянцями зберігалася дистанція 6-8 см, а між рядами – 20. Влітку в ґрунт на грядці вносять мінеральні добрива з розрахунку 40 г азотних, 60 г фосфорних і 10 г калійних на м². Весь наступний рік за сіянцями доглядають, поливаючи, просапуючи бур’яни і підгодовуючи, а з серпня підрослі сіянці можна використовувати в якості підщепи.

    Троянди з живців

    Один із найнадійніших способів розмноження – живцювання троянд, і якщо ви не знаєте, як виростити троянду із живців, прислухайтеся до наших порад. Розмноження троянд живцями передбачає вкорінення двох видів стеблових живців – здерев’янілих і напівздерев’янілих. Цей спосіб частіше використовують для отримання посадкового матеріалу при розмноженні паркових або кімнатних троянд. На початку цвітіння зелені пагони троянд починають дерев’яніти, і в цей час пора нарізати живці. Не годяться для живців тільки зелені або занадто здеревілі пагони. Довжина живця – близько 8 см, товщина – з олівець, прямий верхній зріз повинен проходити на півсантиметра вище бруньки, а нижній зріз, зроблений під кутом 45º, – просто під брунькою. З нижньої частини живця видаляють колючки і листя, залишивши тільки два верхніх листки, вкорочених майже наполовину. Нижній зріз перед укоріненням обробляють фітогормонами. Як укоренити троянду? Висадіть живці на відстані 15-30 см один від одного в тінистій частині саду в канавку з піском завглибшки 15 см, примніть пісок навколо живця, полийте ґрунт і накрийте живці плівкою, спорудивши над ними тепличку. Час від часу піднімайте покриття, щоб провітрити живці, або зробіть у плівці невеликі отвори, щоб живці могли дихати. Поливайте і підживлюйте живці, видаляйте бур’яни і розпушуйте час від часу ґрунт. Якщо почнуть утворюватися бутони, видаляйте їх: для живців зараз важливе не цвітіння, а утворення міцної кореневої системи. На зиму вкрийте живці подвійним шаром утеплювача, а зверху – поліетиленом. Наступної весни зніміть утеплювач і починайте привчати живці до середовища зростання, відкриваючи плівку. На грядці для розведення живці вирощують два роки, а на третій визрілі саджанці розсаджують на постійні місця.

    Щеплення троянд

    • очистіть кореневу шийку підщепи від ґрунту, видаліть бічні пагони;
    • зробіть на кореневій шийці Т-подібний надріз (вертикальна паличка – 2,5 см завдовжки, горизонтальна – 1 см). Кору в місці надрізу акуратно розсуньте, щоб можна було помістити в надріз бруньку;
    • виберіть на сортовій троянді визрілий живець, видаліть з нього листя і верхівку, знизу вгору зріжте з живця вічко, захопивши шар деревини. Зайву деревину обережно видаліть;
    • вставте вічко в Т-подібний розріз на підщепі, обережно видаліть усі зайві частини, місце щеплення туго оберніть окулірувальною плівкою;
    • за три тижні перевірте, чи прижилася брунька до підщепи: вона повинна набрякнути, але ні в якому разі не почорніти.

    У переддень зими підгорніть прищеплену рослину на 5 см вище щеплення. Навесні обережно відкиньте землю від прищепленої бруньки, видаліть плівку, а підщепу обріжте на 1 см вище щеплення. Коли пагін із прищепленої бруньки піде в ріст, прищипніть його над 3-4 листком. Добре доглядайте за прищепленою трояндою – і до осені у вас буде готова до пересадки на постійне місце потужна рослина з гарною кроною.

    Розмноження троянди поділом куща

    Таким способом розмножуються тільки кореневласні (не щеплені) троянди. Восени або навесні до розпускання бруньок викопайте кущ і гострим стерильним інструментом розділіть його на частини, щоб кожна з них мала своє коріння і хоча б один пагін. Потім обробіть зрізи товченим вугіллям і посадіть частинки за звичайною схемою. Найкраще приживаються після поділу куща поліантові троянди і флорібунда, і якщо ви розділили кущ і розсадили частини ранньою весною, ви ще в поточному році можете побачити рясне цвітіння троянд на цих кущах.

    Розмноження троянд відсадками

    Цим способом ви зможете отримати нові кущі як від кореневласних, так і від щеплених троянд. Для розмноження використовують пагони, що ростуть біля кореневої шийки: ранньою весною зробіть на такому пагоні кільцеві надрізи кори, пригніть його і покладіть у заздалегідь вириту неглибоку канавку, закріпіть посередині дротяною скобою або гачком і закидайте зверху пухкою вологою землею так, щоб верхівка пагона залишалася на поверхні. Прив’яжіть верхівку до кілочка, надавши їй вертикального напрямку. Протягом літа підтримуйте ґрунт над відведенням у трохи вологому стані. Восени ваш відсадок укорениться, однак відокремити його від материнської рослини можна буде тільки наступної весни.

    Садові троянди після цвітіння

    Троянди відцвіли – що робити

    Після того, як троянди відцвіли, полив поступово зменшують, а у вересні взагалі припиняють. У середині серпня проведіть підживлення кущів фосфорно-калійними добривами. Намагайтеся не допускати активного росту молодих пагонів, оскільки вони навряд чи встигнуть визріти і пропадуть узимку. З початку осені догляд за трояндами полягає в прополюванні бур’янів і розпушуванні ґрунту на ділянці. Приготуйте суху суміш для підгортання кущів на зиму: змішайте землю з торфом або з піском. Коли настануть нічні заморозки, підгорніть цією сумішшю кущі троянд на висоту 15-20 см і прикрийте це місце плівкою, щоб її не намочили дощі. У вересні можна проводити посадку та пересадку троянд.

    Підготовка троянд до зими

    Проведіть осіннє обрізування кущів: видаліть усі пошкоджені, сухі, недостиглі і хворі гілки, обріжте невизрілі кінці пагонів, обробивши зрізи садовим варом. В ідеалі довжина пагонів після обрізування не повинна перевищувати півметра. Видаліть з гілок і з-під кущів усе листя – його бажано спалити. Проведіть профілактичну обробку кущів і ґрунту під ними одновідсотковою бордоською рідиною або подібним препаратом, щоб знищити шкідників і збудників хвороб, які влаштувалися на зиму в ґрунті або в тріщинах кори. Коли нічні холоди посиляться до -6-8 ºC, вкрийте кущі ялиновим гіллям або сухим здоровим листям. Можна накрити кущі утеплюючим матеріалом, але тоді вам доведеться взимку стежити за тим, щоб троянди не пріли під укриттям. Утеплювач укладають на каркас із двох дуг, розташованих навхрест, а зверху накривають поліетиленом, щоб утеплювач не намок.

    Троянди взимку

    Розкладіть по ділянці отруйні приманки для гризунів. Коли випаде сніг, накидайте його зверху на ялинове гілля або листя, і тоді вашим трояндам не страшні ніякі морози. Якщо ви вкрили троянди утеплювачем і плівкою, в період відлиг піднімайте на час покривний матеріал, щоб кущі не прілі.

    Література

Редька сира як є

Редиска

Редиска (Raphanus sativus var. radicula Pers.) — однорічна або дворічна рослина, що належить до сімейства капустяних (хрестоцвіті), роду редька і є різновидом редьки посівної. Назву овоч редис отримав від латинського слова radix, що означає корінь. Це скоростигла городня культура, лідер серед швидко зростаючих овочів, вона дуже затребувана у весняний час, оскільки в цю пору тільки редис містить живі вітаміни, такі необхідні організму після зими.

Редис — один з перших свіжих овочів, що з’являються на нашому столі після тривалої зими. Він відомий людям давно. У Древній Греції редис на золотій тарелі приносили в жертву богу Аполлону.

У нас в країні цей овоч порівняно недавно набув поширення — лише на початку XX ст. Тепер це одна з найбільш шанованих овочевих культур. Вважається, що дика редька відбувається з Південно-Східної Азії, а батьківщиною редису є Середземномор’я.

Біологічні характеристики

Рослина редис вирощується в багатьох країнах. Це коренеплід діаметром від 2,5 см, вкритий тонкою шкіркою червоного, рожевого або біло-рожевого кольору з гострим смаком за рахунок гірчичної олії, що міститься в його м’якоті.

Овоч редис — рослина довгого дня, для нормального розвитку йому необхідний 13-годинний світловий день. А ось вегетаційний період у нього короткий, тому вирощувати коренеплід редис можна протягом усього сезону, висаджуючи його буквально щотижня.

Редис — дуже холодостійка рослина. Його насіння проростає при температурі всього 2-3 градуси, а сама рослина без проблем переносить заморозки до мінус 3-4 градусів. Така стійкість до досить невисоким температур дозволяє сіяти редис ранньою весною, відразу, як тільки відтане і трохи прогріється грунт.

Редис — чемпіон за скоростиглістю серед коренеплідних рослин: деякі сорти повністю визрівають всього за 16-20 днів з моменту посіву насіння.

Найбільш практичне значення редис має на перший рік вегетації, після дозрівання коренеплоду, що вживається в їжу. Якщо в цей період редис не витягувати з землі, він продовжує рости, дає квітконосний пагін, потім з квітів з’являються плоди з насінням. Однорічні сорти в перший же рік дають і коренеплоди, і насіння, а ось у дворічних в перший сезон вегетації утворюється тільки коренеплід, насіння дозріває лише на наступний рік.

Листки: прості, черешкові, можуть бути цільними або лировидно-кавалками, опушені жорсткими волосками і зібрані в розетку. Довжина листя від 5 до 20-25 см. Колір листя – від світло-салатового до насичено-зеленого

Стебло: гіллясте, округлий на поперечному зрізі, з досить пухкої серцевиною в центральній частині. У висоту стебло редису може досягати 20 см – 1 метра.

Коренева система: стрижневого типу,

Суцвіття: суцвіття у формі кисті і можуть мати білий, рожевий або фіолетовий відтінок. Діаметр квіток досягає 1,5 см.

Плід: стручки, від 1,5-2 см до 7-10 см в діаметрі, може бути гоструватим на смак за рахунок вмісту гірчичного масла або ж соковитим і майже не мати гіркоти.

Практичне використання

Редиска — найперший овоч, який дозріває ранньою весною, як раз в той час, коли організму людини так не вистачає вітамінів і мікроелементів після довгої зими.

Редиска багата клітковиною, ефірними маслами, антоцианами, вітамінами, макро- і мікроелементами. У його хімічний склад входять: вітаміни групи B, E, PP, С; кобальт, мідь, хром, магній, калій, натрій, кальцій, цинк, фтор, фосфор, залізо, йод.

У їжу вживають не тільки хрусткі коренеплоди, а й молоде листя редиски, додаючи їх в вітамінні салати і зелені супи. Редис – основа різноманітних весняно-літніх овочевих салатів, з нього роблять зимові заготовки у вигляді консервації, заморожують і навіть сушать.

Вживання редису в їжу — не тільки смачно, але і досить корисно. Цей коренеплід:

  • підвищує рівень гемоглобіну, тому корисний для хворих на анемію;
  • сприяє підвищенню апетиту;
  • має легкий жовчогінний і сечогінний ефект;
  • знижує рівень холестерину і стабілізує вміст цукру в крові, що є цінним для діабетиків і людей, які страждають на атеросклероз;
  • зміцнює імунітет;
  • має противірусну дію під час застуд і має антисептичні властивості;
  • застосовується як засіб для профілактики онкозахворювань;
  • використовується в дієтичному харчуванні для зниження ваги за рахунок низької калорійності, але доведеться знизити гостроту редиски кефіром або іншим кисломолочним продуктом, щоб не збільшити апетит.

Агрономічні особливості

Висадка: квітень.

Збір врожаю: травень.

Тривалість вегетації: 30-40 днів

Хороші попередники: гарбуз, томати, боби.

Невдалі попередники: будь-які хрестоцвіті культури.

Сівба

Оптимальна відстань між рядками — 10 см. Якщо посадка насіння редиски буде здійснюватися дуже ранньою весною або восени (зазвичай в ці періоди редис сіють в теплицях), то ряди бажано пролити гарячою водою, температурою в 85-90 градусів.

Перед посадкою насіння редиски можна знезаразити, зануривши їх на півгодини в яскравий розчин марганцівки, а потім просушити на тканині.

Між насінням роблять відстань в 3-4 см, заглиблюючи їх у грунт на 1-1,5 см (сорти з довгими коренеплодами заглиблюють на 1,5-2 см). Потім землю злегка утрамбовують і рясно, але акуратно поливають, намагаючись не розмити сформовані ряди.

Особливості догляду

Догляд за редисом включає в себе самі звичайні маніпуляції: полив, прополку, підгодівлю і захист від хвороб або шкідників. Редиска любить рівномірний, частий і дуже рясний полив.

Врахуйте, що проливати шар грунту доведеться не менше ніж на 7-10 см, а на грядці редису з довгим коренеплодом – на глибину до 20-30 см. Частота поливу варіюється в залежності від погодних умов: від одного разу на 2-3 дня при помірній літній температурі до двох разів на день (вранці і ввечері) під час спеки.

Якщо перед посадкою редису земля була грамотно удобрена, то під час вегетації рослина підгодовувати не обов’язково. Але на виснажених і малородючих ґрунтах можна підгодувати редиску перебродившим настоєм кропиви або листям кульбаби: це стане хорошим природним добривом.

Рядки з редискою потрібно дуже обережно рихлити. Досить зробити це в декілька повторень: перший – через тиждень після сходів, на глибину не більше 5 см, другий — ще через тиждень, але вже на глибину 7-10 см.

Шкідники

  • Капустяна попелиця
  • Персикова зелена (оранжерейна) попелиця
  • Блішка хвиляста
  • Білан капустяний
  • Білан ріпний
  • Капустяна міль
  • Клоп капустяний
  • Муха капустяна весняна
  • Муха капустяна літня
  • Муха паросткова
  • Стручкова (обпалена) вогнівка
  • Прихованохоботник ріпаковий (насіннєвий)
  • Прихованохоботник стебловий капустяний
  • Трипс тютюновий (цибулевий)
  • Ріпаковий листоїд
  • Ріпаковий квіткоїд
  • Ріпаковий пильщик (трач)

Хвороби

  • Альтернаріоз (Суха плямистість)
  • Мокра гниль
  • Іржа
  • Бактеріальний рак
  • Борошниста роса
  • Переноспороз (Несправжня борошниста роса)
  • Фузаріоз
  • Бактеріальна плямистість
  • Біла гниль
  • Жовтуха айстри
  • Кіла
  • Мозаїка огірка
  • Парша звичайна
  • Пітіозна гниль
  • Ризоктоніоз
  • Судинний бактеріоз
  • Фомоз
  • Церкоспороз
  • Червона гниль
  • Чорна гниль
  • Чорна ніжка
  • Аспергільоз (Чорна пліснява, чорна цвіль)

Чим відрізняються редиска й редька

Насправді редька городня або посівна (лат. Raphanus sativus) і редиска (лат. Raphanus sativus) – одна й та ж рослина, один і той же біологічний вид, тільки сорти редиски – однорічні. Також обидві ці форми мають дуже подібні ботанічні характеристики: пелюстки рожевого, білого або фіолетового кольору, потовщений корінь, з якого утворюється коренеплід, видовжені, перцеподібної форми стручки, що мають на вершечку довгий носик, яйцевидно-кулясте насіння.

Редиска – однорічна або дворічна городня рослина з роду Редька родини Капустяні. Згідно з класифікацією редиска – група різновидів виду Редька городня або редька посівна.

У чому ж полягає відмінність редиски від редьки?

По-перше, в розмірах: редиска зазвичай виростає діаметром 3–5 см, тоді як редька значно більша.

По-друге, вона відчутно ніжніша на смак, хоча й має специфічну гіркоту та пряність. На відміну від редьки, різновиди якої мають чорне, біле або зелене забарвлення, редиска буває рожево-червоного, білого, бузкового, коричневого і навіть жовтого кольору. Остання вирощується в Чехії. Найсмачніша редиска за кольором має бути рожево-червоною, з білим не кінчику хвостиком. Головне, щоб плід був твердим – м’яка редиска буде трухлява й суха всередині.

Цінність редиски полягає в її скороплідності. Це один з ранньовесняних овочів, джерело перших у сезоні корисних речовин та вітамінів. Через 10–12 днів після формування коренеплоду рослина розвиває стебло-квітконіс, після чого змінюється структура м’якушу редиски. Тканина, що його утворює, грубшає, набуває жорсткості та волокнистості. Втрачається харчова цінність продукту. В такому випадку рослину використовують, щоб отримати насіння.

Повний період вегетації від посіву до збирання насіння триває близько 120 днів. Забарвлення та форма коренеплоду дуже різноманітні. Найбільш поширені – кулясті та видовжені циліндричні з білим і червоним забарвленням, менш відомі – з фіолетовою й жовтою м’якоттю; середній діаметр коренеплоду 2–3,5 см, деколи й більше.

Насіння ж у всіх сортів подібне – коричневе, неправильної округлої форми. У разі раннього висівання всі сорти редиски та більшість сортів редьки зацвітають влітку того ж року.

Редиска й редька можуть перехресно запилюватись не тільки в межах своїх сортів, а й між собою.

Для вирощування цих культур вибирають ділянки з пухким ґрунтом, достатньо забезпеченим поживними речовинами та вологою. Літні сорти редьки висівають під літо двічі: вперше – рано навесні, щоб отримати овоч на початку літа, коли сезон редиски вже закінчується, а вдруге – в середині чи другій половині літа, щоб забезпечити урожай коренеплодів до осені.

Ґрунт для весняного посіву редьки готують так само, як і для інших ранніх коренеплодів. Насіння сіють з міжряддям 20 см. Щойно з’являться й трохи підростуть сходи, їх проривають, лишаючи найсильніші рослини на відстані 5–6 см одна від одної. Подальший догляд полягає у дво-, триразовому розпушуванні ґрунту. Зимові сорти з круглими коренеплодами висівають на початку літа (приблизно в липні). Урожай літніх сортів збирають кілька разів в міру наростання коренеплодів, а зимових – с настанням похолодання.

Вегетаційний період у редиски досить короткий (25–45 днів). Висівають її здебільшого в якості попередника помідорів, пізньої капусти чи пізніх огірків, а також як рослину-компаньйон для відлякування попелиці (тлі), мурахів, деяких шкодочинних видів жуків та клопів. У відкритому ґрунті редиску висівають двічі за сезон: рано навесні та наприкінці літа (можна висівати в кілька строків – щотижня). Проривають рослини з дистанцією 3–4 см між сусідніми. Урожай починають збирати через 34–40 днів після висіву.

У Європі редиска поширилась в ХVІ столітті, проте й досі точне походження рослини невідоме. Спочатку її стали використовувати у французькій кухні, згодом – в кухнях решти європейських країн. Сьогодні різновиди редиски можна зустріти в усьому світі. Попри майже повну відсутність археологічних підтверджень вчені все ж визначили походження культури з регіону Південно-Східної Азії, оскільки це єдина місцевість, де були виявлені дикі форми редиски.

Згодом культивування рослини ймовірно продовжилось в Індії, Центральному Китаї та Центральній Азії. Перша згадка про редиску зустрічається в історичному літописі, датованому третім століттям до нашої ери. Грецькі та римські землебороби першого століття нашої ери вже були знайомі з багатьма сортами овоча, що давали малі й великі, круглі й довгі, ніжні та гострі на смак коренеплоди. Редиска була однією з перших європейських культур, завезених в Америку.

Хоча батьківщиною редьки вважається Середземномор’я, нині цей овоч вирощують майже в усіх країнах світу – переважно в помірному кліматі або в гірських районах, оскільки рослина надає перевагу прохолодним погодним умовам з більш низькою температурою. Коренеплоди редьки вживалися в їжу ще в Стародавньому Єгипті, а з її насіння добували олію. Хоча харчового значення ця олія не має, але в наш час може використовуватись як біопаливо. До речі, зображення редьки збереглися на древніх пірамідах.

Після встановлення у слов’ян християнства, редька мала неабияке значення як продукт харчування під час Великого Посту. Завдяки значному вмісту корисних елементів та тривалості зберігання, редька підтримувала захисні сили організму впродовж перших весняних місяців, коли решта овочевих культур вже (або ще) були недоступні.

Цікаво, що сорт найбільшої в світі редьки вирощують лише на острові Сакура-Дзіма в Японії. Вага її коренеплодів сягає від 6 до 27 кг, а діаметр становить близько 50 см. Редьку з найдовшими коренеплодами можна побачити на полях поблизу міста Моріґучі, що знаходиться також в Японії, у префектурі Осака. Вага такого коренеплоду може сягати майже до 30 кг, а довжина – до 2 м! На думку вчених, найважчим є коренеплід редьки, що має саме форму, наближену до кулі.

Корисні для людини властивості редиски

Редиска містить вуглеводи, білки, азотисті й зольні речовини, вітаміни, мінеральні солі та фітонциди, відомі як природні антибиотики, що допомагають у профілактиці багатьох інфекційних захворювань.

Дуже корисною є зелена частина рослини – її листя. Молоді, свіжі листочки подрібнюють і використовують як зелень у салатах, а також додають в супи, гарніри, варене й тушковане м’ясо. У листі містяться всі корисні речовини редиски, але в більшій концентрації. Зелень надає стравам особливого гострого і пряного смаку.

Коренеплід редиски цінують за гострий специфічний смак, який надають йому ефірні олії. За калорійністю його можна порівняти з помідорами, патісонами, кабачками й баклажанами.

Редиска містить цукри, ферменти, клітковину, жири та вітаміни С, В1, В2 і РР. Також до її складу входять солі макро- та мікроелементів: калію, магнію, фосфору, натрію, кальцію, заліза. Антисептичні властивості редиски зумовлені присутністю в коренеплоді гірчичної олії.

Редиска покращує травлення, тому вона корисна при ожирінні, хворобах серця і судин. Не дарма її рекомендують для попередження серцево-судинних захворювань. Під час вживання редиски відбувається стимулювання виділення шлункового соку, завдяки чому процес травлення активізується.

Цей «розігрівний» ефект дуже цінують у східній медицині – вважається, що він допомагає організму довше зберігати молодість. Такий результат забезпечується впливом вітаміну С на міжклітинні мембрани – він збільшує їх проникність для усіх поживних речовин.

Клітковина, на яку багата редиска, здатна виводити з організму зайвий холестерин. За кількістю клітковини цей овоч наближений до часника, помідорів, буряку та білоголової капусти. Холестерин – непомітний вбивця судинних клітин, що спричиняє їх крихкість, тоншання та руйнацію. Щоб попередити атеросклеротичні зміни, потрібно регулярно вживати редиску, а також редьку й ріпу.

У редисці містяться речовини, здатні стабілізувати рівень цукру в крові. У наш час повального захоплення нездоровою їжею це дуже важливо. А якщо до того ж у родині є схильність до діабету, редиска буде бажаним продуктом на столі.

Згідно з найостаннішими даними редиска здатна сприяти попередженню ракових захворювань завдяки біологічно активній речовині антоціану, що входить до її складу та надає коренеплоду доволі привабливого вигляду.

Для профілактики простудних захворювань використовують сік редиски. Він особливо корисний у поєднанні з морквяним (одна частина редискового і дві частини морквяного). Цей коктейль також допоможе відновити тонус слизової оболонки шлунку.

Лікування за допомогою овочів, фруктів і зелені набуває все більшої популярності в наші дні. Не стала винятком і редиска.

Пропонуємо кілька рецептів народних цілителів:

Радикуліт: натерти коренеплід редиски на тертушці та накласти отриману кашку зі свіжого овоча на хворе місце як компрес.

Головний біль: натерти лоб, скроні й перенісся свіжим соком редиски.

Закреп: приготувати настій із зеленої частини редиски: 1 ст. л. бадилля залити склянкою окропу, настояти 1 год. Вживати тричі на день через 20 хвилин після іжі впродовж 2-3 днів.

В яких випадках не можна вживати редиску

Людям із захворюваннями шлунка чи кишківника надмірно захоплюватися вживанням редиски не варто, тому що це може викликати загострення хвороб. Враховуйте свої відчуття, а фахівці радять їсти редис не частіше ніж один раз на тиждень.

Корисні й лікувальні властивості редьки

Редька здавна відома своїми лікувальними властивостями і може бути корисна при багатьох захворюваннях організму.

Жовтяниця. Редька допомагає при хворобах печінки й шлунку, адже є чудовим детоксикантом – рослина ефективно очищає кров. Ці її властивості дуже корисні при жовтяниці, оскільки редька сприяє виведенню білірубіну, а також регулює його продукування. Вона також перешкоджає руйнуванню еритроцитів під час хвороби за рахунок посиленого постачання свіжого кисню в кров. При жовтяниці найкращою є чорна редька. Листя цієї рослини теж дуже корисне для лікування цього захворювання.

Геморой. Редька містить значну кількість грубих волокон, тобто, неперетравних вуглеводів, які допомагають травленню, затримують воду, лікують закрепи (одну з головних причин геморою), тобто значно полегшують перебіг захворювання. Сприяючи процесу детоксикації, редька допомагає швидко позбутися геморою. Сік редьки також заспокоює травну й видільну системи, і це також покращує стан хворого.

Сечостатеві розлади. Редька має діуретичні властивості, тобто збільшує продукування сечі організмом. Сік редьки лікує запалення й усуває відчуття печіння під час сечовипускання. Він очищає нирки, а також перешкоджає поширенню інфекції в нирки і сечостатеву систему. Таким чином, редька відчутно допомагає в лікуванні розладів сечовипускання.

Втрата ваги. Разом з незначною кількістю засвоюваних вуглеводів редька містить багато грубих волокон і чимало води, тому вона швидко наповнює шлунок й усуває відчуття голоду, не навантажуючи при цьому організм значною кількістю калорій. Висновок: редьку корисно включати до раціону харчування тим, хто вирішив схуднути.

Рак. Оскільки редька є прекрасним детоксикантом, багата на вітамін С і фолієву кислоту, вона допомагає в лікуванні багатьох видів раку, особливо ободової кишки, нирок, кішківника, шлунку і раку ротової порожнини.

Лейкодерма. Детоксикаційні та антиканцерогенні властивості редьки роблять її корисною в лікуванні лейкодерми. У цьому випадку використовується насіння редьки. Його розмелюють на порошок, вимочують у оцті чи в імбирному соку, а потім наносять на білі плями. Вживання редьки як їжі також допомагає в лікуванні лейкодерми.

Захворювання шкіри. Вітамін С, фосфор, цинк і деякі вітаміни групи В, що містяться в коренеплоді редьки, дуже корисні для шкіри. Високий вміст води в ньому допомагає підтримати достатній рівень вологості шкіри. Маска з перетертої сирої редьки чудово очищує шкіру обличчя. Завдяки своїм дезинфікуючим властивостями редька допомагає лікуванню сухості шкіри, висипу, тріщин, а також оновлює клітини шкіри обличчя.

Нирки. Як діуретик, чудовий очисний і дезінфікуючий засіб, редька лікує деякі ниркові розлади. Її діуретичні властивості допомагають вимивати токсини, що накопичилися в нирках. Завдяки своїй очисній дії редька виводить токсини з крові, тим самим знижуючи їх концентрацію в нирках. Її дезинфікуючі властивості захищають нирки від багатьох інфекцій. Таким чином, редька надає лікувальний вплив на загальний стан здоров’я нирок.

Укуси комах. Протизапальні властивості редьки заспокоюють подразнення та ефективно лікують укуси комах: бджіл, шершнів, ос тощо. Сік редьки також зменшує біль і набряки в постраждалій від укусу ділянці.

Жар. Редька сприяє зниженню температури тіла та знімає запальні процеси, що виникли через гарячку. З цією метою вживають підсолений сік чорної редьки. Коренеплід відомий і своїми дезинфікуючими властивостями.

Респіраторні захворювання, бронхіт та астма. Сік редьки стимулює відділення слизу та звільняє дихальну систему (ніс, горло й легені) від застійних явищ і блоків, що виникли внаслідок застуди, інфекції та алергії. Він дезінфікує й захищає дихальні шляхи від інфекцій.

Печінка та жовчний міхур. Особливо корисний цей коренеплід для нормальної роботи печінки і жовчного міхура. Редька регулює вироблення та відтік жовчі, а також рівень білірубіну, кислоти, ферменти. Видаляє надлишковий білірубін з крові, є хорошим детоксикантом. Вона містить ферменти типу мірозінази, діастази, амілази, естерази. Захищає печінку та жовчний міхур від інфекцій і виразок, надає заспокійливу дію.

Інші переваги. Редька є смачною стравою. Вона освіжає рот і дихання, надає послаблюючий ефект, регулює обмін речовин, покращує кровообіг, позбавляє від головного болю, закрепу, нудоти, ожиріння, болю в горлі, допомагає при коклюші, нетравленні чи інших проблемах шлунку.

Протипоказання до вживання редьки та її лікувальні властивості

Протипоказання до вживання редьки пов’язані з такими порушеннями здоров’я як: нещодавно перенесений інфаркт, гастрит з підвищеною кислотністю, виразка шлунку та 12-палої кишки, гломерулонефрит.

Редька та редиска – їжа для здорових людей і ліки – для хворих.

Редька: лікувальні властивості і протипоказання

Редька — дворічна або багаторічна рослина, яка належить до родини Капустяні. Вона володіє великою кількістю вітамінів і корисних речовин, тому застосовується для лікування багатьох захворювань. Завдяки своїм властивостям редька не псується до зими. Це дозволяє зберігати її в домашніх умовах і застосовувати для боротьби з авітамінозом в зимовий період часу.

Види редьки

Відомо чимало різновидів редьки. Самим популярним коренеплодом є редька посівна. Вона у свою чергу поділяється на кілька підвидів.

Чорна редька є досить великим коренеплодом чорного кольору з білою м’якоттю всередині. Вага коливається від 300 грамів до 2 кілограмів.

Біла дуже популярна в країнах Азії та Європи. Цей коренеплід володіє великою кількістю корисних властивостей, тому її додають в різні вітамінні салати. Вона має виражений гострий смак. За це відповідають особливі речовини — фітонциди.

Зелена редька дуже корисна для здоров’я, завдяки вмісту великої кількості вітамінів і корисних властивостей. Вона широко використовується в народній медицині і косметології.

Редис — овочева культура, коренеплоди якої вживають у їжу. Він відрізняється невеликими розмірами приблизно 2.5 см діаметром, покриті тонкою шкірою червоного або рожевого кольору.

Дайкон — коренеплідна рослина, відрізняється від інших видів редьки відсутністю гірчичних масел. Може досягати в довжину більш як 60 см і вагою більше 500 грамів.

Хімічний склад

Серед усіх видів редьки посівної для лікування захворювань в домашніх умовах найчастіше застосовують чорну і зелену. Вони багаті вітамінами і мікроелементами.

Чорна редька є найкориснішою з усіх видів, завдяки своєму збалансованому хімічним складом. Харчова цінність 100 грамів чорного коренеплоду володіє наступними показниками:

  • Калорійність — 36 ккал;
  • Білки — 1,9 м;
  • Жири — 0,2 г;
  • Вуглеводи — 6,7 г;
  • Харчові волокна — 1,6 м;
  • Вода — 88 р.

До складу зеленої редьки входить велика кількість вітамінних, мінеральних сполук, органічних кислот і ефірних масел. Харчова цінність 100 г зеленого коренеплоду володіє наступними показниками:

  • Калорійність — 32 ккал;
  • Білки — 2 г;
  • Жири — 0,2 г;
  • Вуглеводи — 6,5 м;
  • Харчові волокна — 2,1 г;
  • Вода — 94,62 р.

Користь чорної редьки

Чорна редька містить масу корисних речовин, необхідних організму людини для підтримки або поліпшення стану здоров’я.

До складу чорної редьки входять:

  • Вітаміни — А, В, С, Е, РР, бета-каротин;
  • Мікроелементи — калій, кальцій, натрій, залізо, фосфор, магній, йод;
  • Амінокислоти;
  • Глюкозиди;
  • Клітковина;
  • Фітонциди.

Корисні властивості:

  • Високий вміст клітковини забезпечує ефективне очищення кишечника від шкідливих речовин. Це сприяє правильній роботі кишечника;
  • Фітонциди володіють противірусними властивостями, що дозволяє скоротити вживання штучних антибіотиків при лікуванні деяких захворювань;
  • Сечогінний ефект сприяє виведенню піску з нирок і зняттю набряклості;
  • Редька корисна для профілактики різних пухлинних захворювань;
  • Покращує роботу нервової системи;
  • Високий вміст йоду в редьці нормалізує роботу щитовидної залози.

Користь зеленої редьки

Користь редьки полягає в утриманні великої кількості корисних речовин. Вживання коренеплоду в їжу покращує захисні функції організму і підвищує імунітет.

До складу зеленої редьки входить:

  • Вітаміни — А, С, Е, В1, В2, PP;
  • Мікроелементи — кальцій, калій, фосфор, залізо, магній, натрій;
  • Аскорбінова кислота;
  • Бета-каротин;
  • Ефірні масла.

Корисні властивості:

  • Покращує імунітет завдяки високому вмісту вітамінів і мікроелементів;
  • Зелена редька знижує рівень цукру в крові;
  • Вітамін А, що міститься в коренеплоді сприяє безперебійній виробленню колагену, а клітини шкіри оновлюються швидше;
  • Помірне споживання овоча приводить в норму роботу шлунково-кишкового тракту, усуваючи запори;
  • Завдяки низькій калорійності корисно вживати при боротьбі із зайвою вагою.

Лікування редькою

У народній медицині дуже цінується редька завдяки своїм корисним властивостям, великої кількості вітамінів і мікроелементів. При лікуванні різних недуг можна використовувати м’якоть, сік або насіння коренеплоду. Найчастіше її використовують для лікування простудних захворювань. Коренеплід натирають і змішують з медом або сіллю. Також можна вичавити сік і приймати тільки його.

Тепер розглянемо різні рецепти з корисною чорної і зеленої редькою. Від того, який кольору коренеплід ви виберете цілюще властивості, приготованого кошти, не зміняться.

При кашлі і бронхіті

Для лікування кашлю та бронхіту використовують чорну редьку, так як вона володіє масою корисних властивостей. Для приготування корисного рецепта необхідно взяти один коренеплід чорної редьки, вирізати серцевину, щоб вийшло поглиблення. Туди засипати 20 гр. цукру і налити 30 мл меду. Овоч накрити целофаном і дати настоятися 2 години. Далі вилити отриманий сік у склянку. Приймати слід по 1 столовій ложці 4 рази на день протягом одного тижня.

Для серцево-судинної системи

Завдяки високому вмісту калію у складі чорної редьки, її рекомендують до вживання людям з гіпертонією і захворюваннями судин. Редька очищає судини і усуває надлишок холестерину. Для профілактики атеросклерозу необхідно приймати по 2 столовій ложці соку чорної редьки 3 рази в день. А при аритмії — 1 ст. л. соку редьки 3 рази в день.

Для поліпшення травлення

Високий вміст клітковини в чорній редьці покращує перистальтику кишечника. Тим самим допомагає організму проводити природну чистку, прискорюючи видалення погано перетравлених решток їжі. Рекомендується вживати салати з редьки з оливковою або соняшниковою олією при запорах і порушення перистальтики кишечника.

При анемії

Для лікування анемії необхідно приготувати суміш із соків наступних овочів:

  • Розігріти духовку до 100 градусів Цельсія;
  • Отриману суміш вилити у фарфоровий посуд;
  • Поставити в духовку;
  • Зменшити температуру до мінімуму і тушкувати дану суміш 3 години.

Приймати ліки слід по 2 столовій ложці 3 рази в день протягом місяця.

При гіпертонії

При гіпертонії допомагає чорна редька з медом. Для приготування ліків знадобиться:

  • 1 ст. л. соку редьки;
  • 1 ст. л. соку моркви;
  • 1 ст. л. соку журавлини;
  • 200 грамів меду.

Всі інгредієнти змішують і приймають по 1 ч. л. за годину до їжі.

При застої жовчі

Для стимуляції виділення жовчі слід приймати 400 грамів соку чорної редьки.

Для приготування соку знадобиться коренеплід, який необхідно очистити від шкірки, натерти на дрібній тертці, віджати одержаний сік. Пити сік треба починаючи зі 100 грамів. Поступово збільшити дозування до 400 грамів щодня перед сном. Курс лікування становить 6-8 тижнів.

При болю у суглобах

Відмінним помічником при болях у суглобах є сік чорної редьки. Свіжовичавлений сік з коренеплоду слід приймати по 1 чайній ложці 3 рази на добу через годину після їжі.

Для схуднення

Завдяки низькій калорійності зелена редька рекомендується при схудненні. Вона відмінно розщеплює крохмаль і надовго усуває відчуття голоду. Зелена редька володіє великою кількістю корисних речовин, вітамінів і мінералів. Вони швидко і легко засвоюються організмом. Для приготування дієтичного салату потрібно натерти коренеплід, залити холодною водою і потримати 15 хвилин. Потім додати 4 столові ложки гарячої води і варити до м’якого стану. Далі редьку слід охолодити, додати меду і запашного перцю.

Застосування в косметології

Редька багата вітаміном С, який чинить антисептичну дію. Завдяки цьому, овоч застосовують в косметології для приготування різних масок. Сік коренеплоду використовують як тонік для обличчя. Це допомагає досягти судинозвужувального ефекту і поліпшити колір обличчя.

Для приготування лосьйону проти вугрової висипки знадобиться:

Подрібнену редьку віджати, отриманий сік змішати з мінеральною водою, до них додати 4 краплі ефіру чайного дерева. Отриману суміш перелити у флакон. Протирати обличчя слід 2 рази на день.

Для омолоджувальної маски знадобиться:

Змішати інгредієнти, отриману маску нанести на обличчя на 15-20 хвилин. Змити теплою водою.

Для зволожуючою маски береться 1 ст. л. тертої редьки, змішується з 1 ст. л. сметани. Отриману суміш нанести на обличчя на 10 хвилин. Змивати теплою водою.

Протипоказання чорної й білої редьки

При всій своїй корисності редька може стати помічником, так і ворогом. Її небажано вживати людям, що страждають деякими захворюваннями шлунка, серця і нирок. Перед вживанням слід звернутися за консультацією до лікаря. Категорично протипоказано вживання людей після інсульту, інфаркту, при захворюваннях печінки, міокардиту, кардіосклерозу, з виразкою шлунка або кишечнику, період вагітності, лактації.

Як насправді помер Чапаєв

На Полтавщині знесли радянські пам’ятники. Хто це зробив і яка за ними історія

У Лубнах розбили погруддя більшовицькому комдиву Чапаєву – як пише місцевий сайт “Зміст”, цей монумент називався “Чапаєвській дивізії”.

А в Лохвиці знесли пам’ятник комсомольцям.

Водночас у Хоролі намагалися знести пам’ятник радянському генералу Івану Третяку – монумент встояв, але на ньому написали “вбивця”.

Згодом активіст і блогер Сергій Стерненко написав, що акцію знесення радянських пам’ятників провели “відомі і невідомі патріоти з руху “Гонор” та випадкові перехожі”.

У поліції порушили справу за статтею про хуліганство і наполягають, що процес декомунізації має проходити відповідно до процедур.

Кому ж були пам’ятники

Автор фото, Олександр Рудоманов / Facebook

Пам’ятник Чапаєву, який згодом перейменували на “Чапаєвській дивізії”, що дислокувалася в Лубнах

Так звана “Чапаєвська дивізія” – 25-а стрілецька дивізія Червоної армії.

У часи Громадянської війни в Росії воювала на Заволжі (там на річці Урал і загинув Чапаєв), а пізніше брала участь у бойових діях в Україні, зокрема у наступі більшовицьких військ на Київ у 1920 році під час Польсько-радянської війни.

В 1939 році “Чапаєвська дивізія” разом з іншими частинами СРСР вторглася у Польщу (“Польський похід”). Згодом дислокувалася в різних українських містах, а під час німецького вторгнення обороняла Одесу і Севастополь, де зазнала сильних втрат і була розформована у 1942 році.

Пізніше у радянській армії сформували 25-у гвардійську стрілецьку дивізію, яка воювала до кінця Другої світової війни (зокрема звільняла від нацистів Харків, Будапешт і Прагу) а у 1960-х отримала ім’я Чапаєва й таким чином стала спадкоємицею “Чапаєвської дивізії” першого формування.

Саме останній підрозділ і дислокувався у Лубнах до свого розформування у 2002 році (вже як 25-а механізована дивізія ЗСУ).

Автор фото, “Історична правда” / Сергій Стерненко

Монумент комсомольцям у Лохвиці назвали “пам’ятником молоді 1920-1960 років”

Монумент у Лохвиці присвячений комсомольцям (“Молоді 1920-1960-х років”).

“Пам’ятник комсомольцям у Лохвиці – це знущання над пам’яттю мільйонів людей, що постраждали від комунізму. Комсомольці пліч-о-пліч з комуністами здійснювали злочини проти людяності: масовий терор, депортації і Голодомор-геноцид”, – писав на “Історичній правді” регіональний представник Українського інституту національної пам’яті на Полтавщині Олег Пустовгар.

“Комсомол слугував взірцем для Гітлер’югенду і виконував аналогічні функції. Пограбування і знищення церков, просування войовничого атеїзму, русифікація – список “подвигів” ленінського комсомолу можна продовжувати”, – додавав історик.

Автор фото, Сергій Стерненко

Пам’ятник Івану Третяку встояв, але на ньому написали слово “вбивця”

Іван Третяк, чий пам’ятник встояв у Хоролі, походить з місцевих сіл.

Брав участь у Другій світовій війні (командував полком у 21 рік). В 1945 році отримав звання героя Радянського Союзу.

Продовжив військову кар’єру та командував військами Далекосхідного військового округу СРСР.

Саме Івану Третяку приписують наказ збити Boeing 747-230B південнокорейської авіакомпанії Korean Air Lines – той літак виконував рейс Нью-Йорк-Анкоридж-Сеул, але відхилився від маршруту і пролетів над радянськими Камчаткою та Сахаліном.

Після звістки про знищення літака корейської авіакомпанії Сеул охопили акції під гаслами “СРСР-вбивця”, “У Росії руки у крові”

Проведені вже у 1990-х перевірки встановили, що корейський “Боїнг” дійсно відхилився від курсу через неправильно налаштований автопілот, але екіпаж не знав про це.

Водночас комісія дійшла висновку, що радянські ВПС збили літак, вважаючи його американським літаком-розвідником. Пілот радянського винищувача не перевіряв, чи дійсно його ціль є літаком-розвідником через нестачу часу, оскільки він міг невдовзі залишити радянський авіапростір.

У кінці 1980-х Іван Третяк був заступником міністра оборони СРСР та головнокомандувачем Військ протиповітряної оборони.

У серпні 1991 року, одразу після “ГКЧП”, пішов у відставку.

Помер в 2007 році і похований у Москві.

Порушена справа

Про знесення пам’ятників зранку вівторка повідомили місцеві медіа та блогери.

УНІАН з посиланням на полтавську поліцію написав, що за фактом пошкодження пам’ятника “Чапаєвській дивізії” почалося слідство.

“У випадку підтвердження криміналу, відомості внесуть в ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення ч. 2 ст. 296 (хуліганство)”, – зазначили правоохоронці.

За цю статтю передбачено до чотирьох років в’язниці.

“Була спроба пошкодити монумент Третьяку в Хоролі, але там цього зробити не вдалося”, – додали у поліції.

Блогер Олександр Рудоманов запитав у Facebook у речника полтавської поліції Юрія Сулаєва: “А чому відкрили провадження? Це ж просто виконали люди декомунізаційні закони”.

На що той відповів у коментарях: “Поліція зобов’язана за фактом звернення людей реєструвати всі події, ретельно вивчати обставини і приймати остаточне процесуальне рішення після повного аналізу інформації”.

“Погоджуюся з вами, що закон про декомунізацію має виконуватися, але теж за встановленим законом алгоритмом. Тож все буде Україна і все буде за законом”, – додав речник полтавської поліції.

“Пам’ятник Василю Чапаєву у Лубнах також мали прибрати, щоб не порушувати закон. Натомість у 2015 році у Лубнах протестували проти знесення й навмисно його перейменували, щоб цього уникнути”, – відзначають автори сайту “Зміст”.

Хто це зробив

“Гонор” – одні з організаторів протестів під ОП у березні цього року

Паралельно Сергій Стерненко написав про те, хто саме зніс пам’ятники.

“Цієї ночі завдяки відомим та невідомим патріотам із руху Гонор та випадковим перехожим Україна (на Полтавщині) очистилась від пам’ятників, що прославляли совєцьких окупантів”, – повідомив він.

Ця стаття містить контент, наданий Twitter. Ми питаємо про ваш дозвіл перед завантаженням, тому що сайт може використовувати файли cookie та інші технології. Ви можете ознайомитися з політикою щодо файлів cookie Twitter i політикою конфіденційності, перш ніж надати дозвіл. Щоб переглянути цей контент, виберіть “Прийняти та продовжити”.

“Усі ці об’єкти вже давно мали бути знесені на вимогу закону про декомунізацію, але місцева влада нічого не робила. Тож її роботу довелось виконати невідомим патріотам та випадковим перехожим, за що їм велика подяка”, – додав він.

Рух “Гонор” перепублікував цей пост Стерненка.

“Гонор” – київське об’єднання, яке проводило акції під Офісом президента на підтримку Сергія Стерненка, протистоїть сумнівним забудовам у Києві, а також входить до неформальної групи, що відстежує розслідування вбивства Катерини Гандзюк.

Туди входять активісти переважно правого спрямування. Очолює організацію ветеран полку “Азов” (воював під Маріуполем та Іловайськом) та колишній керівник київської організації “Національний корпус” Сергій Філімонов.

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber.

Как умер Чапаев

Василий Чапаев родился 9 февраля в деревне Будайка в крестьянской семье. В этом сомнений нет. Зато обстоятельства гибели Чапаева — вещь спорная.

Первое, что позволяет усомниться в официальной версии — Фурманов не был очевидцем гибели Василия Ивановича. При написании романа он пользовался воспоминаниями немногих выживших участников боя в Лбищенске. На первый взгляд — достоверный источник. Но для понимания картины представим тот бой: кровь, беспощадный враг, изувеченные трупы, отступление, сумятица. Мало ли кто тонул в реке. К тому же ни один выживший боец, с кем общался автор, не подтвердил того, что видел трупа начдива, тогда как можно утверждать, что он погиб? Видится, что Фурманов, сознательно мифологизируя личность Чапаева при написании романа, создавал обобщённый образ героического красного командира. Герою героическая смерть.

Другая версия прозвучала сначала из уст старшего сына Чапаева, Александра. По его словам, 2 красноармейца-венгра положили раненого Чапаева на плот, сделанный из половинки ворот, и переправили через Урал. Но на том берегу оказалось, что Чапаев умер от потери крови. Венгры закопали его тело руками в прибрежном песке и закидали камышами, чтобы могилу не нашли казаки. Этот рассказ впоследствии был подтверждён одним из участников событий, который в 1962 году прислал из Венгрии письмо дочери Чапаева с подробным описанием смерти начдива.

Но почему они так долго молчали? Может быть, им запретили разглашать детали тех событий. Но некоторые уверены, что само письмо — вовсе не клич из далекого прошлого, призванный пролить свет на смерть героя, а циничная операция КГБ, цели которой неясны.

Одна из легенд появилась позже. 9 февраля 1926 года в газете «Красноярский рабочий» была опубликована сенсационная новость: «…арестован колчаковский офицер Трофимов-Мирский, убивший в 1919 году попавшего в плен и пользовавшегося легендарной славой начальника дивизии Чапаева. Мирский служил счетоводом в артели инвалидов в Пензе».

Самая загадочная версия гласит, что Чапаев всё же сумел переплыть Урал. И, отпустив бойцов, отправился к Фрунзе в Самару. Но по пути сильно заболел и пролежал некоторое время в какой-то неизвестной деревне. После выздоровления Василий Иванович всё-таки добрался в Самару… где был арестован. Дело в том, что после ночного боя в Лбищенске Чапаев числился погибшим. Его уже успели объявить героем, стойко сражавшимся за идеи партии и погибшим за них. Его пример всколыхнул страну, поднял боевой дух. Весть о том, что Чапаев жив, означала только одно: народный герой бросил своих солдат и поддался бегству. Этого высшее руководство допустить не могло!

Эта версия также основывается на воспоминаниях и догадках очевидцев. Василий Ситяев уверял, что в 1941 году повстречался с бойцом 25-й стрелковой дивизии, который продемонстрировал ему личные вещи начдива и поведал о том, что после переправы на противоположный берег Урала начдив отправился к Фрунзе.

Трудно сказать, какая из этих версий гибели Чапаева наиболее правдива. Некоторые историки вообще склоняются к тому, что историческая роль начдива в Гражданской войне крайне мала. А все мифы и легенды, славившие Чапаева, создавались партией в своих целях. Но, судя по отзывам знавших Василия Ивановича близко, это был настоящий человек и солдат. Он не только только был превосходным воином, но и чутким к своим подчинённым командиром. Заботился о них и не гнушался, выражаясь словами Дмитрия Фурманова, «плясать вместе с бойцами».

Як насправді загинув легендарний Чапай

Сто років тому, 5 вересня 1919 року, загинув легендарний червоний комдив Василь Іванович Чапаєв. На той момент ця подія, як і успіх Білої армії в Лбищенском рейді, не стало значним і не змінило хід історії саме по собі. Однак образ героїчного командира, який з’явився пізніше завдяки талантам письменника Дмитра Фурманова і кінематографістів Васильєвих, виявився дійсно важливим для нашої країни. Обставини загибелі Чапаєва, які, завдяки фільму, сприймаються нині як «канонічні», насправді не так зрозумілі.

Що з образу легендарного героя було правдою

Сьогодні складно судити, наскільки Дмитро Фурманов прикрасив образ свого комдива. Відомо, що, служачи під його керівництвом, він неодноразово конфліктував з Василем Івановичем. До речі, однією з причин сварок називають роман Чапаєва з дружиною Фурманова Ганною Стешенко (цікава деталь, яка, звичайно, в образ героя потім не потрапила). На цьому грунті вони так посварилися, що майбутній письменник з проштрафившейся дружиною влітку 1919 року був переведений в Туркестан. Втім, завдяки цьому він вижив і не розділив долю свого командира і всієї його дивізії.

Вражений смертю Чапаєва, Фурманов почав працювати над книгою про нього. В цей період він записав у щоденнику:

«Захоплений… Захоплений, як ніколи… Я гасаю, гасаю. Ні одну форму не можу обрати остаточно. Дати Чапая дійсно з гріхами, з усієї людської тельбухами або, як зазвичай, дати фантастичну фігуру, тобто хоча і яскраву, але багато в чому кастрированную. Схиляюся до першого»

Про що на самос справі йшлося в старовинних дитячих казках: Світове яйце, стародавній календар та інші цікавинки

Портрет Д. А. Фурманова роботи Сергія Малютіна

Так що той Чапаєв, якого кілька поколінь радянських людей любить і знає, великою мірою з’явився саме з пам’яті талановитого письменника, особисто знав його, і після загибелі вирішив «оживити» цього яскравого і неординарного людини. Основні риси його образу, хоч і прикрашені авторським вимислом, ймовірно, були передані вірно.

Навчався комдив

Чапаєв дійсно зневажливо ставився до наук, покладаючись більше на природну кмітливість: «В академьях ми не вчені… У нас і по-мужицьки і те виходить… Ми погонів не носили генеральських, так і без них, слава богу, не кожен такий стратех буде». Однак відомо, що насправді в Академії Генерального штабу Червоної армії Василь Іванович навчався. У середині листопада 1918 року, будучи начдивом 2-ї Миколаївської дивізії Чапаєв відправив рапорт на ім’я Льва Троцького з проханням про скерування його на навчання. Вже до кінця місяця він прибув до Москви, однак навчання у нього не склалося. Причиною зазвичай називають його зовсім недостатній рівень освіти і хворобливе самолюбство, але, можливо, що в інших обставинах цей талановитий чоловік міг би закінчити навчання. Викладач історії воєн і військового мистецтва Василь Новицький, наприклад, згадував пізніше: «Багато схильні були вважати, що Чапаєв не любив науки і зневажливо ставився до вчення, що він схильний був діяти виключно за натхненням. Це глибоко невірно. Чапаєв, як рідко хто, відрізнявся надзвичайною старанністю і наполегливістю в справі того, що від нього буде потрібно».

Командир 1-ї Миколаївської дивізії С. П. Захаров і командир 2-ї Миколаївської дивізії в. І. Чапаєв, 1918 р.

Тим не менш, з Академії комдив самовільно втік, провчившись буквально пару місяців. Тому все-таки можна говорити про те, що він був талановитим самоуком. Правда, з приводу його унікального військового чуття і обдарованості сьогодні також виникають сумніви. Роль Чапаєва в Громадянській війні багато історики і публіцисти вважають сильно перебільшеною і роздутою завдяки радянській пропаганді, але це питання вимагає серйозного вивчення, далекого від емоційно-насиченого стилю, яким сьогодні часто грішать багато публікації.

Як насправді загинув Чапаєв

На жаль, на це питання однозначної і остаточної відповіді у істориків немає. Загибель пораненого командира у водах річки Урал – це всього лише одна з версій, правда, найбільш вірогідна.

Д. Фурманов і Ст. Чапаєв з бійцями і командирами дивізії після боїв за Уфи. Червень 1919

Дивізія Чапаєва в казахських степах вела запеклі бої з Білою армією. Фронт в результаті розтягнувся настільки, що білогвардійці змогли відправити у глибокий тил досить велику групу бійців – більше тисячі. Ця операція під назвою Лбищенского рейду є сьогодні блискучим прикладом військового мистецтва. Величезний загін генерала Бородіна таємно зумів таємно дійти до міста Лбіщенск, де розташовувався штаб угруповання червоних під командуванням Чапаєва, і застати їх зненацька. Атака, розпочата в 3 години ночі, скоро перетворилася на справжню різанину, червоні зазнали оглушливе поразку.

Де мешкають сірі чаплі

Де мешкають сірі чаплі

Сіра чапля – одна з найбільш відомих наших водних птахів. Поширена вона в помірному кліматі Європи (крім Португалії) і Азії (в Малій Азії, Месопотамії, Ірані, Індії). Північна межа ареалу проходить по лінії Петербург – Вологда – Перм – Красноярськ, пониззя Амуру, Сахалін. Зимує на Балканах, Малій Азії та Африці. В Україні спорадично гніздиться по всій території, крім Карпат і більшої частини Криму. Зимує на Закарпатській рівнині, в Придунайському регіоні та на півдні Криму. Під час міграцій трапляється скрізь. Сіра чапля живе на різнотипових водоймах, що поросли очеретом, у лісах в заплавах річок, або недалеко від водойми.

Довжина тіла – 90-100 см
Розмах крил – 150-175 см
Вага – 1-2 кг
Тривалість життя – до 25 років

Сіра чапля має невелике худорляве тіло, але її оперення дуже пухке, тому вона здається досить великою. Статевий диморфізм не виражений. Птах має довгий прямий дзьоб і шию, яка у польоті S-подібно зігнута. Забарвлення верху попелясто-сіре. Лоб і тім`я білі. За очима сірувато-чорні смуги, які з`єднуються на потилиці і переходять у чуб. Пера вола видовжені і звисають. Загальне забарвлення низу тіла світло-сіре, а наближаючись до підхвістя – біле. По боках тіла широкі чорні смуги. Дзьоб жовтий. Ноги жовтувато-бурі. Райдужна оболонка ока зелено-жовта. У позашлюбному вбранні оздоблювальні пера зношені. У молодого птаха оздоблювальних пер немає. Голова, шия і верх тіла сірі. Низ білий з темно-бурими плямами. Наддзьобок чорно-бурий, піддзьобок жовтий. Ноги бурі.

Птах надає перевагу мілководним відкритим місцям, де він може нерухомо стояти тривалий час (часто на одній нозі) і вичікувати, коли здобич підпливе або підбіжить на таку відстань, з якої її можна схопити дзьобом. Харчується сіра чапля безхребетними і дрібними хребетними тваринами (ховрахами, полівками, мишами, землерийками, ящірками, вужами, земноводними, рибою, жуками та їх личинками). Іноді птах ходить по луках, вишукуючи поживу. Частіше за все сірі чаплі живляться в сутінках і поодинці, але якщо територія має щедрі запаси поживи, можна зустріти невелику їхню зграю, іноді з домішкою інших водних птахів. В такому випадку птахи ходять вперед-назад кожен по своїй лінії, ретельно збираючи їжу. Зазвичай мовчазний птах, але в період гніздування стає дуже шумним. Сіра чапля – перелітний птах. Летить уночі поодинці, або невеликими групками, шикуючись клином або шеренгою. Політ сильний, помахи крил повільні і глибокі.

Сіра чапля – моногам. Перші птахи прилітають тоді, коли водойми ще скуті кригою і лише по закраїнах є відкрита вода. Свої рихлі і великі гнізда не досить міцної конструкції вони будують на дереві, іноді в очереті. Використовувати їх можуть багато років поспіль. Самець займається збором матеріалу, в той час як самка залишається в гнізді і укладає гілочки. Чаплі гніздяться колоніями. Якщо колонія досить велика, то на одному дереві може бути декілька гнізд. Якщо колонія змішана з іншим видом, то гнізда чапель, зазвичай, розміщені вище. В кладці 3-5 блідо-блакитних яєць, які насиджують обидва птахи протягом 25-27 діб. Пташенята залишаються в гнізді протягом 6-7 тижнів, а потім ведуть мандрійний спосіб життя разом із дорослими. Перших 20 діб один із дорослих птахів обов`язково залишається в гнізді з пташенятами, захищаючи їх від палючого сонця або дощу. Літати молоді чаплі починають приблизно на 50 добу.

Для забезпечення умов виживання виду потрібна охорона водно-болотних угідь, а також заплавних лісів, а також територій поблизу водойм. Велику небезпеку для виживання чаплі сірої становить забудова берегів річок та озер, осушення боліт та вирубка прибережних лісів. Вид занесений до Бернської конвенції (додаток 3).

Підготувала – Світлана Котенко

Сіра чапля: типовий болотяний птах Європи

Сіра чапля – один із найпоширених болотяних птахів у помірному кліматі Європи. Серед інших представників родини Чаплеві її легко впізнати по невеликому худорлявому тілу та пухкому попелясто-сірому пір’ю. Цей птах в Україні мігрує скрізь, і зустрічається як на внутрішніх водоймах, так і на окремих ділянках морського узбережжя.

Сіра чапля – наукова назва та символіка птаха

Наукова назва сірої чаплі – Ardea cinerea. Перша її складова у перекладі з латини означає «чапля». Це слово походить від давньоримського міфу про місто Ардеа (Ardea). Воно було спалено дотла, а з попелища повстала чапля.

Друга частина видової назви – «cinerea» перекладається з латини як «попелясто-сірий», що підкреслює зовнішній вид птаха. Існує чотири підвиди сірої чаплі.

Сіра чапля вважається символом сонця, миру та духовного пробудження. Здавна цей птах був символом усього доброго. Тому зустріч із сірою чаплею вважається добрим знаком.

Як виглядає сіра чапля – опис птаха

Сіра чапля – досить великий птах. Довжина тіла у неї сягає 90-98 см, розмах крил – 1,5-1,75 м, а вага – 1-1,9 кг.

Видова назва пов’язана з характерним попелясто-сірим оперенням на шиї, спині та крилах. По боках тіла є широкі чорні смуги, низ – світло-сірий, а ближче до підхвістя – білий.

Голова у сірої чаплі біла, але прикрашена чорним пір’ям, яке починається від очей, тягнеться до шиї та утворює гребінь. У молодих птахів голова коричнева, але згодом стає білою з чорним гребінцем.

Подібно до інших птахів з родини Чаплеві, сіра чапля має довгий дзьоб, який використовує для вираження емоції – будь то залицяння у шлюбний період чи демонстрації погрози для ворогів.

Зазвичай він має жовтий колір, але під час розмноження набуває помаранчевого відтінку. Ноги у сірої чаплі коричневі і схожі на ходулі, що дозволяє їй зручно перебиратися по болотяній місцевості.

Де живе сіра чапля?

Ареал сірої чаплі досить широкий і охоплює країни Європи (крім Португалії) та Азії. На зимівлю ці птахі відлітають до Малої Азії, Африки або Балкан.

На теренах України сіра чапля зустрічається переважно в Придунайському регіоні, але мігрує скрізь по країні. Найбільші її колонії мешкають в долинах Дунаю, Дніпра та Дністра, а також на території національного парку «Кременецькі гори» та заказника «Янівські чаплі».

У Європі ці болотяні птахи найчастіше зустрічаються на Британських островах, у Франції та Італії. Проте ареал їх розмноження охоплює простір від Норвегії та півдня Швеції до східноєвропейських країн. Також ці птахи інколи зустрічаються в Гренландії, на Ньюфаундленді та у Карибському басейні.

Зазвичай сірі чаплі селяться поблизу водойм: річок, озер, болот, лагун, лиманів та у прибережних зонах. Гніздяться вони на високих деревах (зокрема, соснах) та чагарниках поблизу води.

Гніздо сірої чаплі

Сірі чаплі використовують старе гніздо від сезону до сезону, кожного року оновлюючи його. Для його створення вони використовують палиці, суху траву або очерет, гілочки та коріння. Самець збирає весь цей будівельний матеріал, а самка вже будує з нього житло. Кожен новий рік вони оновлюють стару оселю, через що вона стає все більшою.

Сірі чаплі зазвичай створюють гніздо високо на деревах. Проте якщо таких поблизу водойми немає, то вони будують свою оселю в кущах, серед очерету або на виступах. Старші самці повертаються до своїх старих гнізд. Хоча іноді вони можуть привласнити чужу оселю, яка виглядає більш просторою.

Цікавий факт! На одному дереві можуть знаходиться від 3-х до 20-ти гнізд сірих чапель. Проте поруч із іншими птахами вони зазвичай селяться вище за них.

Поведінка сірої чаплі

Поза періодом розмноження сірі чаплі живуть поодиноко. При полюванні за здобиччю вони стоять у воді й чекають, поки щось опиниться на відстані удару дзьобом.

Погода може впливати на поведінку сірої чаплі. Ці птахи, як правило, більше сплять, коли холоднішає, і більше відпочивають, ніж сплять, коли погода вітряна. Вони відпочивають на суходолі вдень і злітають на дерева із наступом сутінок.

Сірі чаплі мають різноманітну вокалізацію, із найбільш відомими звуками, які можна почути при польоті цих птахів. Як і більшість представників родини Чаплевих, вони нерідко стоять на одному місці на одній нозі.

Як і інші чаплі, представники цього виду літають із підігнутою шиєю. Цим вони відрізняються від лелек та журавлів, які літають із витягнутої шиєю.

Сірі чаплі літають досить повільно, зі швидкістю 32-48 км/год. Іноді вони можуть парити на певну відстань, якщо зловлять теплий термічний потік повітря.

Сірі чаплі – частково мігруючі птахи. Більшість їхніх популяцій залишаються у одній місцевості цілий рік. Проте птахи з найбільш холодних регіонів (наприклад, Скандинавії) мігрують до Південної Європи та Африки. Під час міграції сірі чаплі створюють невеликі групи, інколи спільно з іншими видами Чаплевих.

Що їсть сіра чапля?

Сірі чаплі зазвичай полюють на рибу. Проте в їхній раціон також входять жаби, ракоподібні, дрібні ссавці та комахи. Сірі чаплі – хижаки, які можуть ловити та поїдати каченят та інших малих птахів.

Вони нерідко полюють при місячному сяйві. Зазвичай сірі чаплі шукають їжу поблизу води, але іноді ходять і по луках у пошуках здобичі.

Сіра чапля ловить здобич своїм довгим дзьобом та ковтає її цілком. Нерідко вона відвідує місця полювання інших водяних птахів та краде в них їхню їжу.

Сірі чаплі вважаються корисними птахами, оскільки підтримують водну флору і фауну (наприклад, рибу та земноводних) у рівновазі. Проте вони можуть бути й шкідниками, коли ловлять здобич із штучних водойм і рибних ферм.

Цікавий факт! Добова норма їжі для сірої чаплі складає 300-500 г.

Хижаки та інші загрози для сірої чаплі

У сірих чапель небагато природних хижаків. Частіш за все на них полюють лисиці. Ворони та коршуни їдять яйця та пташенят сірих чапель.

Проте найчастіше ці птахи страждають від діяльності людей, які руйнують та забруднюють середовище їхнього існування. Паразитичні черв’яки також становлять певну загрозу для життя сірих чапель (особливо молодих осіб).

Розмноження сірих чапель

Сезон розмноження у сірої чаплі може розпочатися у лютому і тривати до червня. У цей час зазвичай поодинокі птахи утворюють колонії, які найчастіше можна побачити на високих деревах поблизу води.

Першими прилітають самці, які обирають місце для гнізда або повертаються до старої оселі. Далі вони криками приваблюють самок.

Знайшовши підходящу пару, самці демонструють складний танок залицяння, який включає плескання крилами. Самець і самка також прикрашують один одного.

Вони формують моногамну пару до завершення сезону розмноження. Зазвичай ці птахи мають один виводок за сезон, але можуть виростити інший, якщо перший загине.

Самка сірої чаплі відкладає від 2-х до 5-ти яєць сіро-зеленого відтінку протягом двох днів, залежно від погоди та наявності їжі. Пташенята сірої чаплі з’являються на світ приблизно через 25 днів.

Вигодуванням молоді займаються обидва батьки. Проте вони дозволяють пташенятам боротися за більшу порцію їжі та уваги. Тому іноді пташенята сірої чаплі вбивають і поїдають один одного. Більш сильніші можуть просто виштовхнути слабкого із гнізда.

Молоді птахи залишають батьківське гніздо приблизно через 50 днів після появи на світ. Проте ще приблизно 2,5 місяці вони залежать від батьків. Вже до наступного сезону розмноження молодь буде готова до створення власної пари.

Цікавий факт! Відомо, що самці сірої чаплі дуже вибагливі до своїх партнерок. Вони можуть відкинути самку, яка їм не до вподоби.

Тривалість життя та чисельність популяції сірих чапель

Тривалість життя сірої чаплі дуже коротка. В середньому ці птахи живуть близько п’яти років. Більшість пташенят гине, не досягнувши зрілості.

Проте зустрічаються повідомлення про осіб, які в дикій природі жили в 4 рази довше. Принаймні одна сіра чапля жила 23 роки.

Популяція цих птахів досить стабільна. Приблизна чисельність сірих чапель в дикій природі становить від 790 тисяч до 3,7 мільйонів осіб. Тому їх статус викликає найменше занепокоєння.

Чим обприскати плодові чагарники восени

Обробка дерев та чагарників восени: чим обприскати від хвороб та шкідників? Обробка ґрунту, грядок, плодових дерев та чагарників

В даний час існує величезна різноманітність різних дерев та чагарників. У багатьох є свої приватні будинки чи дачі. Для прикраси цієї території господарі висаджують різноманітні рослини.

Це можуть бути дерева, чагарники або квіти. Кожна людина, яка розводитиме будь-які з цих рослин, повинна розуміти, що за всім цим потрібно доглядати і обробляти, щоб вони не пропали.

Існують спеціальні засоби. Вони допоможуть зберегти якість рослин, головне робити все це під час інструкції, яка вказана на упаковці придбаного товару.

Коли проводити обробку дерев та чагарників

Багато хто мріє мати свій невеликий город, на якому будуть збирати різні види яблук, груш або виноград. Але для цього потрібно знати, як і коли потрібно обробляти рослини, щоб був хороший урожай.

У цій статті ми хочемо розповісти докладніше про це. Не секрет ні для кого, що існує величезна різноманітність шкідників фруктів, які потребують спеціальної обробки.

Щоб отримати хороший урожай з дерев та чагарників, потрібно під час проводити їхню обробку. Найголовніше виконувати це свого часу, щоб було ефективно.

Обов’язково восени потрібно обробляти рослини різними препаратами, щоб вони не зіпсувалися. Багато садівників радять проводити обробку рослин до моменту, коли почне опадати листя.

Які добрива вносити восени під плодові дерева

Часто садівники помилково вважають, що найкращий час для підгодівлі плодових дерев і чагарників — це весна, адже рослини були виснажені довгою зимою і вимагають великої кількості поживних речовин. Насправді, це не так. Для того щоб пережити довгу холодну зиму, нашому саду потрібно не менше сил. Осіння підгодівля набагато ефективніше весняної, оскільки виснажені плодоношенням рослини гостро потребують поживних речовинах. Крім цього, добрива підвищують стійкість дерев до захворювань і забезпечують високий урожай в наступному сезоні.

  • Коли вносити підгодівлю під дерева і чагарники восени
  • Чим удобрювати
    • Мінеральні добрива
      • Фосфорні добрива
      • Калійні
      • Комбіновані
      • Гній і послід
      • Перегній
      • Торф і торфонавозний компост
      • Компост
      • Біогумус
      • Сидерати
      • Деревна зола
      • Тирса
      • Плодових дерев
      • Ягідних кущів
      • Полуниця

      Коли вносити підгодівлю під дерева і чагарники восени

      Осіння підгодівля дерев починається в серпні і триває до кінця вересня/початку жовтня. Саме в цей період закінчується плодоношення чагарників і фруктових дерев, що дозволяє почати роботи з підготовки саду до зими.

      Чим удобрювати

      Збагатити грунт поживними речовинами можна за допомогою як мінеральних, так і органічних добрив. Яким саме віддати перевагу, залежить від складу грунту і бажаних результатів.

      Мінеральні добрива

      Цей тип підгодівлі буває: азотним , фосфорним і калійним . Саме три цих елемента виконують провідну роль в повноцінному розвитку рослин.

      фосфорні добрива

      –>Фосфор-речовина, важкорозчинна у воді. Добриво слід закладати вглиб грунту в місцях залягання всмоктуючих кореневих відростків. Переборщити з фосфоритами неможливо, рослина візьме стільки, скільки йому необхідно. Цей вид підгодівлі відповідає за обмінні процеси рослини і є необхідним джерелом живлення для плодових культур.

      калійні

      Ця підгодівля підвищує зимостійкість і витривалість дерев і чагарників до посухи. Недолік калію призводить до формування слабкого стебла рослини. У цьому добриві найбільш потребують легкі і торф’янисті грунти, а важкі і глинисті грунти і так добре утримують калій. Осінь-дощова пора року, а ці умови ідеальні для калійних добрив, які діють тільки при достатньому рівні вологості.

      Комбіновані

      Відмінність цих добрив від інших мінеральних підгодівлі в тому, що вони складаються з комбінації декількох поживних речовин. Залежно від компонентів можуть бути:

      До цього виду добрив відносяться:

      важливо! азотні добрива сприяють розвитку зеленої маси рослини, тому вносити їх восени не рекомендується. Це може спровокувати зростання плодового дерева або чагарнику, що взимку абсолютно небажано .

      Органічні

      У порівнянні з мінеральними, цей вид добрив більш доступний. І багато зловживають цим, вносять добрива в кількостях, що істотно перевищують норми. Виявляється, внесення натуральної продукції також вимагає певних правил.

      гній і послід

      Для того щоб гній був готовий до використання, він повинен відстоятися не менше чотирьох місяців. Найкраще вносити підгодівлю, витриману протягом двох-трьох років. Причина відмовитися від внесення добрива в свіжому вигляді — високий вміст в ньому насіння бур’янів і хвороботворних бактерій. Гній вносять при перекопуванні в натуральному вигляді з розрахунку 8 кілограм на один квадратний метр або у вигляді розчину для поливу, який готують з 10 літрів води і 3 кілограмів гною.

      Послід – дуже цінне органічне добриво. Найефективнішим вважається голубиний і курячий , в качиному і гусячому концентрація корисних речовин набагато нижче. Надмірне використання цієї органічної підгодівлі може стати причиною накопичення нітратів в рослинах. Вносити добриво слід в сирому вигляді з розрахунку: не більше 0.5 кг на квадратний метр, сухого — 0.2 кг.

      перегній

      Одне з найбільш цінних органічних добрив. перегноєм називається повністю перепрілий гній, який перетворюється в сипучу масу, позбавлену запаху аміаку і гнилі. Особливість цього типу добрива полягає в його універсальності.

      Перегній підходить для будь-якого типу грунтів: в піщаних — він утримує поживні речовини в зоні коренів, в глинистих — робить більш пухкими. Внесення перегною восени проводиться після збору врожаю з розрахунку: 6-8 кг добрива на один кубічний метр.

      чи знаєте ви? людські фекалії в Японії здавна вважалися хорошим добривом, причому фекалії багатіїв цінувалися набагато вище через різноманітного раціону знаті.

      Торф і торфонавозний компост

      Торф складається із залишків болотних рослин і тварин, які пресуються в природних умовах і, завдяки підвищеній вологості і нестачі повітря, утворюють масу, багату азотом. Залежно від ступеня розкладання органічних складових, торф може бути верховим, низинним і перехідним.

      Внесення чистого торфу неефективно, оскільки міститься в ньому азот робить позитивну дію на рослини тільки після мінералізації. У натуральному вигляді торф має здатність поглинати вологу з грунту, що негативно позначається на розвитку рослини. Мінералізувати торф, тобто збагатити міститься в ньому азот калієм і фосфором, можна за допомогою додавання гною.

      Торфонавозный компост готується з однієї-двох частин торфу і однієї частини гною, які укладаються по черзі шарами 20-30 сантиметрів. Щоб підвищити вміст калію в суміші, до неї можна додати калійну сіль. У суху погоду компост потребує поливу. Термін приготування готового добрива-три-чотири місяці. Вносять торфонавозний компост при перекопуванні грунту з розрахунку три-чотири кілограми на один кубічний метр.

      Компост

      Це добриво готують їх бадилля культурних рослин і органічних відходів. Для мінералізації субстрату необхідно не менше року-за цей період гумусові речовини повністю перейдуть в Мінеральні форми, необхідні для росту і плодоношення садових дерев і чагарників.

      Осінь-ідеальний час для підгодівлі цим компостом. За зиму відбудеться його остаточна переробка, і навесні повністю сформується новий родючий шар. Вносять компост в тих же нормах, що і гній: 8 кілограм на один квадратний метр.

      біогумус

      Ця підгодівля — результат переробки дощовими хробаками і бактеріями органічних сільськогосподарських відходів. Біогумус істотно покращує структуру грунту. Його перевага перед іншими органічними добривами в тому, що водорозчинні форми азоту, фосфору і калію в ньому перебувають в підвищеній концентрації. Це дозволяє домогтися більш раннього дозрівання плодів і ягід (урожай можна зібрати на два тижні раніше звичайного).

      Разом з біогумусом грунт отримує важливих для розвитку рослини дощових черв’яків і мікроорганізмів, а також продукти їх життєдіяльності. Це дозволяє істотно збільшити врожайність плодових дерев і чагарників.

      Для добрива саду біогумус найкраще використовувати в рідкому вигляді, для цього одну частину сухої речовини необхідно розвести в двох частинах води.

      важливо! після внесення сухих добрив грунт необхідно добре зволожити. Кількість води повинна становити не менше 10 літрів на один квадратний метр.

      сидерати

      Сидератами називаються однорічні рослини, які висаджуються в грунт з метою збагачення її хімічного складу і структури.

      Відмираючи, сидерати насичують землю, посилюючи активність грунтових мікроорганізмів і зменшуючи її кислотність.

      Це органічне добриво може бути застосоване для будь-яких видів грунтів. Найпопулярнішими озимими сидеральними культурами є:

      деревна зола

      Повноцінна вегетація рослин неможлива без багатьох мінеральних сполук: кальцію, калію, цинку, натрію, бору і магнію. Цими речовинами плодові дерева і чагарники здатні наситити продукти горіння сухих рослинних відходів, іншими словами, звичайна Gorenje зола .

      Вона підвищує імунітет рослин до захворювань і шкідників, покращує якості грунту, насичуючи його мінеральними сполуками. Зола-ефективне добриво для плодових дерев і чагарників, оскільки вона збільшує кислотність грунту, що позитивно позначається на його плодоношенні.

      Осіннє удобрення грунту золою необхідно проводити не частіше, ніж один раз в три роки. Для внесення золи, слід навколо коренів плодових дерев і чагарників вирити канаву глибиною 10 сантиметрів, всипати туди 100 г золи і засипати поглиблення грунтом.

      тирса

      Тирса використовуються для розпушення грунту. Ні в якому разі не можна для підгодівлі рослин вживати відходи деревини в чистому вигляді. Це збіднює грунт і пов’язує частина її корисних елементів.

      Щоб перетворити тирсу в добриво, необхідно змусити їх перепреть. У природних умовах цей процес може зайняти до десяти років. Тому на основі тирси, шляхом їх компостування, можна приготувати багате азотом органічне добриво.

      Для цього тирса складаються в яму або купу, до них додаються бур’яни, зола, сечовина і вода. Також компост можна приготувати з використанням коров’ячого гною і гумата . Готове добриво має зовні нагадувати торф.

      З тирси також виходить відмінна мульча для плодових дерев і чагарників. Цей покрив здатний захистити корінь від вимерзання, а рослина — від загибелі. Шар тирси, покладений восени навколо кореня, захищає його від холоду без порушення циркуляції повітря. Ще один плюс мульчування тирсою в тому, що крізь них не проростають бур’яни.

      Комплексні підгодівлі

      До комплексних добрив відносяться підгодівлі, в складі яких два і більше елементів живлення. Переваги цих підгодівлі в тому, що їх багатий склад дозволяє майже повністю задовольнити потребу рослини в поживних речовинах на всіх етапах вегетації.

      Ці добрива можуть бути подвійними або потрійними, а також складними (до складу одного хімічної сполуки входять кілька елементів), змішані, які складаються з суміші простих добрив, і сложносмешанние, у яких кілька хімічних елементів входять до складу різних хімічних сполук.

      Найпоширеніші комплексні підгодівлі:

      Особливості та норми підгодівлі

      Серед величезної кількості різноманітних добрив для підгодівлі плодових дерев і чагарників підходять далеко не всі. Вносячи підгодівлі, садівники переслідують певні цілі-підвищити врожайність, продовжити період плодоношення і підвищити опірність до захворювань і шкідників.

      Плодових дерев

      Кожен вид плодових культур вимагає дотримання певних норм підгодівлі, яка вноситься в грунт пристовбурного кола на глибину близько двох сантиметрів.

      Персики. для підгодівлі використовується суміш калійної солі і суперфосфату в пропорції 1:2.

      чи знаєте ви? грунт на французьких виноградниках вважається дорогоцінним, працівники повинні соскребать її з черевик, щоб повернути назад.

      груші та яблуні. для підгодівлі використовується суміш з сульфату калію (200 г) і по 300 г магнію і суперфосфату. До суміші мінеральних добрив обов’язково додається гній. сливи, абрикоси і вишні . Ці дерева найкраще отримують поживні речовини з водних розчинів, які готуються шляхом розчинення в 10 літрах води 3 столових ложок суперфосфату і 2 столових ложок сульфату калію. Щоб повністю забезпечити на зиму рослина поживними речовинами, на кожне дерево необхідно чотири відра розчину.

      Ягідних кущів

      Для багатьох чагарників можна взяти один і той же склад добрива, що складається з 4-5 кілограмів компосту, 10-15 г сульфату калію і 20-30 г суперфосфату (з розрахунку на один дорослий кущ). Вносити цю суміш слід в зрілому вигляді, після того, як вона відстоїться протягом двох тижнів.

      Чорна смородина. підживлення вноситься під кущі неглибоко і перекопується на 8-10 см.

      Малина. суміш вноситься стрічкою під кущі і засипається піском.

      Агрус. у випадку з цим чагарником компост слід замінити аміачною селітрою (10-15 г), оскільки агрус погано переносить кислі і перезволожені грунти. Суміш розкидають в прикореневій зоні і мотижать землю не глибше, ніж на 8 сантиметрів.

      Полуниця

      Істотно поліпшити в наступному сезоні врожайність цієї культури допоможе внесення фосфору і калію, суміш з яких можна просто насипати між рядами. Готується вона з розрахунку: на 1 квадратний метр має бути внесено 30 г фосфору і 15 г калію.

      З органічних підгодівлі для добрива полуниці можна застосувати гнойову рідину, приготовлену з 1 літра гною і 8 літрів води. Після нетривалого настоювання жижа готова до використання.

      Відео: як використовувати органічні добрива в саду

      Осіння підгодівля саду-відповідальний захід, який вимагає часу і певних знань. Незважаючи на те, що фрукти і ягоди вже зібрані, саме восени приходить час подбати про майбутній сезон. Поставтеся до цього відповідально — і рослини віддячать вам високими врожаями.

      Як підгодовувати плодові дерева: відгуки

      А ось при поливах в серпні-вересні, за умови, що дуже багато яблук і спека без дощів, то врожаю набагато більше, тому що тоді дерево урожай не скидає.

      У нас знову мега-посушливе літо було, в серпні-вересні я заливав СС зі шланга під дерево на ніч 2 рази в тиждень, Дід-сусід не заливав. У нього СС скинув все в кінці серпня (але, може, через плодожерки, а не тільки через спеку, Дід же ледачий і не бризкає її), у мене не скидав взагалі.

      Скажу я вам – немає страшніше речі, ніж бачити обсипався (землі не видно з-за яблук) від роздовбайства Північний Синап в кінці серпня. Потім в 20-х числах (. ) вересня (. ) дивлюся-Дід ходить навколо дерева і знімачем на палиці рве нечисленні залишилися яблука. Я прямо розреготався. Типовий приклад, що посади дурневі кращий російський сорт яблук (мій дід покійний садив СС в 92-му і собі, і сусідові-раздолбаю) – дурень=ледар урожай отримати не зможе.

      Каюсь: вперше за 25 років в цьому році зглянувся над Північним Синапом і вивіз під нього і перекопав кілька тачок кролячого гною – все одно дерево гуляти буде, раз цієї осені через яблук листя видно не було.

      До речі, стосовно поливу: я зарікся надалі поливати молоді дерева: Лигол дав в минуле літо приріст по 1-1.5 метра від поливу і. І жодного яблука на всіх трьох деревах.

      восени удобрюють калійними добривами (азоту по-мінімуму). По науці – потрібно було у вересні. Але і зараз ще не пізно. Я ось теж проспала правильні терміни, буду розважатися в ці вихідні.

      якщо у вас під час посадки були внесені добрива, то досить восени внести фосфатні і калійні добрива, це необхідно робити перед розпушуванням грунту. На один квадратний метр потрібно насипати 2-3 сірникових , або один сірникову коробку фосфату на квадратний метр. Навесні найкраще удобрювати сечовиною. 1/3 частина сірникової коробки в квітні, до того, як розпушите грунт, стільки ж в травні в період, стільки ж в травні, до того, як дерева зацвітуть, для того, щоб поліпшити кількість зав’язують плодів і 1/3 сірникової коробки в червні в період активного цвітіння.

      Чим і коли обприскувати плодові дерева: препарати, графік обприскування

      Сад навесні: Чим обприскувати дерева і чагарники, а головне — коли?

      Навесні, вже в березні місяці, у дбайливого дачника справ вище даху! Насамперед — йдемо в сад: перевіряємо укриття (в денні години при сприятливій погоді їх можна провітрювати), приступаємо до обрізку плодових дерев, замислюємося про ранневесеннем обприскуванні саду. Що стосується обробки від шкідників і хвороб навесні у більшості садівників-любителів виникають два головних питання:

      На обидва ці питання максимально детально ми спробували відповісти в цій статті.

      Терміни: Коли навесні обприскувати дерева і чагарники

      Точної дати, коли можна починати обприскування , ніхто не скаже. Теоретично обприскувати сад можна вже в кінці березня. У цю пору днем температура може підніматися до 10 градусів тепла, а комахи-шкідники прокидаються при температурі 5-6 градусів тепла. До того ж, рано починають поширюватися збудники грибних захворювань (гнилі, парша, моніліоз). Але обробка в кінці березня може виявитися малоефективною, тому що ще може йти мокрий сніг, накрапати дощ, і засіб швидко змиється. Найкраще дочекатися сухішою, стабільної погоди — в квітні.

      Як правило, плодові дерева в саду навесні обприскують в два терміни:

      • ДО набуханіяраспусканія нирок (перш за все — від хвороб),
      • ПІД ЧАС розпускання бруньок у фазі зеленого конуса (перш за все — від шкідників, а також від хвороб).

      Коли обприскувати? На стадії закритих, сплячих бруньок, як то кажуть, «по голому дереву», коли на ньому ще немає ознак пробудження. В цей час суперечки грибних захворювань вже можуть почати розлітатися. Вважається, що доцільно проводити обробку, коли середньодобова температура повітря досягне 5 градусів тепла.

      Чим? Перше обприскування проводиться від хвороб, оскільки комахи ще не встигли активізуватися — їм просто нічим харчуватися (нирки-то не розкрилися). Обприскування захистить сад від різних видів гнилей, монилиоза кісточкових культур, від парші — на яблунях і грушах. Використовуються препарати: бордосская суміш 3% -а, сечовина, залізний купорос, мідний купорос, що містить мідь препарати Хом, оксихом, фунгіциди Хорус, Швидкість, Фармайод, Абіга-пік, Нітрафен, Раек та інсектициди «30 плюс», «Профілактін».

      До розкриття нирок актуальна обробка проти зимуючих стадій шкідників, і тут на допомогу приходять сучасні препарати «30 плюс» і «Профілактін», а також перевірене комплексне засіб «Нітрафен», яке працює і проти шкідників, і проти хвороб.

      Коли обприскувати? По зеленому конусу, коли нирки вже лопнули, але листочки ще не почали розгортатися. Дуже важливо не пропустити цю фазу, оскільки активізується яблуневий квіткоїд (довгоносик).

      Чим? Використовуються інсектициди проти шкідників: Іскра, інтавір, Танрек, Кінмікс, Фуфанон, Децис Профі. Можна проводити обробку та фунгіцидами від хвороб: бордосская суміш 1% -а, Хорус, Швидкість, оксихом. Тільки важливо врахувати, що препарат Хорус добре працює при прохолодній погоді і більше підходить для першої обробки, а Швидкість виявляється більш ефективним при температурах вище 5 градусів тепла.

      Можна обприскати плодові дерева ще 2 рази: на стадії рожевого бутона (не по квітучих рослин) і по зав’язі, розміром з горошину — проти яблуневої плодожерки і від моніліозу (друга хвиля). Для обприскування підходять Іскра і інтавір, Децис, Хорус, а також біопрепарати Фитоверм і Бітоксибацилін (працюють при температурі вище 14 градусів).

      Обприскувати потрібно не тільки гілки, але і стовбур і навіть пристовбурні кола. Обробці піддаються плодові дерева, кормові культури і ягідні чагарники.

      Смородину і малину також краще обробляти в ранні терміни, не чекаючи набрякання бруньок. Насамперед, можна відправитися збирати кліщів нирки (вони круглі, а здорові — витягнуті), їх можна розрізнити ще взимку. Прокидається кліщ при середньодобовій температурі 5 градусів тепла. Нирки потрібно зібрати і спалити. Викривлені пагони, які в минулому році були вражені попелиць, також зрізають і спалюють.

      Обприскувати в ранні терміни, поки ще досить прохолодно, можна акарицидними препаратами проти кліща: Теовіт-джет, кліщовий, Акарін, Актеллік. При температурі вище 12 градусів тепла застосовують біопрепарат Фитоверм.

      За набряклим нирках, до розпускання листя обприскують інсектицидами: Іскра, Децис Профі, Танрек. Для профілактики борошнистої роси смородину обприскують медьсодержащими препаратами (бордоська суміш, хорус, хом, оксихом, швидкий), коли листя вже почали розпускатися — в кінці травня.

      Малину обробляють також фунгіцидними медьсодержащими препаратами до розпускання листя — проти хвороб, проти шкідників — перерахованими вище інсектицидами.

      До розпускання бруньок смородину і агрус, заражені антракнозом або борошнистою росою, обприскують розчинами нитрафена, карбофоса або бордоською рідиною.

      Увага! Препарати розпилюють за допомогою садових обприскувачів в безвітряну погоду з ранку або під вечір.

      А що скаже Місячний календар 2019 …

      Більшість друкованих джерел вказує на те, що обприскувати дерева і чагарники можна починати в кінці березня — початку квітня. А якщо заглянути в Місячний календар на 2019 рік , в ньому серед інших робіт по догляду за рослинами обприскувати дерева в саду рекомендовано вже на початку березня (зарано, звичайно, але така інформація має місце бути):

      • 3, 4, 8, 9, 13, 14, 17, 18, 19, 25, 26, 27, 30, 31 березня — обприскування дерев і чагарників від хвороб і шкідників.
      • 17, 18, 19, 25, 26, 27, 30, 31 березня — обприскування рослин від хвороб і шкідників.
      • 14, 17, 25, березня — обробка смородини і агрусу гарячою водою.
      • 1, 9, 10, 13, 14, 15, 16, 17, 22, 23, 26, 27, 28 квітня — обприскування саду проти хвороб і шкідників,
      • 9 квітня — обробка смородини і агрусу гарячою водою.
      • 1, 2, 6, 7, 8, 19, 20, 25, 30 травня — обробка саду від хвороб і шкідників,

      Засоби: Чим обприскати сад навесні?

      А тепер пробіжимося за коштами, які використовуються для обприскування дерев і чагарників навесні, їх ми поділили на дві групи: традиційні і сучасні. В описі кожного засобу виділимо також рекомендований термін обробки.

      Традиційно в садівництві використовують концентрований розчин сечовини для обробки саду ранньою весною. Друковані джерела пропонують різні дозування: 500 г, 600 г або 700 г сечовини на 10 літрів води. Відповідно, на виході отримуємо 5% -й, 6% -й або 7% -й розчин. На власному дачному ділянці для ранньовесняного обприскування ми застосовуємо саме сечовину. Як результат — багатий і здоровий врожай яблук, груш, вишні (практично завжди). Кращий результат дає застосування комплексного розчину: 700 г сечовини на 10 літрів води + 50 г мідного купоросу. ДО розпускання бруньок.

      Залізний купорос

      Традиційне, ефективне і універсальний засіб. У першій половині квітня розчином залізного купоросу (300 г на 10 літрів води) можна обприскати дерева по голих гілках і стовбурах — це знищить шкідників. Розчин меншою концентрації використовується восени після того, як опало листя з яблуні, груші та сливи: 100 г купоросу розчиняють в 10 л води. Також 3% -м розчином залізного купоросу (300 г на 10 літрів води) обробляють лишайники на стовбурах. ДО розпускання бруньок.

      Мідний купорос

      1% -й розчин мідного купоросу (100 г на 10 л води) ефективний проти грибкових захворювань, цвілі і деяких шкідників. Використовується часто для обприскування плодових дерев і ягідних кущів з метою профілактики грибкових захворювань навесні ДО розпускання бруньок. Розчин ефективний проти збудників парші, моніліозу, клястероспоріоза, коккомікоза, антракоза, септоріозу та різного роду плямистостей.

      Сучасні садівники воліють використовувати мідний купорос навесні в складі бордосской суміші або розчину сечовини.

      бордосская суміш

      Старе, як світ, засіб. Для обприскування саду ранньою весною ДО розпускання бруньок застосовують концентрований 3% -й розчин, а В ФАЗІ зеленого конуса — тільки 1% й розчин бордоської суміші. Детально про приготування розчину йшлося в статті: «Як зробити бордосскую рідина?»

      Проти шкідників в зимуючої стадії, поки нирки навесні ще не набрякли, плодові дерева обприскують 3% м розчином нитрафена (300 г на 10 літрів води), а чагарники — 2% м розчином (200 г на 10 літрів). Препарат працює на плодових деревах, смородині, агрус і малині. Крім стовбура і гілок препаратом обприскують грунт в пристовбурних кругах. Читати Огляд препарату «Нітрафен».

      Препарат «Кеміфос» в дозуванні 5 мл на 10 літрів води використовують проти комплексу шкідників на кісточкових і плодових культурах, на ягідних чагарниках. Обробку краще проводити в ранкові або вечірні години.

      Профілактін

      Ранньою весною до розпускання бруньок при досягненні середньодобової температури +4 градуси можна провести обприскування плодових дерев і ягідних кущів препаратом «Профілактін». Розчин знищує шкідників ще до того, як вони вийдуть із зимової сплячки.

      Медьсодержащие препарати

      Хом і оксихом застосовуються як для першого (до розпускання бруньок), так і для другого обприскування (фаза зеленого конуса). Розчин готують, відповідно до інструкції.

      Фунгіциди та інсектициди

      Для обприскування до розпускання бруньок застосовують також: фунгіциди (від хвороб) Хорус, Швидкість, Фармайод, Абіга-пік, Раек, інсектициди (від шкідників) «30 плюс», «Профілактін».

      Коли нирки вже лопнули, але листочки ще не почали розгортатися, застосовують інсектициди (проти шкідників) Іскра, інтавір, Танрек, Кінмікс, Фуфанон, Децис Профі, фунгіциди (від хвороб) Хорус, Швидкість, оксихом.

      Кухонна сіль

      Для весняного обприскування застосовують також розчин кухонної солі: 1 кг на 10 літрів води. Вважається, що даний розчин необхідний для початку сокоруху.

      Гарячий душ

      Відразу після танення снігу, але поки нирки ще не розпустилися, проводять термічну обробку кущів смородини і агрусу: їх поливають гарячою водою з лійки (80 градусів) з розрахунку 8-10 літрів на 1 кущ. Такий спосіб дозволяє знищити зимуючих шкідників.

      Отже, засобів для обприскування дерев і чагарників існує величезна кількість. І термін обробки багато в чому буде залежати від обраного препарату. Досвідчені садівники рекомендують орієнтуватися також на стан природи: сніг майже розтанув, температури вже плюсові, але нирки ще не прокинулися — пора починати обприскувати. Всього навесні можна проводити обробку саду мінімум 4 рази (в дачних умовах), тому що в різні терміни активізуються різні шкідники і хвороби.

      Обприскування дерев навесні від хвороб і шкідників

      У великих садових господарствах для отримання великого урожаю фруктів і ягід проводять від 10 до 16 обприскувань дерев за сезон. Власники бізнесу зацікавлені у виробництві фруктів максимально красивого, «товарного» якості, а екологічність даного методу агротехніки другорядне.

      А для дачників навпаки: урожай потрібен екологічно чистий. У кожного свої пріоритети. Ось тільки крім нас на урожай претендують ще маса шкідників.

      Обприскування дерев навесні в домашніх садах проводять 4 рази . Цього цілком достатньо, головне завдання не пропустити момент.

      Прокидаються і починають літати шкідники, збудники хвороб в абсолютно різні терміни. І в цій справі важливо не прогавити перших «ластівок». А з’являються вони дуууже рано: при температурі +5 градусів . А в деяких широтах це січень місяць!

      Що знижує ефективність обробки дерев від шкідників і хвороб

      Перший раз обприскати дерево до пробудження нирок

      Коли починати обприскування дерев

      Точної дати вам ніхто не назве. По-перше, терміни залежать від клімату, а по-друге, від погодних умов в цьому році. Адже зима один рік може бути суворою, а на наступний — теплою і з мінімальними опадами.

      Головний орієнтир:

      Перше обприскування дерев навесні

      Перший раз дерева обробляють по сплячих бруньках або «голому» дереву . Важливо, щоб нирки ще навіть не почали набухати . У цей період розлітаються суперечки грибкових захворювань. Комахи поки себе не проявляють.

      Перше обприскування навесні проводиться від моніліозу , який особливо любить кісточкові культури (вишні, черешні, сливи, персики). Його легко впізнати за коричневим Зів’ялого кінчиків гілок на дереві, як ніби листя отримали опік. Хвороба так і називають моніліальний опік.

      А на яблунях і грушах (зерняткових культурах) починають активно розмножуватися суперечки парші . Джерело захворювання: зів’ялі плоди, листя, що залишилися на дереві з осені. Спори цього захворювання живуть під корою і в опалому листі.

      Препарати для першого обприскування дерев

      Обприскувати потрібно ОДНИМ з цих препаратів!

      • Бордоская суміш 3%
      • Фарма Йод (підходить для органічного землеробства)
      • Хом
      • Абіга-Пік
      • Раек
      • оксихом
      • Хорус (працює при +5 градусів, а при більш високій температурі швидко розкладається)
      • Швидкість
      • Залізний купорос
      • нітрафен
      • Карбамід (сечовина) у великій дозі: 700 г на 10 л води + 50 г мідного купоросу.

      зелений конус

      Чим обприскати дерева по зеленому конусу

      Друга обробка саду проводиться в період, коли нирки вже набрякли і лопнули , але листочки ще не почали розпускатися. Нирки мають конусоподібний вигляд .

      Це критично важливий момент для боротьби з яблуневим квіткоїдом (довгоносик). Від нього дуже страждають яблуні, груші.

      Квіткоїд відкладає свої личинки в бутон, який стає коричневим і не розкривається. Комахи харчуються соками нирок, іноді можна помітити, як нирки «плачуть»: на них виділяються крапельки соку.

      Препарати від шкідників:

      Просте, вельми ефективний і безпечний засіб від яблучного квіткоїда : під деревом на землю постелити плівку. На довгу палицю намотати тканину і стукати нею по гілках і струшувати все дерево. Комахи складають лапки і падають вниз на плівку. Їх потрібно зібрати і знищити.

      Від хвороб застосовують:

      • Швидкість
      • Бордоская суміш 1%
      • оксихом
      • Хорус (якщо температура повітря не вище +5).

      У цей період вішають ловчі пояси на стовп дерева, клейові пластини, феромонні пастки для відлову дорослих самок різних шкідників.

      Фаза рожевий бутон

      Обприскування дерев в фазі рожевий бутон

      Обприскувати ДО розкриття бутонів! У цей момент вже яблунева плодожерка літає по всьому саду і відкладає свої яйця на листя поряд з квітками або прямо в квітку. Личинка проникає в плід і в результаті виходять червиві яблука .

      Важливо обробити всю крону, тому знадобиться хороший обприскувач з довгим шлангом. При якісному та своєчасному обприскуванні проти яблуневої плодожерки падалиці практично не буде.

      Навесні обов’язково кілька разів необхідно обприскати виноград від хвороб і шкідників.

      Препарати від шкідників:

      • Іскра
      • Інта-Вир
      • Фитоверм (біологічний, діє при температурі вище 12 градусів)
      • Бітоксибациллін (теж біологічний).
      • децис Профі
      • Фуфанон
      • кінмікс
      • Танрек

      Від хвороб , якщо не встигли обприскати в попередній фазі, застосовуються ті ж препарати, що і для другого обприскування.

      Важливо: деякі препарати можна змішувати, читайте уважно упаковку. Байдуже від чого спочатку обприскати: від хвороб або шкідників. Між обробками має пройти 1-2 дня.

      Правила обприскування дерев навесні:

      • Перший раз обприскати від хвороб.
      • Другий — від шкідників.
      • Третій — від шкідників і хвороб, а то й обприскали раніше.
      • Біологічні препарати застосовувати при температурі +12 градусів і вище.
      • Хорусом є сенс обприскувати тільки при низькій температурі (від 1 до 6 градусів тепла).
      • Обробляти з усіх боків всю крону і стовбур.

      З’явилася зав’язь — пора обприскувати сад

      Четверта обробка дерев

      Останній раз дерева обприскують коли зав’яжуться плодики завбільшки з горох . У цей момент починається друга хвиля молініоза, а яблунева плодожерка знову орудує на повну силу. Вона до речі, літає в сутінках і вночі. Хороший спосіб від неї позбавитися — це приманка на компот .

      Зваріть компот з яблук і повісьте невеликі відерця з компотом на дерево. Яблунева плодожерка прилетить на запах яблука і таким чином можна буде зібрати дорослих особин. Препарати для обприскування такі ж як і для 3 обробки.

      Смородину, ожину, аґрус обприскують від хвороб і шкідників за спеціальною схемою.

      Сподобалася стаття? Підтримайте нас репоста в соцмережах!

      Обприскування плодових дерев в саду навесні інсектицидами

      Важливе місце в графіку весняних садових робіт займає обприскування дерев від хвороб і шкідників. Цю процедуру потрібно проводити вчасно, щоб гризуни, мікроорганізми і комахи не завадили зростанню, цвітінню і формування врожаю. Лікувальний і профілактичний обприскування плодових дерев навесні проводять кілька разів. Використовують народні засоби і готові препарати.

      Графік весняних обробок

      Дбайливий господар починає працювати в саду раніше, ніж розтане весь сніг. В першу чергу потрібно оглянути кору, з’ясувати, чи є пошкодження, подмёрзшіе гілки, суха кора. Після суворої зими буває багато постраждалих рослин, причому більшість з них можна врятувати.

      Недосвідченому садівникові краще запросити фахівця, який правильно зробить першу допомогу дерев і чагарників. Подальшу роботу по весняному догляду за насадженнями можна розділити на кілька етапів. Ось приблизні терміни обробки плодових дерев від шкідників навесні:

      • Перша половина березня . Ще не прокинулися нирки, варто подбати про знищення шкідливих комах, що перезимували в корі, залишках плодів і скручених листках. Якщо не позбутися від них, незабаром вони активізуються і почнуть під’їдати нирки, а потім і квітки.
      • Перша і друга декади квітня . У цей період утворюються бутони. Щоб прискорити їх розвиток і запобігти опадання зав’язей, плодові дерева і кущі обприскують стимуляторами росту. У квітні насадження можуть постраждати від грибкових хвороб. Цього не станеться, якщо обприскати культури перевіреними препаратами.
      • Початок і середина травня . Розпустилися бруньки, відцвіли дерева, з’являються зав’язі. Це складний період для плодових і ягідних культур: витративши багато поживних речовин, вони стають нестійкими до хвороб. Садівник повинен спостерігати за станом листя і гілок. Якщо з’являються плями або забарвлення набуває нехарактерний відтінок, потрібно терміново визначати, в чому проблема, і бігти за препаратами.

      Призначення і застосування хімікатів

      Профілактичні і лікувальні обробки вимагають використання інсектицидів для плодових дерев. Кожен препарат виконує своє завдання, тому одну процедуру не завжди можна замінити іншою.

      Схема рекомендованих заходів і призначення хімікатів:

      • Побілка стовбура і скелетних гілок вапном. Захищає від сонячних опіків, зимуючих комах і грибкових захворювань.
      • Обрізка, дезінфекція ран 1-3% -ним розчином мідного купоросу. Прискорює загоєння. Допомагає від клястероспоріоза, Цитоспороз, чорного раку, антракноза і монилиоза. Таким же ефектом володіє садовий вар. Обробляють груші, сливи. абрикоси, яблуні.
      • «Децис», «Кінмікс». Обприскати вручну або обприскувачем проти яблуневого квіткоїда перед розпусканням бруньок.
      • Бордосская суміш, залізний і мідний купорос — ефективні засоби від шкідників плодових дерев і чагарників. Застосовують для боротьби з коккомикозом, паршею, плямистістю. Обробляють зерняткові і кісточкові у фазі зеленого конуса.
      • Обв’язка стовбурів ловчими поясами «Альт», «По-влип» і «Чистий дім» на клейовий основі. Використовують до і після цвітіння в боротьбі з довгоносиком та іншими комахами.
      • Обприскування колоїдної сіркою і препаратом «Неорон». Допомагає від кліщів в стадії личинки і дорослої комахи. Розпилюють до і під час цвітіння.
      • «Інта-ЦМ», «Децис», «Кінмікс». Препарати вбивають моль, листовійки, медяницю, тлю і листового довгоносика. Обробку проводять до цвітіння і ще через 3 дні.
      • «Тіовіт-Джет», «Швидкість», колоїдна сірка. Обприскують від борошнистої роси в період відростання пагонів і перед цвітінням, двічі з інтервалом в 4 дні.
      • «Хорус», оксихлорід міді. Розпилюють перед цвітінням від клястероспоріоза, монилиоза, коккомікоза. Чи не рекомендовані ранньовесняні хімічні обробки фруктових саджанців (персика, черешні) «Хорусом», так як через препарату молоді дерева пізніше вступають в плодоношення.

      Залежно від того, які культури посаджені, кожен може скласти індивідуальну таблицю обробок і використовувати її як календар садових робіт.

      Перша березнева обробка

      Побілити стовбури дерев краще восени, але якщо не було такої можливості, процедуру переносять на початок березня. З цього заходу починається боротьба з шкідниками плодових дерев навесні. Білити стовбури потрібно для того, щоб їх не гризли зайці і миші. Крім того, якщо кора буде пошкоджена, вона не потріскається під час морозу. Цим обумовлений ефект від побілки, проведеної до настання холодів. Однак навесні вапно теж виконує важливу функцію — захищає кору від опіків.

      Спочатку готують територію і рослини: прибирають листя, сухі гілки, знімають укриття зі штамбів. Якщо на створі утворився грибок, його зчищають. Потім готують розчин:

      • 2 кг гашеного вапна;
      • 10 л води;
      • 350 г мідного купоросу;
      • 1 кг бурого глини.

      Все вимішують, щоб вийшла однорідна маса без грудочок. Розчином білять стовбури і підстави скелетних гілок. Побілка знищує перезимували комах, в тому числі яйця і личинки. Для людини і тварин ця речовина безпечно.

      Не хочеться працювати з вапном? Це не проблема: зараз є інші препарати, за допомогою яких легко домогтися аналогічного ефекту. Так, обробити штамб можна пастою з мідним купоросом, акрилової побілкою, соляркою, акриловою фарбою. У складі цих речовин є компоненти, згубні для комах. Після обробки на поверхні кори утворюється плівка, нешкідлива для рослин. Відкладені личинки гинуть майже відразу, а квітконоси і листя відчувають себе добре.

      Обприскування до розпускання бруньок

      Коли нирки набухають, активізуються збудники хвороб. У цей період важливо, щоб дерева не захворіли коккомикозом, паршею і чорним раком. До розпускання бруньок вилуплюються комахи з личинок, що зимували в землі і за межами дільниці. Від них побілка вже не врятує, потрібні більш серйозні заходи. Крім обприскування мідним купоросом, для плодових дерев підходять такі засоби:

      Деякі препарати призначені для певних типів рослин, наприклад, тільки для кісточкових, зерняткових або чагарників, так що перед застосуванням треба обов’язково прочитати інструкцію. Позбавити сад від хвороб і запобігти їх появі в подальшому допоможуть контактні, трансламінарну і системні фунгіциди. Всі вони забезпечують захист врожаю, але розрізняються за механізмом впливу.

      різновиди фунгіцидів

      Контактні препарати діють в той момент, коли патогенний організм (вірус, гриб) стикається з обробленим листом, стеблом або іншою частиною рослини. Фунгіцид, що володіє системною активністю, бореться з хворобою на будь-якій стадії її розвитку, так як речовина проникає в тканини.

      Одночасно з цим засіб зміцнює імунітет, підвищуючи стійкість дерев до шкідників, грибкових і вірусних інфекцій. Трансламінарну фунгіциди теж проникають в листя. Вони переміщаються по судинній системі рослини і накопичуються в тканинах, не залишаючи збудників жодного шансу.

      Народний засіб для обприскування

      Деякі садівники вважають за краще не використовувати хімію або звести її застосування до мінімуму, вважаючи, що так фрукти виходять більш корисними і смачними. Частково вони мають рацію, адже вплив хімікатів на склад плодів не вивчено до кінця. Ось рецепт ефективної суміші для обприскування:

      • 200 г подрібнених сухих листя тютюну;
      • 25 г апельсинових кірок;
      • 20 г лушпиння цибулі;
      • 10 г лушпиння часнику;
      • 15 г соснової хвої.

      Все укладають в банку об’ємом 3 літри. Заливають водою, підігрітою до 70 градусів, закривають кришкою і залишають на тиждень в теплому приміщенні. Готове засіб проціджують, додають 10 л води, збовтують і розчиняють 100 г дігтярне мила. Знову все перемішують і застосовують для обробки. Можна обприскувати двічі, друга обробка проводиться через 11-12 днів після першої, але строго до розпускання бутонів.

      Догляд під час і після цвітіння

      Перед самим цвітінням дерева обприскують від плодожерки, плямистості і парші. Рекомендується використовувати «Карбофокс» в кількості 70 г на відро теплої води. Коли бутони починають розпускатися, обприскувати сад не можна. Догляд за насадженнями в цей період зводиться до прополки і розпушування.

      Захист від поворотних заморозків

      При загрозі нічних заморозків проводять задимлення. Ця нескладна процедура допомагає запобігти опадання квіток і зав’язі. Орієнтуватися треба на прогноз погоди. Якщо синоптики обіцяють похолодання, садівник повинен з вечора приготувати кілька куп для димлення.

      Багато диму дає волога солома в суміші з торфом, тріскою, гілками, гноєм, бадиллям, листям. Компоненти підбирають так, щоб одні з них горіли, а другі тільки диміли. Завіса повинна огортати весь сад, тому купи розташовують не дуже далеко один від одного, наприклад, на відстані 2,5-3 м. Діаметр багаття — від 1 до 1,5 м, висота — 0,5-0,7 м.

      Матеріали в купі розташовують так: знизу кладуть те, що добре горить, наверх поміщають гній, торф, сиру бадилля і все інше, від чого буде багато диму. За формою багаття повинен виглядати як тупий конус. З одного боку залишають неприкритий сухий матеріал для розпалювання. Тривалість горіння залежить від погоди. Як правило, температура знижується до критичних відміток у другій половині ночі і тримається на такому рівні до сходу сонця і ще 2-3 години. Весь цей час потрібно стежити за вогнищами і намагатися, щоб клуби диму огортали крони порожниною.

      Обробка після цвітіння

      Коли опадають пелюстки і залишаються тільки зав’язі, посадки потрібно обприскати, щоб вони придбали стійкість до хвороб. Одночасно з цим знищуються кліщі, які перенесли зиму. Початок активності цього шкідника збігається з закінченням цвітіння. Від кліща допоможе такий розчин:

      Обприскують з таким розрахунком, щоб протягом 2-3 годин після обробки не було роси і дощу. При необхідності проводять повторну обробку. Запізнюватися не можна, інакше кліщ зашкодить і чагарники, і дерева. У цей час корисно підгодувати дерева сечовиною і калійної сіллю.

      Обприскування під час росту зав’язей

      В кінці весни варто ще раз обробити сад, щоб захистити культури на той період, поки будуть рости і дозрівати плоди. Завершальне обприскування знищує комах, які зуміли залишитися в живих після попередніх обробок або прилетіли з сусідніх ділянок. Також завдяки обробці посадки набувають резистентності до гнильним інфекцій.

      Рекомендації досвідчених садівників

      Спочатку потрібно оглянути дерева. Якщо шкідників немає, обробляти не потрібно. Коли на корі, в тріщинах або на листі присутні хоча б 3-4 комах, сад обробляють карбамідом, бордоською рідиною або Оксихлорид міді. Можна купити готовий препарат, призначений спеціально для захисту посадок після цвітіння.

      Обробляти розчином дерево або кущ можна в якому завгодно порядку, але зручніше починати з верхніх частин крони, поступово спускаючись вниз. Стовбур і грунт навколо нього обприскують останню чергу. Важливо захопити прикореневу частину діаметром близько 1-1,5 м. Оптимальний час для лікувально-профілактичних процедур — перша половина тихого дня. Краще, щоб стояла ясна або хмарна погода.

      Розрахунок кількості препарату

      Як розводити фунгіцид, зазвичай вказується в інструкції, але виробники не уточнюють, скільки розчину витрачається на рослину. Точна кількість залежить від розмірів крони, а приблизні значення можуть бути такими:

      Коли небо повністю затягнуте хмарами, краще не проводити ніяких процедур, тому що висока ймовірність дощу, який змиє препарат раніше, ніж він подіє. Краплі розчину при цьому можуть потрапити на зав’язі, що неприпустимо.

      Весняний догляд за садом дуже важливий, тому що він закладає основу майбутнього врожаю. Не можна запізнюватися з обприскуванням, а якщо є сумніви, краще порадитися з більш досвідченими садівниками. Тоді восени влітку і восени сад віддячить рясним врожаєм.

      Обприскування плодових дерев навесні

      Багато шкідники і збудники хвороб зимують в нирках і корі дерев. Якщо не доглядати за садом, то хорошого врожаю не дочекатися. Обприскування плодових дерев навесні — процедура необхідна.

      Чи можна обприскувати плодові дерева навесні

      Догляд за плодовими деревами включає в себе обприскування саду ранньою весною. Ці обробки вважаються найважливішими по ряду причин:

      • можна позбутися від більшості шкідників, перезимували в грунті і корі;
      • вдається придушити зростання грибних спор, які викликають різні захворювання.

      Для обприскування застосовують сильно концентровані засоби, які в літній період зашкодять дереву і врожаю. Багато з них викликають опіки листя, накопичуються в плодах, тому застосовувати їх в період плодоношення не рекомендується.

      Як підготувати сад до обробки

      До весняного обприскування плодові дерева і чагарники потрібно підготувати заздалегідь.

      1. Вирізати сухі і пошкоджені гілки.
      2. Зачистити лишайники, відшарувалася стару кору.
      3. Вичистити все тріщини і рани від наростів і камеді.
      4. Прибрати торішнє листя навколо дерева, перекопати пристовбурні кола.

      Якщо не дотримуватися цієї інструкції, то інфекція з хворих гілок рознесеться на здорові паростки. Рани і тріщини обробляють ретельно, після чого замазують садовим варом.

      Чим обприскувати плодові дерева навесні від шкідників

      Вибір засобів для обприскування плодових дерев великий. Навесні ефективно використовувати промислові препарати, дозволені для малого підсобного господарства, і біологічні розчини. Але противники хімічних методів боротьби з шкідниками і хворобами віддають перевагу народним засобам.

      хімічні методи

      Навесні найпопулярнішим засобом серед садівників для обприскування плодових дерев є мідний купорос. Це фунгіцид комплексної дії, який вбиває не тільки грибні спори, що викликають парші або борошнисту росу, а й легко справляється зі шкідниками. Крім того, сульфат міді — відмінна позакореневе підживлення плодових дерев.

      Мідний купорос використовують окремо або в складі бордосской суміші, що підвищує ефективність обробки. Розчин можна застосовувати при будь-якій погоді. Для досягнення стійкого результату обприскування роблять 2 рази. Мідний купорос розводять у воді, на 10 л рідини використовують 100 г препарату і проводять обробку. Якщо на дереві багато ран і морозобоін, то кількість препарату можна збільшити на 50 г. Через дві — три тижні після обприскування пагони рушать в зростання.

      Бордосскую суміш готують за таким рецептом:

      Окремо розчиняють в невеликій кількості води вапно і мідний купорос, потім з’єднують обидва розчину і розводять в 10 л води. Виходить 1% -ний робочий розчин бордоської рідини. Найчастіше навесні застосовують 3% -ве «блакитне обприскування» плодових дерев. Для приготування суміші кількість препаратів на 10 л води збільшують до 300 г.

      Не менш популярний серед дачників Карбамід або сечовина. Це азотовмісна добриво, яке підвищує врожайність дерев. Його застосовують спільно з мідним купоросом. Така обробка підвищує імунітет рослин, служить позакореневого підживлення. Азот в рідкому стані добре поглинається деревами, а в грунті не скупчуються нітрати.

      Існує ще ряд ефективних препаратів, які використовують в залежності від ступеня зараження саду:

      • залізний купорос — прискорює процес вегетації, бореться з грибковими захворюваннями і різними шкідниками;
      • Нітрафен — використовують проти кліщів, попелиці та інших сисних і гризуть комах;
      • Олеокупріт 4% -ний — допомагає від медяниці, бореться з плямистістю плодів і листя;
      • препарат № 30 — позбавить від гусениць, попелиці та інших шкідників;
      • Хорус — комбінований препарат від комплексу хвороб, викликаних вірусами і грибками;
      • Карате — препарат від різного роду комах;
      • Хом — вбиває грибки на початковій стадії розвитку.

      Суміші розводять строго по інструкції, не порушуючи дозування. Багато з них швидко змиваються, після перших опадів їх дію зникає. Щоб цього уникнути, в розчин додають 50 г господарського мила.

      біологічні засоби

      Біологічні препарати діють не так швидко, навесні для досягнення позитивного результату обприскування плодових дерев роблять кілька разів. Але переваг у таких засобів багато, вони не накопичуються в плодах і грунті, не викликають опіки у рослин. Для обприскування потрібна невелика доза.

      Найефективніші засоби серед біологічних препаратів

      Проти бактеріальних і грибкових захворювань. Діє на початковій стадії, вбиваючи спори і віруси.

      Засіб від бактеріального раку, парші та плямистості листя.

      Вбиває грибок і зупиняє гниль. Використовують після розпускання бруньок.

      Справляється з бурою іржею і крилатими комахами.

      Незамінний засіб від фітофторозу, кореневих гнилей та фузаріозу.

      Бореться з різними шкідниками, ефективно знищує личинки і дорослих особин.

      Захищає дерева від грибків, вірусів і бактеріального раку. Використовують окремо від інших засобів захисту.

      Ефективний засіб проти попелиці, плодожерки, сливової мухи і грибкових захворювань.

      Від листогризучих і сисних комах, проти фітофторозу та інших захворювань.

      Розчин швидкої дії, ефект помітний через 30 хв. Справляється з грибковими захворюваннями, збагачує дерево азотом.

      Народні засоби

      Деякі садівники категорично відмовляються застосовувати хімію для обприскування плодових дерев. Обробки ранньою весною вони проводять тільки настоями власного приготування.

      Найчастіше від шкідників і хвороб використовують:

      • часниковий настій;
      • розчин гіркого перцю;
      • відвар картопляної або томатної гички;
      • настій ромашки, кропиви та інших лікарських рослин;
      • суху гірчицю або сіль.

      Крім того, в саду висаджують корисні квіти і трави, залучають сонечок і жужелицю.

      Досвідчені садівники рекомендую в якості профілактики появи шкідників робити теплий душ. Для цього воду підігрівають до 80 ° С і виливають в лійку. Відразу після танення снігу кущі і дерева добре змочують. На одну рослину витрачають не менше відра гарячої води. Така процедура допомагає позбутися від перезимували шкідників.

      Захистити дерева від агресивного сонячного впливу і зимуючих шкідників можна за допомогою побілки. До роботи приступають в середині березня. Розчин для побілки готують з трьох склянок вапна, двох л води і пари ложок канцелярського клею. Суміш добре вимішують і наносять товстим шаром на стовбур і скелетні гілки дерева.

      Що враховувати при обробці

      Приступаючи до обприскування плодових дерев, варто врахувати вік рослин, фазу вегетації, погодні умови і ступінь агресивності обраного препарату.

      Обприскування плодових дерев проводять в сонячну, безвітряну погоду. Від шкідників і хвороб вибирають комплексний препарат, інакше обробка не принесе належного ефекту.

      Коли потрібно обприскувати плодові дерева навесні

      Точних термінів, коли проводити обприскування саду, немає. Це залежить від регіону вирощування і погоди. Ранньовесняні обробки планують на самий початок березня, коли стає сніг, і вийде сонце. Температура повітря при цьому не повинна опускатися нижче +5 ° С.

      Приблизний план обприскування плодових дерев наведено в календарі садових робіт на весну.

      Профілактика від перезимували шкідників і збудників хвороб

      3% -ний розчин бордоської рідини або мідного купоросу

      Профілактика грибкових хвороб, знищення личинок паразитів

      Комплексні інсектициди, Карбамід

      Профілактика та боротьба з кліщами і квіткоїд, зміцнення імунітету дерева

      Комплексні препарати, 1% -ний розчин бордоської рідини

      Профілактика плодової гнилі, боротьба з комахами

      Досвідчені садівники воліють планувати роботи на ділянці за місячним календарем. Багато друковані видання пропонують почати обприскування з кінця березня.

      Обприскувач для саду

      Рівномірно обробити всі ділянки дерева або чагарнику, добре змочити кору без спеціального обприскувача складно. Садівники вибирають інвентар з дрібним розпилювачем і хорошим насосом.

      Садові обприскувачі бувають різних видів, дорогі і більш дешеві моделі. Найпростіший з ручним насосом об’ємом 2 л підходить для невеликого саду. Використовувати такий обприскувач потрібно нечасто, мінус моделі — забивається фільтр, потрібна постійна чистка.

      Існують помпові обприскувачі, обсяг колби від 3 до 20 л. Вони набагато краще ручних, підходять також для невеликих ділянок.

      Великий сад, де багато плодових дерев і чагарників, краще обробляти акумуляторним або бензиновим обприскувачем. Моделі повністю автоматизовані, дозволяють працювати тривалий час. Ціна на такі обприскувачі висока.

      Як за допомогою бензинового обприскувача провести весняну обробку саду показано на відео, в якому йдеться про всі тонкощі обприскування плодових дерев і чагарників.

      висновок

      Обприскування плодових дерев навесні — найефективніша процедура проти появи шкідників і хвороб. Від неї залежить кількість і якість майбутнього врожаю. Важливо правильно підбирати препарати, враховуючи ступінь ураження шкідниками і період вегетації. Перед обробками сад обов’язково готують.

      Коли і чим обприскувати плодові дерева і чагарники навесні

      Обприскування плодових дерев навесні слід проводити навіть, якщо в минулому сезоні не було проблем з хворобами і шкідниками. Зараження можуть розноситися вітром, птахами, комахами. Обприскування — процедура по профілактиці появи та знищення таких паразитів і хвороб як, тля, квіткоїд, плодожерка, гусениці, кліщі, гниль, парша, плямистості, коккомикоз, Моніліоз. Поразка деякими хворобами і шкідниками може залишити власника саду без врожаю, а інші здатні погубити дерева повністю.

      Терміни обприскування дерев

      Навесні можна починати обробляти дерева при температурі від + 4С °. Процедури проводять в безвітряну і суху погоду. Минулий після обприскування дощ здатний змити діючі речовини багатьох препаратів. Дерева перед тим, як обприскати, готують: видаляють старі гілки, проводять обрізку, зі старої кори акуратно зчищають мох металевою щіткою. Опале листя навколо пристовбурного кола прибирають. Для обприскування слід вибирати ранок або вечір похмурого дня. Більшість препаратів мають класи токсичності і небезпечні при вдиханні і попаданні на шкіру людини, тому обробку проводять в спеціальній захисному одязі.

      Після обрізки гілок і до обприскування слід обробити всі тріщини і зрізи садовим варом, давши зрізах підсохнути.

      Обприскування слід проводити відразу після приготування робочої рідини, якщо зволікати і не використовувати готовий розчин, він може зробити зворотну дію, стати безпечним для шкідників і небезпечним для рослини. Не варто запасати препарати про запас, більшість з них погано зберігаються або злежуються.

      Важливо! Дерева обприскують не тільки по гілках, але і по грунті навколо, в якій також можуть міститися спори шкідників і хвороб.

      Календар обприскування

      • Першу обробку проводять ранньою весною по сплячих бруньках. З початком вегетаційного періоду пробуджуються зимуючі на деревах і в грунті комахи і їх личинки. У цей час використовують високі концентрації препаратів для обробки. Наприклад, застосовують 3% розчин бордоської рідини.
      • Другу обробку проводять за так званим «зеленим конусу», періоду розпускання бруньок. В цей час дерева можуть дивуватися листогризучих, лістососущімі комахами, паршею. У цей час використовують такі препарати, як Іскра, мідний купорос.
      • Обробки повторюють в травні, після цвітіння і на початку утворення зав’язі. Період після цвітіння є одним з важливих для обприскування, тому що в цей час шкідливі комахи активно поширюються. При попередніх обробках можуть загинути не всі шкідники. Обприскування проводять після огляду дерева. Розчини мідного купоросу і 1% бордоською суміші, то чим можна обприскувати фруктове дерево після цвітіння.

      Календар обприскування може використовуватися загальний або окремий для кожного плодового дерева. При визначенні часу для обробки також слід орієнтуватися на кліматичні умови, з огляду на різні терміни початку вегетаційного періоду в Краснодарському краї і Скандинавії.

      Обприскування можуть повторюватися протягом сезону кілька разів, в залежності від стану саду, при сильних ураженнях їх кількість може досягати 5 разів, а для профілактики можуть використовуватися лише народні засоби.

      Засоби для обприскування плодових дерев

      Вибираючи, коли і чим обприскувати плодові дерева і чагарники навесні, слід розрізняти їх дію. Так, інсектициди спрямовані на знищення шкідливих комах, а фунгіциди призначені для боротьби з хворобами дерев. При використанні важливо враховувати сумісність препаратів.

      Засоби для обробки мають системне і контактну дію. Контактна дія виявляється при зіткненні збудника з препаратом. Дія препарат має там, де він безпосередньо завдано. Розприскувати такі хімікати слід як по верхній, так і по нижній частині листа.

      Засоби для обприскування плодових дерев

      При системному дії засіб може поширюватися по всій величині рослини, в тому числі відростаючих частинах, а також проникати всередину. Існують сумішеві препарати, в яких поєднано обидва дії.

      Важлива інформація! Не рекомендується застосовувати один і той же препарат більше двох разів за сезон на одному дереві.

      Витрата розчину для обприскування: на одне дерево зазвичай потрібно від 2 до 5 л рідини, в залежності від величини крони.

      Популярні засоби для обприскування:

      • Борна кислота — використовується для боротьби з садовими шкідливими комахами, а також збільшує кількість зав’язей на плодових деревах. Обприскують розчином борної кислоти дерева в період розпускання бутонів, повторно обробити слід через тиждень після першого обприскування. Бор розчиняється тільки в гарячій воді, з розрахунку 10 м на 10 л води.
      • Бі 58 — інсектицидний препарат нового покоління, системно-контактної дії. Випускається у вигляді концентрату емульсії для розведення у воді. Робочий розчин готують з розрахунку: 10 мл емульсії на 10-20 л води. Розчин потрібно ретельно перемішати. На одне дерево норма витрати готового розчину — від 2 до 5 л. Препарат среднетоксічен, небезпечний для бджіл, тому обробки не проводять під час цвітіння. Має специфічний запах. Час обприскування для різних дерев: до і після цвітіння. Добре поєднується з різними фунгіцидами для комплексної обробки.
      • Сечовина або карбамід використовується для боротьби з паршею, грибковими та вірусними захворюваннями. Обприскати дерева слід по голих гілках. Сечовина в кількості 500-600 г. розлучається на 10 л води, можна додатково вносити в розчин 50 р мідного купоросу, що підвищує ефективність суміші. Розчин проціджують, щоб не засмітити пристрій розпилювача.
      • Мідний і залізний купорос застосовують від хвороб зерняткових і кісточкових плодових дерев, таких як: хвороби стовбура і гілок, Моніліоз, парша, різні плямистості. Концентрацію розчину мідного купоросу готують, в залежності від виду дерева. Для обробки яблунь, груш і айви, розчин готують з розрахунку 100 г. на 10 л води. Для обприскування злив, черешні, вишні, персика та абрикоса концентрація буде нижче, з розрахунку 50 м на 10 л води. Норма витрати залізного купоросу — 500 г. на 10 л води.
      • Бордосскую суміш використовують для приготування бордоської рідини — популярного фунгіциду для боротьби з паршею, борошнистою росою, сірою гниллю, і пурпуру плямистістю, коккомикозом, клястероспоріозом, моніліозом. До складу суміші входять три компоненти: гашене вапно, мідний купорос і вода. Продаються готові склади для розведення водою. Суміш можна приготувати самостійно. Використовують 1% і 3% дозування розчинів. Для весняного обприскування рекомендується 3% розчин, для цього використовують три пакетика готової суміші на 10 л води. Для самостійного приготування 3% розчину беруть: 300 м вапна, 300 м мідного купоросу на 10 л води. Особливість приготування полягає в попередньому змішуванні компонентів з водою спочатку окремо і надалі їх з’єднанні. Бордосскую рідина застосовують окремо від інших захисних засобів.

      Важливо! При змішуванні складів, що входять в бордосскую рідина, розчин мідного купоросу акуратно вливають в розчин вапна, але не навпаки.

      • Фітоспорін — біофунгіцид, в основі якого знаходяться живі бактерії. Діяльність мікроорганізмів препарату знищує гнилі, чорну ніжку і фітофтороз. Важливі особливості приготування і використання препарату — в тому, що для приготування розчину не використовують хлоровану воду, в якій бактерії гинуть. Після приготування розчину його залишають на кілька годин для активації бактерій. Препарат не використовують спільно із засобами, що мають лужне основу. Фітоспорін не застосовують під сонячну погоду — яскраві сонячні промені згубні для мікроорганізмів, що знаходяться в складі препарату. Розчин готують з розрахунку 5 м порошку Фітоспорін на 10 л води. Препарат нешкідливий для людини і після обробки плоди можна їсти відразу.

      Підвищені дози багатьох засобів можуть викликати опіки дерев, при виборі нового засобу рекомендується зробити пробний розчин в невеликій кількості і обробити їм частину дерева. У разі поганої реакції зменшити пропорцію кошти.

      Які фунгіциди краще для обробки дерев

      Для того щоб поєднати обробки від шкідників і хвороб, інсектициди використовують спільно з фунгіцидами. Фітоспорін М, який містить гумі, і Циркон є стимуляторами росту, кожен з яких можна комбінувати із засобами проти шкідників.

      Крім Фітоспорін, для обробок використовують такі фунгіциди, як:

      • Абіга-Пік — препарат, який застосовується для обприскування практично всіх фруктових дерев. Цей засіб ефективний при лікуванні грибкових уражень. Розчин готують в пластиковій, емальованому або скляному посуді.
      • ХОМ — контактний фунгіцид, що випускається у формі порошку. Ефективний засіб від багатьох хвороб саду. Розчиняється з розрахунку 40 р порошку на 10 л води. Змішують спочатку в невеликій кількості води, потім доводять до повного обсягу. Витрата на одне дерево — 5 л.
      • Топаз — системний фунгіцид, дія якого починається через 3 ч. Після обробки. Діюча речовина — пенконазол. Топаз використовується проти борошнистої роси та іржі, а також сірої і плодової гнилі. Препарат розводиться з розрахунку 2 мл засобу на 10 л води для застосування проти борошнистої роси і 4 мл засобу на 10 л води проти іржі. Кращі результати препарат показує при профілактичному застосуванні на початку вегетації, а також при перших ознаках хвороби. Інтервал між обробками дотримуються в 7-14 днів.

      Коли не можна обприскувати фруктові дерева

      Дія інсектицидів тривало — від тижня до місяця. З причини токсичності більшості препаратів і здатності деяких проникати у внутрішню структуру рослини, не рекомендується застосовувати їх під час плодоношення дерев.

      У період цвітіння різкі запахи захисних засобів для обприскування відлякують корисних комах-запилювачів. На деяких засобах існують попередження про небезпеку для бджіл. Тому в календарях обприскування періоди діляться на до цвітіння плодових дерев і після, включаючи осінні обробки.

      Деякі фунгіциди, такі як Швидкість і Фітоспорін, дозволені для використання на різних стадіях розвитку рослин, в тому числі і цвітіння.

      Плодові дерева обприскують для боротьби зі шкідниками і комахами, а також для збільшення бутонізації. Своєчасні заходи щодо захисту саду підвищують врожайність і допомагають зберегти дерева. Стійкі до деяких хвороб сорти і сад, що не пошкоджений шкідниками, також рекомендується обробляти в профілактичних цілях. Адже поява несприятливих факторів непередбачувано і часто пов’язане з погодними умовами.

      Leave a Comment Отменить ответ

      Для отправки комментария вам необходимо авторизоваться.

Ознаки постмодернізму відчутні в рядках

Постмодернізм — одне із найяскравіших літературних явищ останніх десятиліть ХХ — початку ХХІ століття

• Розгляньте інфографіку на с. 148-149. Створіть стислу презентацію за темою «Постмодернізм — одне із найяскравіших літературних явищ останніх десятиліть ХХ — початку ХХІ століття».

• Складіть колективну розповідь про особливості модернізму як літературної течії (робота в парах).

Уперше термін постмодернізм згадано 1917 pоку, але поширився він лише наприкінці 1960-х pоків — спершу для означення стильових тенденцій в архітектурі, спрямованих проти безликої стандартизації, а невдовзі — у літературі та малярстві (поп-арт, оп-арт, новий реалізм, гепенінґ та ін.).

Постмодернізм — світоглядно-мистецький напрям, якому в останні десятиліття XX століття поступився місцем модернізм. Цей напрям — продукт постіндустріальної доби, доби розпаду цілісного погляду на світ, руйнування світоглядно-філософських, економічних, політичних систем.

Найвизначніші ознаки постмодернізму

Характеристика

Використання текстів, створених іншими митцями

Дає змогу переграти певні ситуації, переосмислити дійсність

«Подрібнення» сюжету на велику кількість мікросюжетів

Дає змогу показати дисгармонію існування людини

Поєднання комічного й фантастичного

Пародія, гротеск, іронія допомагають зрозуміти логіку абсурду, протиставити соціальному хаосу сміх життя

Пародіювання елементів масової літератури — детективних та історичних сюжетів, трилерів

Іронічно викриває кліше масової свідомості

Розуміння тексту як світу

Зумовлює численні ремінісценції, підкреслену цитатність, які допомагають віднайти втрачений зв’язок між думками, подіями

Форма та прийоми вираження

Маргінальна особистість у кризовому стані; інтертекстуальність, еклектизм, іронія, відстороненість

Основні поняття літератури постмодернізму

Постмодерністи розглядають світ тільки крізь призму його осягнення словом, думкою, тому уподібнюють самосвідомість особистості певній сумі текстів. У результаті весь світ вони сприймають як нескінченний текст. Звідси виникає термін інтертекстуальність, що є ще однією ознакою постмодернізму.

Інтертекстуальність — це відтворення в літературному творі конкретних літературних явищ інших творів, більш ранніх, через цитування, алюзії, ремінісценції, пародіювання; явне наслідування чужих стильових властивостей і норм (окремих письменників, літературних шкіл і напрямів), усі різновиди стилізації.

Інтерактивна вправа

• Використовуючи матеріали інфографіки на форзацах 1-2 та вільних джерел інтернету, підготуйте доповідь за темою «Постмодернізм в українській літературі на межі ХХ—ХХІ століть» (робота в парах).

Сучасна література

Літературний процес другої половини XX ст. позначений передусім переходом від модернізму до постмодернізму, а також потужним розвитком інтелектуальної тенденції, наукової фантастики, магічного реалізму, авангардистських явищ тощо.

Джон Роберт Фаулз

Англійський романіст, письменник, есеїст. Один із найвідоміших письменників-постмодерністів. Його найкращі твори — «Колекціонер» (1963), «Жінка французького лейтенанта» (1969).

Італо Кальвіно

Італійський письменник, публіцист і журналіст, почесний член Американської академії мистецтв і літератури, лауреат Австрійської державної премії з європейської літератури (1976).

Мілан Кундера

Усесвітньо відомий чесько-французький поет, прозаїк, драматург; творець незалежного, суперечливого світу прози, яку критики постійно аналізують із філософських позицій.

Пітер Акройд

Британський письменник, поет і літературний критик. До його найкращих творів належать: «Мільтон в Америці» (1996), «Повість про Платона» (1999), «Падіння Трої» (2006), «Журнал Віктора Франкенштейна» (2008).

Крістоф Рансмайр

Австрійський письменник. У його романах тонко викладені й додатково загострені естетичні, історичні, філософські та політичні кризи постмодерної доби. «Останній світ» (1988) — роман, який зажив найбільшої слави для автора.

Джуліан Патрік Барнс

Англійський письменник, який 2011 р. здобув Букерівську премію за роман «Відчуття закінчення». Три його попередні книги також було номіновано на цю премію: «Папуга Флобера» (1984), «Англія, Англія» (1998), «Артур та Джордж» (2005).

Провідними ознаками постмодерністської літератури є іронія, цитатне мислення, інтертекстуальність, пастіш, колаж, принцип гри. Французький семіотик Ролан Варт писав: «Кожний текст є інтертекстом; інші тексти присутні в ньому на різних рівнях у більш або менш упізнаваних формах: тексти попередньої культури й тексти оточуючої культури. Кожний текст є новою тканиною, зітканою зі старих цитат». Інтертекст у мистецтві постмодернізму є основним засобом побудови тексту.

Хуліо Флоренсіо Кортасар

Аргентинський прозаїк та поет, представник магічного реалізму, визнаний майстер новели, автор збірок «Життя хронопів і фамів» (1962), «Всі вогні — вогонь» (1966), «Той, хто тут бродить» (1977), «Дехто Лукас» (1979), «Ми так любимо Ґленду» (1980), «Поза часом» (1982). Його оповідання — розгорнені метафори, позначені концентрованою атмосферою розповіді, напруженою пульсацією внутрішнього ритму, відшліфованістю словесного матеріалу.

Володимир Володимирович Набоков

Російський та американський письменник. Твори Набокова характеризуються складною літературною технікою, глибоким аналізом емоційного стану персонажів у поєднанні з непередбачуваним, деколи майже трилерним сюжетом. Найвідоміші твори митця — романи «Захист Лужина» (1929—1930), «Запрошення на страту» (1935—1936), «Дар» (1935—1937).

Хорхе Луїс Борхес

Аргентинський прозаїк, поет і публіцист. Борхеса визнано одним із найвидатніших письменників XX ст. У фантастичних за сюжетами новелах, вигадках-притчах (збірки «Вигадані історії» (1944), «Алеф» (1949)) митець створив свій світ знань/лабіринту/загадок, у якому читач є водночас співавтором та співзагадником. Активно використовуючи метафорику дзеркала та сну, Борхес збудував світи-намистини, нанизані на єдину нитку.

Умберто Еко

Італійський письменник, філософ, лінгвіст, літературний критик, кавалер французького ордена Почесного легіону (2003). До його найкращих творів належать: «Ім’я троянди» (1980), «Маятник Фуко» (1988).

Милорад Павич

Сербський поет, прозаїк, літературознавець, перекладач, фахівець із історії сербської літератури XVII—XVIII ст., сербського бароко й поезії символізму, один із найяскравіших представників постмодернізму й магічного реалізму XX ст. Його роман «Хозарський словник» (1984) здобув авторові всесвітню славу.

Томас Раґлз Пінчон

Американський письменник, відомий складними прозовими творами, представник постмодернізму. Після виходу друком кількох його оповідань у 1950-1960-ті рр. Пінчон почав писати романи, завдяки яким зажив слави. Твори митця насичені багатьма стилями й різноманітною тематикою, включно з мотивами з історії, природничих наук і математики.

Постмодерністське мистецтво: елітарна й масова культура

Елітарна культура — культура, що ґрунтується на існуванні специфічних форм мистецтва, зрозумілих лише невеликій групі людей із досить високим інтелектуальним рівнем (так званий феномен твору для філологів), відповідними духовними запитами, особливою художньою сприйнятливістю. Такі твори потребують активного, високоосвіченого читача, який би долучався до співтворчості.

Масова культура (або: маскульт, маскультура, поп-культура, популярна культура) — культура, популярна серед широких верств населення в конкретному суспільстві та переважно комерційно успішна. Це розважальна й дидактична белетристика, твори для спрощеного, комфортного читання. Типові ознаки — пригодницький або вульгаризований романтичний сюжет, який має зовнішню напружену динаміку та зазвичай щасливий фінал.

До декларованих масовою культурою цінностей належать комфортне, зручне життя, соціальна стабільність та особистий успіх. Масова культура шанує тривіальність, сентиментальність, швидкі й фальшиві приємності, культивує тілесні насолоди — ненажерливість та розпусту, користолюбство й пиху.

Відомий американський комп’ютерний учений Р. Б. Фіндлер назвав постмодерністського митця подвійним агентом: у масовій культурі він представляв елітарну, а в елітарній — масову.

Скульптури Класа Ольденбурґа та Кузі ван Брюґґен у різних містах світу

  • 1. Пригадайте, які течії панували в літературі ХХ століття. Які ознаки характерні для цих течій?
  • 2. Назвіть ознаки постмодернізму.
  • 3. Чому, на вашу думку, немає однозначного визначення постмодернізму?
  • 4. Назвіть найвідоміших прозаїків постмодернізму.
  • 5. Як ви вважаєте, наскільки абсурдним і не пов’язаним із дійсністю є «театр абсурду»?
  • 6. Назвіть плюси й мінуси елітарної та масової культур.

• Порівняльну таблицю ознак модернізму й постмодернізму.

НАЙХАРАКТЕРНІШІ ОЗНАКИ ПОСТМОДЕРНІЗМУ

Постмодернізм — загальна назва літературно-мистецьких течій кін. ХХ-поч. XXI ст.

Постмодернізм виник після модернізму та авангардизму.

√ Характерні ознаки постмодернізму.

• інтертекстуальність, текст у тексті: Ю. Андрухович застосовує в „Московіаді” тавтологічний прийом самокоментування;

• стирання граней між мистецтвом і кітчем;

Представники українського постмодернізму: Е. Андієвська, Ю. Андрухович, 0. Ірванець, В. Неборак, С. Жадан, І. Малкович, О. Забужко та ін.

! Нове бачення людини постмодернізмом.

„. Можемо відмітити суттєві зміни у тлумаченні та розумінні людини постмодернізмом, переміни її світобачення та світосприйняття <. >. Нині людина прагне до самовираження та саморозуміння, до гармонії з самою собою, до задоволення власних потреб та бажань. Водночас сучасне суспільство з кожним днем втрачає ознаки реальності. <. >У недалекому майбутньому, із все більшим розвитком інформаційних технологій, у людини відпаде потреба у виході з дому взагалі. Всі соціальні контакти зведуться до мінімуму, адже їх замінять віртуальні комунікації. Концентрація на власному тілі, на його потребах, на отриманні задоволення від кожної прожитої секунди призведе до відкидання всього, що може перешкоджати даним заняттям” (Р. Прудиус).

Віртуальна читальня Української літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов’язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2024 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.

Ознаки постмодернізму

Постмодернізм — світоглядно-мистецький напрям, що в останні десятилітті ХХ ст. прийшов на зміну модернізму.

Цей напрям — продукт постіндустріальної епохи, епохи розпаду цілісного погляду на світ, руйнування систем — світоглядно-філософських, економічних, політичних.

Основні ознаки постмодернізму

    · Принцип гри з читачем; · «віртуальний історизм»; · образи-метафори; · поєднання жанрів; · колаж, конструювання тексту з інших, чужих текстів, цитування явне та приховане (інтертекстуальність); · зміщення часу та простору; · поєднання реальності з фантастикою; · іронія та самоіронія, гротеск; · розпад цілісності, неясність, багатозначність.

Енциклопедія літературних напрямків і течій подає такий список ознак постмодернізму:

    · культ незалежної особистості; · потяг до архаїки, міфу, колективного позасвідомого; · прагнення поєднати, взаємодоповнити істини (часом полярно протилежні) багатьох людей, націй, культур, релігій, філософій; · бачення повсякденного реального життя як театру абсурду, апокаліптичного карнавалу; · використання підкреслено ігрового стилю, щоб акцентувати на ненормальності, несправжності, протиприродності панівного в реальності способу життя; · зумисне химерне переплетення різних стилів оповіді (високий класицистичний і сентиментальний чи грубо натуралістичний і казковий та ін.; у стиль художній нерідко вплітаються стилі науковий, публіцистичний, діловий тощо); · суміш багатьох традиційних жанрових різновидів; · сюжети творів — це легко замасковані алюзії (натяки) на відомі сюжети літератури попередніх епох; · запозичення, перегуки спостерігаються не лише на сюжетно-композиційному, а й на образному, мовному рівнях; · присутність образу оповідача; · іронічність і пародійність.

Американський літературознавець Ігаб Хассан відзначає такі ознаки постмодерністської літератури:

    · невизначеність; · фрагментарність; · деканонізація; · втрата «Я», · іронія; · гібридизація; · карнавальність; · сконструйованість.
  1. «Дамаскин» ознаки постмодернізму Риси постмодернізму в оповіданні «Дамаскин» : гра з читачем створення місцевого колориту за допомогою балканських імен, географічних назв та побутових деталей використання мотивів візантійської та поствізантійської культури «Дамаскин» ознаки постмодернізму в оповіданні М. Павича № Риси постмодернізму Приклади 1 Гра. Читать далее.
  2. Порівняння модернізму і постмодернізму В цій статті ви дізнаєтеся яка різниця між модернізмом і постмодернізмом. Порівняння модернізму і постмодернізму Модернізм — це літературний напрямок, який утвердився в мистецтві наприкінці XIX — на початку XX століття разом з новим розумінням людини, коли істотним стає все. Читать далее.
  3. Ознаки епохи Відродження Відро? дження, або Ренеса? нс — культурно-філософський рух кінця Середньовіччя — початку Нового часу, що грунтувався на ідеалах гуманізму та орієнтувався на спадщину античності. Головні ознаки епохи Відродження · Великі наукові та географічні відкриття; · створення національних держав, розвиток світової. Читать далее.
  4. Зюскінд «Запахи» риси постмодернізму Парфуми: історія одного вбивці — роман Патріка Зюскінда, що досліджує сенс запаху, його зв’язок із емоційним станом людини. Патрік Зюскінд «Запахи» риси постмодернізму Наявність двох пластів — рис масової літератури (детективний сюжет) та елітарної. Інтертекстуальність. Пародіювання іронія, гротеск. «Віртуальний історизм». Читать далее.
  5. Етнос: ознаки та особливості Етнос: його основні ознаки та особливості У сучасному світі існують різні соціальні спільноти. Соціальні спільноти — це відносно стійка сукупність людей, що має більш-менш однакові ознаками умов і способів життя, масової свідомості, спільність соціальних норм, ціннісних систем і інтересів. Види. Читать далее.
  6. Ознаки роману Роман (фр. Roman — «романський») — літературний жанр, великий за обсягом, складний за будовою епічний твір, у якому широко охоплені життєві події, глибоко розкривається історія формування характерів багатьох персонажів. Характерні ознаки роману: · зображення всебічної картини життя людей та складного. Читать далее.
  7. Романтизм: ознаки, представники Романтизм — творчий метод і художній напрям в російській, європейській та американській літературі кінця XVIII — першої половини XIX століття. Ознаки романтизму 1) Заперечення раціоналізму, що панував у добу Просвітництва, культ почуттів людини. 2) Увага до особистості, її індивідуальних рис. Читать далее.
  8. Ознаки фразеологізмів Фразеологізми — стійкі словосполучення, які сприймаються, як єдине ціле і вживаються носіями мови в усталеному оформленні. Фразеологізми ще називають «крилатими висловами». Які ознаки фразеологізмів є дізнаємося в цій статті. Ознаки фразеологізмів 1) семантична цілісність (неподільність) компонентів фразеологізму (значення фразеологічної одиниці. Читать далее.
  9. Характерні ознаки хвойних рослин Які загальні ознаки класу хвойних? Спробуємо виділити характерні ознаки хвойних рослин Характерні ознаки хвойних рослин Хвойні рослини мають ряд загальних ознак: А) життєві форми — дерева, чагарники, немає трав; Б) листя видозмінені в вигляді хвоїнок (ялина, сосна) або лускоподібні (кипарис. Читать далее.
  10. Ознаки та представники модернізму Основні Ознаки Та видатні представники модернізму Модернізм — загальна назва напрямів мистецтва та літератури кінця XIX — поч. XX ст., що відображували кризу буржуазної культури і характеризували розрив із традиціями реалізму та естетикою минулого. Модернізм виник у Франції наприкінці XIX. Читать далее.
  11. Представники постмодернізму Представники постмодернізму Серед перших виразно постмодерністських творів — романи Умберто Еко «Ім’я троянди» (1980), П. Зюскінда «Запахи» (1985), Д. Апдайка «Версія Роджерса» (1985), Томаса Пінчона «Веселка гравітації» (1973). Постмодернізм у сучасній українській літературі виявляється в творчості Ю. Андруховича, Ю. Іздрика. Читать далее.
  12. Ознаки подібності качконоса до плазунів Про ознаки подібності качконоса до плазунів Ви дізнаєтесь з цієї статті. Які ознаки подібності качконоса до плазунів? Таких ознак небагато, але все — таки вони є: Хода качконоса на суші нагадує ходу плазунів – ноги, що ростуть з боків тіла. Читать далее.
  13. Ознаки павукоподібних Ознаки павукоподібних Здебільшого суходільні тварини. Мають чотири пари ходильних ніг. Не мають вусиків і складних очей. Тіло складається з головогрудей, до яких прикріплені кінцівки, і черевця, на якому немає ніг. Дихають за допомогою легеневих мішків і трахей. Павуки — хижаки. Читать далее.
  14. Характерні ознаки грибів Грибні організми широко поширені в природі. Розглянемо Які ознаки характерні для грибів. Характерні ознаки грибів Гриби це — царство живих гетеротрофних одно — та багатоклітинних організмів, які поєднують у собі ознаки рослин і тварин. Згідно із сучасною системою органічного світу. Читать далее.
  15. Ознаки покритонасінних рослин Покритонасінні або Квіткові рослини найпоширеніші в рослинному світі. Для цього вони мають цілу низку особливостей будови. В даній статті ми розглянемо загальні ознаки покритонасінних. Ознаки покритонасінних рослин Покритонасінниі, або Квіткові — це відділ вищих рослин, що з’явилися у другій половині. Читать далее.
  16. Характерні ознаки дводольних і однодольних рослин У відділі Покритонасінні більшість систематиків виділяє два класи — Дводольні та Однодольні. Давайте розглянемо Ознаки класу однодольних та дводольних рослин. Характерні ознаки дводольних і однодольних рослин Клас Однодольні та клас Дводольні рослини розвивались у крейдовому періоді мезозойської ери. Сучасні систематики. Читать далее.
  17. Ознаки фольклору Фольклор (англ. Folk-lore, букв. — народна мудрість; народне знання), або усна Народна творчість — художня колективна літературна (перекази, пісні, казки, епос) і музична творча діяльність народу, яка засобами мови зберегла знання про життя і природу, давні культи і вірування, а. Читать далее.
  18. Характерні ознаки родини Пасльонові Родина Пасльонові представлена 2,5 тис. видами трав’янистих рослин. В цій статті ми розглянемо Основні морфологічні ознаки родини Пасльонові. Характерні ознаки родини Пасльонові Родина Пасльонові — одна з найважливіших господарському відношенні родин; до неї входять харчові рос­ини (картопля, помідори, баклажани), декоративні. Читать далее.
  19. Характерні ознаки родини розові Родина Розові представлена деревами, кущами, напівкущами та травами. В цій статті ми розглянемо Загальні ознаки родини Розові, що характерні усім її представникам. Характерні ознаки родини розові Родина Розові — Досить велика родина, до якої належать різноманітні за будовою листків, квіток. Читать далее.
  20. Ознаки вищих спорових рослин Вищі спорові рослини — це збірна група рослин, що розмножуються і поширюються за допомогою спор, які утворюються безстатевим і статевим шляхом. Давайте розглянемо загальні ознаки вищих спорових рослин. Ознаки вищих спорових рослин До вищих спорових рослин належать Усі наземні листостеблові. Читать далее.
  21. Характерні ознаки родини Айстрові Родина Айстрові (Складноцвіті) налічує понад 20 тис. видів переважно трав’янистих рослин, рідко — кущів та дерев. В цій статті ми розглянемо Основні морфологічні ознаки родини Айстрові. Характерні ознаки родини Айстрові Родина Айстрові (Складноцвітні) — найбагатша на види родина класу Дводольні. Читать далее.
  22. Балада: ознаки, класифікація Що таке балада? Особливості та класифікація балад? Балада (фр. ballade, від провансальського balada — танцювати) — невеликий за розміром ліро-епічний твір фольклорного походження на легендарну чи історичну тему. У ньому, як правило, розповідається про щось незвичайне, виняткове, героїчне; реальне часто. Читать далее.
  23. Ознаки сонета Основні ознаки сонета Ліричний вірш, що складається з 14 рядків п’ятистопного чи шестистопного ямба; 2 чотиривірші, 2 тривірші. За змістом — теза, антитеза, усунення протиріччя, примирення (поєднання). Сонет — ліричний вірш, що складається з чотирнадцяти рядків п’ятистопного або шестистопного ямбу. Читать далее.
  24. Спільні ознаки скелету риб і земноводних Про спільне у будові скелетів риб і земноводних Ви дізнаєтесь з цієї статті. Спільні ознаки скелету риб і земноводних Риби – це клас холоднокровних хребетних тварин, які переважно проживають у воді. Земноводні – це клас наземних хребетних тварин, який є. Читать далее.
  25. Ознаки та будова фразеологізмів Фразеологізм – це словосполучення (речення), яке за значенням дорівнює одному слову (пекти раків – червоніти). До того ж значення власне фразеологізму не співпадає із значенням окремих слів, що входять до його складу. Основні ознаки фразеологізмів Всі фразеологізми мають декілька спільних. Читать далее.
  26. «Сто років самотності» ознаки магічного реалізму Ознаки «магічного реалізму» в романів «Сто років самотності» Маркеса наведені в цій статті. «Сто років самотності» ознаки магічного реалізму · звернення до народного міфологізму; · широке змалювання національних традицій; · переплетення чарівного та побутового, реального; · поєднання історії та сучасності. Читать далее.
  27. Громадянське суспільство: поняття, ознаки, структура Громадянське суспільство: поняття, ознаки, структура Поняття «громадянського суспільства» Громадянське суспільство — вся сукупність міжособистісних, сімейних, громадських, культурних, релігійних відносин, які розвиваються поза рамками і без втручання держави, а також розгалужена система незалежних від держави суспільних інститутів, що реалізують повсякденні індивідуальні. Читать далее.
  28. Характерні ознаки родини Капустяні Родина Капустяні (Хрестоцвіті) налічує понад 3 тис. видів переважно трав’янистих рослин. В цій статті ми розглянемо Основні ознаки родини Капустяні. Характерні ознаки родини Капустяні Капустяні (Brassicaceae), раніше Хрестоцвіті (Cruciferae) — родина рослин, названа за назвою роду капуста (Brassica), старіша назва. Читать далее.
  29. Характерні ознаки родини Бобові Родина Бобові налічує понад 12 тис. видів трав’янистих рослин, кущів та дерев. Бобові поширені на всіх континентах планети в різних природних зонах — від приполярних островів до тропіків, від пустель до вологих лісів та боліт. В даній статті ми розглянемо. Читать далее.
  30. Декаданс: ознаки, принципи, представники Декаданс (у перекладі з латини — «спад») — загальна назва кризових явищ у мистецтві і культурі кінця 19 — початку 20 століть. Період декадансу позначений настроями безнадії, розчарування, занепадом життєвих сил, естетизмом. Спирається на філософські ідеї Ф. Шатобріана й А. Читать далее.
  31. Різниця між міфом та художнім твором Різниця між міфом та художнім твором для багатьох незрозуміла, а насправді у міфів та художніх творів є принципові відмінності, що визначають їх характерні риси та особливості. Спробуємо знайти ці відмінності. Різниця між міфом та художнім твором На відміну від літератури. Читать далее.
  32. «Життя — це сон» риси бароко У п’єсі Кальдерона «Життя — це сон» утілені провідні світоглядні та художні принципи й Риси бароко. Ознаки бароко в драмі «Життя — це сон» ви дізнаєтеся прочитавши її. «Життя є сон» риси бароко Риси бароко в драмі Кальдерона «Життя —. Читать далее.
  33. Різниця між наукова фантастика та фентезі Всі діти люблять казки. А дорослі діти тим більше. Тільки казки у них страшніші і цікавіші. Тут вже Царівною — жабою не здивуєш, і спритні письменники придумали жанр, який допомагає полинути від реальності в казковий світ цілком «дорослого» масштабу. Світ. Читать далее.
  34. «Моя автобіографія» Остап Вишня аналіз «Моя автобіографія» Остап Вишня аналіз представлений в цій статті. Гумореска насичена розмовною лексикою, розповідними інтонаціями. Комізм ситуації базується на контрасті. Твір вражає людяністю, щирістю. «Моя автобіографія» Остап Вишня аналіз Рік: 1927 (написана за 2 дні) Літературний рід: епос Жанр «Моя. Читать далее.
  35. Види та жанри фольклору Фольклор (англ. Folk-lore, букв. — народна мудрість; народне знання), або усна Народна творчість — художня колективна літературна і музична творча діяльність народу, яка засобами мови зберегла знання про життя і природу, давні культи і вірування, а також відбиток світу думок. Читать далее.
  36. «Панчатантра» історія створення «Панчатантра» В книжці «Панчатантра» зібрано казки народів Індії, створені за різних часів. Є тут казки про тварин, чарівні казки — їх складали за найглибшої, непам’ятної давнини; є казки побутові, казки-новели. Сюжети багатьох із них схожі на сюжети казок Англії, Франції. Читать далее.
  37. Різниця між іронія та сарказм Виразність мови досягається завдяки використанню різних мовних засобів, у тому числі і тропів — слів і виразів, ужитих не в прямому, а в переносному значенні. Прийоми іронії та сарказму будуються саме на такому принципі слововживання. Вони застосовуються, якщо необхідно в. Читать далее.
  38. Науковий опис троянди Троянда — найулюбленіша та найпопулярніша квітка в багатьох країнах. Часто для твору потрібно написати Науковий опис троянди, ви можете використати наведений в цій статті опис чи доповнити його на свій огляд. Науковий опис троянди Троянда — рослина з різноманітною будовою. Читать далее.
  39. Бароко цікаві факти Стиль бароко цікаві факти про призначення в мистецтві, яке виникло в Італії на кордоні XVII-XVIII століть викладені в цій статті. Бароко цікаві факти Батьківщиною бароко є Італія. Стиль став дуже популярний в таких містах — Рим, Мантуя, Венеція, Флоренція. Спочатку. Читать далее.
  40. Представники реалізму Якщо Ви не знаєте що таке реалізм, та його представників, то, прочитавши дану статтю, Ви знайдете відповіді на всі свої запитання. Представники реалізму Реалізм – стиль та напрям в мистецтві та літературі, головною метою якого було відтворення всієї дійсності в. Читать далее.