§ 26. Пересування одиночного бійця на полі бою. Використання укриття на полі бою та рельєфності поверхні землі

Пригадайте, чи виконували ви колись такі вправи, як переповзання — щільне, напівкарачки, по-пластунськи? За яких обставин це було?

Досвід ООС вносить корективи в підготовку солдата. їх навчають всього того, що раніше входило в систему навчання бійців спеціальних підрозділів, розвідників тощо.

Окрім уміння влучно стріляти, треба вчитися орієнтуватися на місцевості, маскуватися й вибирати маршрут, пересуватися, використовувати укриття на полі бою та рельєфність поверхні землі.

Прийоми і основні способи пересування солдата в бою на різній місцевості під час дій у пішому порядку:

• переповзання (напівкарачки, на боці, по-пластунськи);

Спосіб пересування залежить від наявності укриттів на полі бою та рельєфу місцевості, щільності вогню супротивника та відстані до нього й від інших умов. Зазвичай атакують перебігаючи — прискореним кроком або бігом, а переповзання застосовують для прихованого зближення із супротивником.

Перед початком пересування особовий склад має поставити зброю на запобіжник за командою «Запобіжник — СТАВ!» або самостійно.

Переповзання застосовують для непомітного наближення до супротивника і прихованого подолання ділянок місцевості, що мають незначні укриття, нерівності рельєфу та перебувають під спостереженням або обстрілом супротивника. Залежно від обстановки, рельєфу місцевості й вогню переповзання проводять на напівкарачках, на боці та по-пластунськи. Після отримання попередньої команди щодо руху спочатку той, хто переповзає, має намітити шлях пересування і приховані місця для зупинок на перепочинок, а за командою для виконання — переповзти одним із зазначених способів.

Для переповзання напівкарачки треба встати на коліна й опертися на передпліччя або на кисті рук. Підтягти зігнуту праву (ліву) ногу під груди, одночасно ліву (праву) руку витягнути вперед. Пересунути тіло вперед до повного випрямлення правої (лівої) ноги, одночасно підтягаючи під себе іншу зігнуту ногу, і, витягаючи іншу руку, продовжувати рух у тому ж порядку. Зброю тримати: при опорі на передпліччя — так само, як і при переповзанні по-пластунськи; при опорі на кисті рук — у правій руці (іл. 26.1).

Іл. 26.1. Переповзання напівкарачки

Іл. 26.2. Переповзання на боці

Іл. 26.3. Переповзання по-пластунськи

Для переповзання на боці — лягти на лівий бік, підтягти вперед ліву ногу, зігнуту в коліні, опертися на передпліччя лівої руки, правою ногою упертися каблуком у землю якомога ближче до себе; розгинаючи праву ногу, пересунути тіло вперед, не змінюючи положення, продовжувати рух у тому ж порядку. Зброю тримати правою рукою, поклавши її на стегно лівої ноги (іл. 26.2).

Для переповзання по-пластунськи треба лягти, притиснувшись до землі, правою рукою взяти зброю за ремінь біля верхньої антабки (щоб ствол не втикався у поверхню місцевості) і покласти його на передпліччя правої руки. Підтягти праву (ліву) ногу й одночасно витягнути ліву (праву) руку якомога далі, відштовхуючись зігнутою ногою, пересунутися вперед, підтягти іншу ногу, витягнути іншу руку і продовжувати рух у тому самому порядку. Під час переповзання голову високо піднімати не слід (іл. 26.3).

Переповзання застосовуються для непомітного наближення до супротивника і прихованого подолання ділянок місцевості, що мають незначні укриття, нерівності рельєфу й перебувають під спостереженням або обстрілом супротивника. За попередньою командою той, хто переповзає, має намітити шлях пересування та приховані місця для зупинок на перепочинок, а за командою для виконання — переповзти одним із зазначених способів.

Перехід відбувається прискореним кроком (іл. 26.4), перебігання — у повний зріст або пригнувшись (іл. 26.5) короткими перебіжками. Положення зброї під час перебігання — за вибором того, хто перебігає (26.6).

Іл. 26.4. Пересування прискореним кроком

Іл. 26.5. Пересування пригнувшись

Іл. 26.6. Положення зброї під час руху пришвидшеним кроком: а — без використання ременя; б — з використанням ременя

Довжина перебігання між зупинками для перепочинку залежить від рельєфу місцевості та вогню супротивника й у середньому має сягати 20-40 кроків. Що більш відкрита місцевість і сильніший вогонь супротивника, то швидшою та коротшою має бути перебіжка. На місці зупинки той, хто перебігає, з розбігу лягає і відповзає трохи вбік, а досягнувши вказаного місця, готується до ведення вогню з метою прикриття просування решти солдат свого підрозділу.

Відділення, групи або окремі солдати, що залишилися на місці, а також ті, що висунулися після перебіжки на вказаний рубіж, вогнем підтримують тих, хто перебігає. Бігом можна подолати окремі ділянки місцевості (повільно, у середньому темпі чи швидко).

Повільний біг застосовують на довгих дистанціях. Корпус нахиляють уперед дещо більше, ніж під час ходьби. Темп бігу — 150-165 кроків/хв за довжини кроку 70-90 см.

Біг у середньому темпі відбувається вільним маховим кроком. Корпус при цьому тримають з невеликим нахилом уперед. Темп бігу — 165-180 кроків/хв, довжина кроку — 85-90 см.

Швидкий біг застосовують під час перебіжок, вибігання з укриття до бойових і транспортних машин, при розгоні перед подоланням перешкод. Корпус нахиляють уперед більше, ніж під час бігу в середньому темпі, а відштовхування ногою та рух руками проводять енергійно. Темп — 180-200 кроків/хв, довжина кроку — 120-150 см.

Перебігання застосовують для швидкого зближення із супротивником на відкритій місцевості (іл. 26.7). Для перебігання з положення лежачи необхідно спочатку поставити зброю на запобіжник. Під час руху бігом, прискореним кроком і при перебіжках зброя утримується однією або двома руками, як зручніше.

Іл. 26.7. Перебігання

Іл. 26.8. Відкочування вбік

Іл. 26.9. Готовність ведення вогню

За підготовчою командою визначити шлях руху і приховане місце зупинки, потім за виконавчою командою швидко схопитися і стрімко перебігти в визначене місце. На місці зупинки з розгону лягти на землю та відразу відповзти (відкотитися) трохи вбік (іл. 26.8), а досягнувши вказаного в команді місця, крім того, підготуватися до ведення вогню (іл. 26.9).

Достатньо зблизившись із супротивником, як правило, доводиться використовувати дуже короткі перебігання, щоб утруднити супротивнику прицілювання.

Якщо супротивник веде прицільний вогонь, то потрібно переміщатися так, щоб не дати йому пристрілятися. Якщо в такій ситуації просто впасти на рівному місці, то це означає перетворитися в гарну мішень і загинути.

Перебуваючи під спостереженням супротивника, перед перебіганням необхідно визначитися, за який проміжок часу можна пробігти до першого прицільного пострілу супротивника.

Найліпший спосіб переміщення на полі бою — пересування від укриття до укриття. Навіть на рівній місцевості є невеликі нерівності, піднесення і западини, а під час бою з’являться воронки після вибухів мін та снарядів. їх можна використовувати як укриття під час пересування. Солдату потрібно перед переходом в атаку подумки пройти шлях, який йому доведеться подолати, щоб наблизитися до супротивника. Тобто прокласти на полі уявну доріжку, намітивши на ній місця зупинок для перепочинку

Якщо весь шлях так розмітити неможливо, то потрібно спланувати відрізки хоча б для кількох найближчих перебігань. Падати краще не за укриття, а поруч із ним і відтак заповзати за нього або перед початком нового перебігання відповзати від укриття. Ліпше робити і те, й інше. Залишати укриття потрібно іншим шляхом, а не з того, яким укриття було досягнуто. Так потрібно робити, щоб ворог не міг визначити, звідки боєць почне рух, а відповідно не міг би заздалегідь навести в це місце свою зброю.

Використовувати принцип «від укриття до укриття» потрібно в розумних межах. Не варто його дотримувати, коли супротивник несподівано відкриває вогонь. У такій ситуації, можливо, і 10 м пробігти буде небезпечно, краще відразу впасти.

Використання укриття на полі бою та рельєфності поверхні землі. Щоб уберегтися від вогневого ураження, а особливо від ворожого снайпера, солдату треба навчитися основам природного маскування — уміло пристосовуватися до місцевості, використовувати її маскувальні властивості.

Найнадійніший засіб — це заритися в землю і стати непомітним, маловразливим. Але щоб стати зовсім непомітним, потрібно використовувати природні чи технічні засоби і особливо місцеві підручні матеріали: гілки, дерева, солому, верхній шар ґрунту, дери, сніг — усе те, що є поблизу від замаскованого об’єкта. Нерівності рельєфу і дрібні складки — це лощини, яри, горби, канави, ями, воронки; місцеві предмети — гаї, чагарники, сади, будівлі, посіви надійно укривають від повітряного і наземного спостереження супротивника. Що більше на місцевості складок, різних предметів, різноманітної рослинності, то строкатіше її тло і тим легше сховатися від спостереження супротивника.

Особливо добре маскує рослинний покрив. Щоб скористатися маскувальними властивостями місцевості, її оцінюють щодо забарвлення і, відповідно, визначають характер маскування, які підручні матеріали необхідно взяти і як їх застосувати.

Утім, якщо висота рослинного покриву мала або якась ділянка місцевості не має укриттів, а тільки маскує від спостереження, або позиція супротивника вже дуже близька, слід завмирати після падіння і особливо уникати рухів головою, які добре помітні.

Якщо з будь-яких причин солдату надійшла команда зупинитися, то не потрібно відразу припиняти рух у тому місці, де вона застала, а потрібно зайняти найближче укриття, зручне для можливого ведення вогню і подальшого пересування.

У пошуках безпечного місця не бажано користуватися очевидними і легкодоступними укриттями. Супротивник насамперед стріляє в очевидні укриття. Більше того, він може спеціально обладнати їх, щоб заманити і знищити там атакуючих.

Ліси — найкращі місця для таємного пересування, тому що дерева обмежують діапазон спостереження із землі, а листяний покрив приховує від повітряної розвідки. І навпаки, відкрита місцевість є найбільш небезпечною.

1. Назвіть прийоми й способи пересування на місцевості під час дій у пішому порядку

2. Що треба зробити солдату зі зброєю перед початком пересування?

3. Як треба здійснювати переповзання: а) напівкарачки; б) на боці; в) по-пластунськи?

4. Коли використовують і як здійснюють солдати різні види бігу?

5. Що треба робити солдату на місці кожної зупинки під час перебігання?

6. Який найкращий спосіб переміщення на полі бою? Як його слід здійснювати?

§ 13. Порядок дій у складі бойових груп (продовження)

Роберт Едвард Лі (1807-1870) — американський військовий діяч, Головнокомандувач армії Північної Вірджинії конфедератів у Громадянській війні в США (1861-1865).Закінчив військову академію у Вест-Пойнті, не отримавши за час навчання там жодної догани. Здобув низку блискучих перемог над армією Півночі, але 1863 р. зазнав нищівної поразки під Геттисбергом, після чого перемога Півночі була справою часу. У лютому 1865 р. був призначений на посаду Головнокомандувача конфедеративної армії. 9 квітня 1865 р. армія Лі капітулювала.

Порядок дій бойових груп у складі механізованого відділення (мвід) у наступі. Наступальний бій — вид загальновійськового бою, який проводиться з метою розгрому (знищення) противника та оволодіння важливими рубежами місцевості або об’єктами. Він полягає в ураженні противника всіма наявними засобами, рішучій атаці переднього краю його оборони, стрімкому просуванні в глибину його бойового порядку, знищенні та полоненні живої сили, захопленні озброєння і військової техніки, матеріальних засобів, оволодінні визначеним рубежем місцевості (об’єктом оборони).

З отриманням бойового завдання командир відділення повинен: зрозуміти завдання свого відділення (об’єкт атаки, рубіж переходу в атаку, місце спішування, напрямок продовження наступу), порядок його виконання (дії до початку і в ході наступу), завдання сусідів, час готовності до дій; вивчити орієнтири, об’єкт атаки, місця розташування живої сили і вогневих засобів противника перед фронтом наступу відділення; оцінити стан особового складу і бойової машини відділення, положення сусідів і умови взаємодії з ними, характер і властивості місцевості, загородження і перешкоди, умови ведення вогню і здійснення маневру.

Далі командир визначає порядок дій і завдання підлеглим, проводить бойовий розрахунок, віддає бойовий наказ. Потім готує відділення до виконання завдання, перевіряє забезпеченість особового складу всім необхідним, готовність озброєння і техніки до застосування, в установлений час доповідає командиру взводу про готовність.

Роботу з організації бою командир відділення проводить на місцевості, якщо це неможливо — за схемою (макетом місцевості) або робочою картою командира взводу. У бойовому наказі під час постановки завдань підлеглим командир механізованого відділення (мвід) вказує: всьому особовому складу — об’єкт атаки і напрямок продовження наступу; цілі для ураження і порядок ведення вогню; способи дій під час зближення з противником і в ході атаки, номер танка, за яким буде діяти відділення; бойовим групам, крім того, — склад і старшого групи, завдання щодо знищення противника; під час дій у пішому порядку — місце кожного військовослужбовця в бойовій лінії відділення, місце і порядок спішування та подолання загороджень; екіпажу бойової машини — місце в бойовому порядку взводу; завдання щодо підтримки дій особового складу (груп); цілі для ураження і порядок ведення вогню; механіку-водію (водію), крім того, — напрямок руху в атаку, порядок подолання загороджень, за необхідності — місця посадки та спішування особового складу. Бойовий наказ командир відділення віддає на місцевості, а в разі неможливості — за схемою (на макеті місцевості) з подальшим уточненням завдань на місцевості з початком атаки.

Для наступу з позиції безпосереднього зіткнення з противником відділення займає вихідне положення. Це роблять приховано у встановлений час з урахуванням побудови бойового порядку для ведення наступального бою або зручності посадки на БМП (БТР), десантом на танк. Особовий склад займає вказану командиром ділянку траншеї, ходу сполучення; БМП (БТР) займає вогневу позицію за відділенням або розташовується разом із танками, з якими взаємодіятиме на їхній вихідній (очікувальній) позиції. У разі неможливості пересування БМП (БТР) залишається на попередній вогневій позиції.

Із зайняттям вихідної позиції командир відділення організовує безпосередню охорону і спостереження за об’єктом атаки, уточняє завдання підлеглим, ставить завдання на дообладнання вихідної позиції та доводить порядок дій на випадок раптового переходу противника в наступ.

З початком вогневої підготовки атаки командир відділення веде спостереження за об’єктом атаки та доповідає командиру взводу про результати і виявлені цілі противника. Відділення вогнем зі своєї зброї знищує виявлені кулемети, гранатомети й інші вогневі засоби, а також живу силу противника в об’єкті атаки і на його флангах. З підходом танків до траншеї на відстань 100-200 м командир відділення подає команду «ПОЗНАЧИТИ ПРОХІД ДЛЯ ТАНКА», а потім — «Відділення, ПРИГОТУВАТИСЯ ДО АТАКИ». За цією командою, особовий склад заряджає зброю повними магазинами (стрічками), приєднує багнети і встановлює, у разі потреби, обладнання для швидкого вистрибування з траншеї, веде спостереження за танками і сигналами командирів відділень.

Під час атаки в пішому порядку за командою (сигналом) командира взводу про початок руху в атаку командир відділення подає команду «Відділення, в атаку — ВПЕРЕД», за якою особовий склад швидко вистрибує з траншеї (окопів), услід за танком або самостійно перебіжками (прискореним кроком, бігом) зближується з противником і своїм вогнем знищує вогневі засоби противника, насамперед — протитанкові, вказує механіку-водію (водію) БМП (БТР) і танку про найнебезпечніші цілі, які перешкоджають просуванню. Вогонь ведуть з ходу і з коротких зупинок, при цьому командир відділення зобов’язаний встановити такий порядок просування і ведення вогню, щоб не припинявся рух відділення в цілому: кулеметник і частина стрільців (вогнева група або одна з бойових груп) веде вогонь, а інші (маневрена група або решта бойових груп) просуваються вперед; потім ті, що просунулися, відкривають вогонь, забезпечуючи просування тих, що залишилися позаду.

БМП (БТР) рухається за бойовим порядком відділення на відстані 100-200 м і своїм вогнем підтримує просування особового складу. Залежно від рельєфу місцевості й інтенсивності вогню противника командир відділення визначає спосіб пересування (прискореним кроком, бігом, перебіжками, переповзанням). Відкриті ділянки місцевості, що прострілюються противником, відділення долає перебіжками (бігом) усім складом відділення одночасно або послідовно бойовими групами, які переміщуються по черзі під прикриттям вогню груп, які вже висунулися на вказаний командиром відділення рубіж; закриту місцевість — у бойовій лінії прискореним кроком. За наявності прихованого підступу до переднього краю противника механізоване відділення (мвід) може просуватися в колоні по одному.

Якщо відділення потрапило під вогонь артилерії (мінометів), воно виходить з-під обстрілу стрімким кидком уперед. Взаємодія з танком під час наступального бою забезпечується рухом особового складу без відставання від нього і підтриманням танка вогнем відділення, знищенням протитанкових засобів, що заважають його просуванню, поданням цілевказання в разі появи небезпечних цілей, а також наданням допомоги для подолання перешкод і прикриття вогнем під час виходу танка з ладу. Командир відділення перебуває в бойовій лінії й уточнює на ходу завдання кулеметнику, гранатометнику та стрільцям (бойовим групам), а в разі потреби — порядок подолання загороджень.

Мінне поле відділення долає вслід за танком (іл. 13.1) за його коліями або проробленим для взводу проходом. Підійшовши до мінного поля, командир відділення вигукує: «Відділення, за мною, у колону по одному (по двоє), у прохід, бігом — РУШ». За цією командою, кулеметник першим переміщується до проходу, долає його і вогнем прикриває рух відділення. Решта особового складу поступово скорочує інтервали, перешиковується в колону і стрімким кидком під прикриттям вогню БМП (БТР) і кулеметника долає мінне поле. Якщо діють бойові групи, спочатку долає загородження маневрена група під прикриттям вогню вогневої групи і БМП (БТР), після зайняття нею вказаного рубежу переміщується вогнева група, БМП (БТР) долає загородження за особовим складом під його вогневим прикриттям. Подолавши мінне поле, відділення, що наступає в пішому порядку, за командою командира «Відділення, у напрямку . напрямний . — ДО БОЮ, ВПЕРЕД» або «Відділення, за мною — ДО БОЮ» встановленим порядком розгортається в бойову лінію і за підтримки вогню БМП (БТР) услід за танками стрімко атакує противника, ведучи вогонь на ходу і з коротких зупинок.

Іл 13.1. Долання мінного поля відділенням у складі бойових груп

Одержавши завдання знищити супротивника, який залишився в траншеях і ходах сполучення (іл. 13.2), одна з бойових груп, закидавши його гранатами, заскакує в траншею, щоб вести вогонь уздовж неї в різних напрямках для прикриття один одного з тилу. Просуваючись траншеєю, члени бойової групи вогнем упритул, багнетами й гранатами знищують супротивника; долають прямолінійні ділянки траншей після їх обстрілу і придушення вогневих точок гранатами, рухаються від повороту до повороту.

Іл. 13.2. Знищення супротивника, який залишився в траншеях, гранатами

Інша бойова група пересувається по обидва боки траншеї згори й, тримаючи в полі зору групу (солдата), що просувається по траншеї, знищує виявлені вогневі засоби і супротивника, який намагається залишити (захопити) траншею. Після знищення супротивника в траншеях, ходах сполучення та інших фортифікаційних спорудах відділення, не затримуючись, просувається у визначеному напрямку.

Під час атаки в пішому порядку з підходом БМП (БТР) до встановленого місця спішування за командою свого командира «Відділення, ПРИГОТУВАТИСЬ ДО СПІШУВАННЯ» бойова машина наздоганяє танки, особовий склад ставить зброю на запобіжник, виймає її з бійниць і готується до спішування. За командою «ДО — МАШИНИ» механік-водій уповільнює рух або, використовуючи укриття, робить зупинку, особовий склад швидко спішується (іл. 13.3), розгортається в бойову лінію й продовжує атаку. Для захисту особового складу, який спішився, і захисту від осколків снарядів і мін своєї артилерії зближення із супротивником може здійснюватися за бронею бойової машини. Відтак відділення розгортається в бойову лінію для атаки з наближенням до супротивника на відстань ефективного вогню зі стрілецької зброї. Наблизившись до траншеї супротивника на 25-40 м, особовий склад за командою командира відділення «Відділення, гранатами — ВОГОНЬ» закидає противника гранатами і вривається на передній край оборони.

Іл. 13.3. Спішування особового складу відділення

Під час послідовної атаки відділення його маневрена група під прикриттям вогневої групи атакує противника, захоплює вказаний рубіж, закріплюється на ньому і забезпечує атаку решти особового складу відділення. З виходом всього відділення на рубіж маневреної групи командир відділення уточнює завдання підлеглим, і підрозділ продовжує наступ у визначеному напрямку.

Дії відділення під час наступу з висуванням із глибини (з ходу) (іл. 13.4). Відділення в колоні взводу висувається з глибини до рубежу переходу в атаку під час вогневої підготовки атаки.

Іл. 13.4. Наступ із висуванням із глибини (з ходу)

Атака (іл. 13.5) полягає в стрімкому і безупинному русі механізованих підрозділів у бойовому порядку, у поєднанні з інтенсивним вогнем з бойових машин піхоти (бронетранспортерів), а в міру зближення з противником — і з інших видів зброї з метою його знищення. Перед атакою механізованих підрозділів проводять вогневу підготовку наступу, а в ході наступу — вогневу підтримку атаки.

Іл. 13.5. Атака відділення

З початком розгортання взводу в бойовий порядок командир відділення виводить БМП (БТР) на свій напрямок, уточнює навіднику-оператору (кулеметнику БТР) об’єкт атаки та цілі для ураження, механіку-водію (водію) — напрямок руху та місце проходу в загородженнях, управляє вогнем відділення. Атакуючи в броньованому порядку, після розгортання взводу в бойову лінію відділення на БМП (БТР) рухається вслід за танком або самостійно продовжує стрімкий рух до об’єкта атаки, ведучи вогонь зі зброї бойової машини та стрілецької зброї через бійниці. Використовуючи результати вогневого ураження, стрімко вривається на передній край оборони противника, знищує його живу силу і вогневі засоби та безупинно просувається вглиб оборони.

Під час наступу в глибині оборони противника відділення, не відхиляючись від напрямку наступу та використовуючи складки місцевості, швидко виходить у фланг або тил противника й рішучою атакою знищує його. У разі послаблення опору противника за командою (сигналом) командира взводу відділення проводить посадку в БМП (БТР), десантом на танк і продовжує наступ у вказаному напрямку; у разі пошкодження та зупинки БМП (БТР) екіпаж продовжує вогнем з місця знищувати противника, димовими гранатами імітує загоряння й уживає заходів щодо усунення пошкодження, доповідає про це командиру взводу (відділення) або його заступнику (головному сержанту взводу). У разі виникнення пожежі в машині екіпаж уживає заходів щодо її гасіння, а якщо це неможливо або в разі загрози вибуху, екіпаж залишає її, забираючи закріплену за ним зброю, у тому числі спарений кулемет, боєприпаси до неї, гранати, і приєднується до свого відділення, доповідає командиру відділення причину залишення машини.

Порядок дій під час обходу будинку, споруди під час наступу (іл. 13.6). Обходити будинок, споруду під час наступу потрібно тільки праворуч, при цьому автомат буде праворуч від вас і ви матимете перевагу, тому що супротивник буде змушений стріляти з лівого плеча, або ж він буде стріляти з правого плеча, що незручно і не прицільно, підставивши під ваш постріл голову, плече й більшу частину тіла. У разі дії в складі групи в замиканні має діяти шульга чи військовослужбовець, який вправно стріляє з лівого плеча. Не можна також удень входити в темне приміщення відразу, без підготовки: поки очі звикнуть до темряви, минає час. Не можна оглядати темні горища і підвали без освітлювальних приладів. Джерело світла необхідно тримати на витягнутій руці. Не маючи змоги бачити вас у темряві, супротивник стрілятиме на світло.

Іл. 13.6. Обхід будинку (споруди) в наступі

Під час руху в темряві слід уникати освітлених місць або ж перетинати їх кидком якомога швидше. Використовуючи прилади нічного бачення, необхідно пам’ятати, що окуляр дає зеленуватий світловий відблиск, видаючи стрільця спостерігачам супротивника. Тому, увімкнувши прилад, одразу ж прикрийте окуляр долонею. У нічний час використовуйте світломаскування, не виказуйте своєї присутності, зайвий раз не стріляйте. Для виведення з ладу оптичних приладів нічного бачення супротивника потрібно періодично пускати сигнальну ракету в бік його позицій. Вона засвітить чутливу оптику нічного бачення.

Має стати природною реакція: приціл автомата ставити для стрільби «на дальність 100 м» (іл. 13.7), запобіжник — на стрільбу в одиночному режимі. Ведення вогню чергами ефективне лише в певних випадках. Переважно доцільно стріляти одиночними пострілами: ефект не менший, а економія патронів істотна.

Іл. 13.7. Приціл автомата, встановлений для стрільби «на дальність 100 м»

Якщо магазин частково порожній і в бою виникла пауза, можна змінити магазин. У будь-якому випадку краще змінити не повністю витрачений магазин, ніж у критичний момент втрачати час на перезарядку автомата.

Щоб стрілець мав можливість контролювати витрату патронів, споряджаючи магазин, слід вставити три трасуючих патрони. Усі їх можна не розстрілювати. Як тільки вийшов з ладу хоча б один трасер, потрібно міняти магазин. Негайно відкрити вогонь у бік противника з того, що у вас є, при цьому стріляти якнайчастіше та якнайшвидше; одночасно переміщатися вперед до супротивника і праворуч від нього (ліворуч від стрільця).

Механізоване відділення (мвід) у вогневій засідці. Завдання засідки полягає в завчасному прихованому розташуванні на ймовірних шляхах руху противника з метою завдання йому удару раптовим вогнем з близької відстані, захоплення полонених, документів, зразків озброєння. Засідку організовують у місцях, що ускладнюють противнику швидке розгортання, проведення маневру і вихід з-під вогню. Позиція засідки повинна забезпечувати приховане розташування підрозділу і мати хороші умови для спостереження, ведення вогню і відходу. Успіх засідки залежить не тільки від скритності та зручності розташування позиції, але й від витримки, рішучості та вмілих дій особового складу, від уміння бійців вести влучну стрільбу. Механізоване відділення (мвід) у вогневій засідці, як правило, діє бойовими групами («двійками», «трійками»).

Бойовий порядок вогневої засідки може складатися: з групи спостереження, кількох вогневих груп, групи прикриття.

Група спостереження призначена для ведення розвідки і недопущення раптового виходу противника до позиції вогневої засідки; для цього на ймовірних маршрутах його висування виставляють спостерігачів, а від механізованого взводу за наявності сил і засобів можна виставити спостережний пост та висилати дозорних. У складі групи є сапери (окремі військовослужбовці) для мінування можливих шляхів підходу (відходу) противника.

Вогневі групи призначають для раптового ураження супротивника, знищення живої сили і техніки. Кількість вогневих груп визначає побудова бойового порядку засідки.

Група прикриття (окремі військовослужбовці) призначена для прикриття головних сил засідки під час відходу після виконання завдання.

Систему вогню вогневої засідки будують у поєднанні з мінно-вибуховими загородженнями, які влаштовують, як правило, на шляхах можливого висування, маневру і відходу противника, танкодоступних напрямках перед фронтом вогневої засідки та на її флангах. Бойові машини й особовий склад розміщують так, щоб противник уражався вогнем упритул. Ручні протитанкові гранатомети можуть використовуватися централізовано для знищення бронеоб’єктів.

У бойовому наказі під час постановки бойових завдань командир механізованого відділення (мвід) вказує: вогневим групам — їхній склад, позиції і завдання щодо знищення супротивника, порядок дій у ході виконання завдання, порядок відходу; екіпажу БМП (БТР) — основну й запасні позиції, цілі для ураження, порядок знищення противника і дій після виконання завдання; групі спостереження — склад групи, позицію, завдання щодо ведення спостереження, порядок доповідей про результати розвідки, дій у разі виявлення противника, порядок відходу; саперам — місце і порядок встановлення мінно-вибухових загороджень; групі прикриття — склад, позиції і завдання щодо прикриття вогневих груп під час відходу, порядок відходу.

Знищення супротивника з вогневої засідки. Стрільба по кількох цілях (іл. 13.8).

Іл. 13.8. Стрільба по кількох цілях:

а) у разі швидкісної стрільби по кількох цілях (іл. 13.8 а) зручніше починати стрільбу з крайньої правої цілі, розвертаючись по ходу стрільби справа наліво;

б) якщо вогонь ведуть по групі противника, яка рухається фронтально (іл. 13.8 б), першою доцільніше вражати ту ціль, яка рухається замикаючою в групі з подальшим перенесенням вогню по цілях, що йдуть попереду. У цьому випадку противник не відразу виявить, що потрапив під ваш вогонь, і ви зможете вразити кілька цілей до того, як противник вчинить організований опір. Якщо ж ви першою уразите ціль, що рухається в голові групи, то противник миттєво заляже, розосередиться і відкриє вогонь у відповідь;

в) коли попереду є кілька солдатів противника, які відступають у повний зріст, а один заліг і веде прицільний вогонь з-за укриття (іл. 13.8 в), то насамперед потрібно знищити його, не надаючи переваги легшій і більшій цілі. Якщо є кілька цілей, то насамперед потрібно визначити і знищити найважливішу ціль

Про підхід супротивника група спостереження (спостерігачі) попереджає командира відділення встановленим сигналом. Негайно весь особовий склад і вогневі засоби засідки приводять у повну готовність до дій і ведення вогню. З наближенням супротивника до визначеного рубежу (пункту) вогневі групи відділення, за командою (сигналом) командира, раптово відкривають вогонь і вражають ворога з близької відстані (іл. 13.9).

Іл. 13.9. Знищення супротивника з вогневої засідки

Якщо супротивник висувається в колоні, то насамперед вражають машини, що рухаються в голові й хвості колони, потім знищують або витісняють на мінно-вибухові загородження інші машини та їхні екіпажі (десант). За умови, що противник не виявляє активності, вогневі групи відділення ведуть інтенсивний вогонь зі всіх видів зброї, знищують його і не дають розгорнутися в бойовий порядок. Потім під прикриттям димів (аерозолів) відходять.

У разі активного опору противника або його намагання атакувати у фланг підрозділ посилює вогонь і розпочинає відхід під прикриттям групи прикриття (окремих військовослужбовців). Група прикриття відривається від противника останньою і стрімко виходить до свого підрозділу, що перебуває в готовності підтримати її вогнем. Відхід після виконання завдання здійснюють за командою командира у встановленому порядку. Відділення, використовуючи захисні властивості місцевості, під прикриттям вогню артилерії і вогневих засобів старшого командира відходить встановленим маршрутом за передній край або в призначене місце. Про виконання завдання командир доповідає старшому командиру, який призначив вогневу засідку, і надалі діє за його вказівкою.

1. Сформуйте «бойові групи» й повправляйтесь у техніці «спішування відділення». 2. Прокоментуйте дії відділення під час наступу з висуванням із глибини.

3. Сформуйте «бойові групи» й повправляйтесь долати мінне поле відділенням у складі бойових груп (іл. 13.4). 4. Сформуйте «бойові групи» й повправляйтесь у стрільбі по кількох цілях. 5. Сформуйте «бойові групи» й повправляйтесь в обході будинку, споруди в наступі.