Черешня: выращивание в саду, виды и сорта
Автор и редактор: Елена Н. https://floristics.info/ru/index.php?option=com_contact&view=contact&id=19 Правки: 01 августа 2023 Опубликовано: 25 февраля 2019 Первая редакция: 25 февраля 2016 🕒 27 минут 👀 284516 раз 💬 12 комментариев
Растение черешня (лат. Prunus avium), или птичья вишня – дерево семейства Розовые высотой до 10, а иногда и до 30 метров, произрастающее в природе в Европе, Западной Азии, Северной Африке и широко распространенное в культуре. Это самая древняя форма вишни, которая за 8000 лет до н.э. уже была известна в Европе, на территории современной Швейцарии и Дании, а также в Анатолии. Название дерева образовано от топонима города Керасунта, который находился между Трапезундом и Фарнакией и славился посадками вкуснейшей черешни на своих окраинах. От Керасунта произошло латинское название черешни cerasi, неаполитанское cerasa, турецкое kiraz, французское cerise, английское cherry, испанское cereza, да и русское слово черешня того же происхождения. Причем на многих языках слово, означающее черешню, означает и вишню, поэтому пьеса Чехова известна заграницей, как «Черешневый сад», и в этом нет противоречия, поскольку эти культуры очень близкие родственники.
Посадка и уход за черешней
- Посадка: на севере сажают только весной, до набухания почек, на юге можно сажать и весной, и осенью, в сентября-октябре.
- Цветение: в конце марта или в начале апреля.
- Освещение: яркий солнечный свет.
- Почва: черноземы, питательные суглинки или супесчаные грунты, на участках с глубоко залегающими грунтовыми водами.
- Полив: в среднем 3 раза за сезон: перед цветением, в середине лета и под зиму. Расход воды – по 1,5-2 ведра на каждый год жизни дерева.
- Подкормка: с четырехлетнего возраста: в мае – минеральные удобрения под корень, в конце июля (после сбора урожая) – внекорневая подкормка калийно-фосфорным удобрением и микроэлементами, в августе – раствором коровяка (1:10) или куриного помета (1:20) под корень.
- Обрезка: ежегодно весной, до начала сокодвижения, или осенью, до конца сентября. При необходимости можно обрезать черешню даже летом, после плодоношения, но только не в августе-сентябре.
- Размножение: семенами и прививкой.
- Вредители: тля, вишневые мухи, листовертки, вишневые трубковерты, пяденицы зимние, пяденицы-обдирало, бурый плодовый и красный яблонный клещи, вишневая побеговая, минирующая и фруктовая полосатая моли, вишневый, желтый сливовый и слизистый пилильщики, заболонник, непарный короед, кольчатый, пуховый и непарный шелкопряды, яблонная стеклянница.
- Болезни: коккомикоз, монилиоз, бурая пятнистость, ведьмина метла, карликовость сливы, ложный или серно-желтый трутовики, мозаичная кольчатость, отмирание ветвей, парша, плодовая гниль, стекленбергский вироз и клястероспориоз.
Ботаническое описание
Черешня является крупным древесным растением, отличающимся в молодом возрасте быстрым ростом. Корневая система дерева чаще всего располагается горизонтально, но при определенных условиях могут образоваться и мощные вертикальные корни. Первые два года жизни растение формирует стержневой корень, который со временем разветвляется. Крона у черешни имеет яйцевидную форму, которая в зависимости от условий может становиться и конусообразной. Кора черешни коричневая, серебристая или красноватая, иногда шелушащаяся поперечными пленками. Побеги у черешни образуются двух типов: брахибласты – укороченные побеги с одним междоузлием, и ауксибласты – мощные длинные побеги. Почки на побегах черешни бывают трех типов: вегетативные, генеративные и смешанные.
Листья черешни обратнояйцевидные, удлиненные, короткозаостренные, пильчатые по краю, расположенные на черешках длиной до 16 см с железами у основания листовой пластины. Белые цветки раскрываются в конце марта или в начале апреля – чуть раньше, чем листья, и образуют малоцветковые сидячие зонтиковидные соцветия. Плод черешни – шаровидная, овальная или сердцевидная ягода-костянка с сочным, мясистым околоплодником светло-желтого, красного, темно-красного или почти черного цвета, существуют также сорта с румянцем, причем плоды дикорастущих черешен мельче, чем ягоды черешен культурных. В диаметре плод достигает 2 см, внутри околоплодника находится чуть удлиненная или шарообразная гладкая косточка с семенем, состоящим из эндосперма, зародыша и кожуры желтовато-коричневого цвета с красноватым оттенком.
Живет черешня до 100 лет, а плодоносить начинает с четырех-пятилетнего возраста. В этой статье мы расскажем вам, как вырастить черешню от саженца до взрослого дерева, как правильно ухаживать за черешней, чтобы сохранить ее здоровье на долгие годы, чем подкормить черешню, чтобы она из года в год обильно плодоносила, и предоставим еще много важной и интересной информации про выращивание черешни и уход за ней.
Посадка черешни
Когда сажать
В районах с теплым климатом саженцы черешни сажают осенью, за несколько недель до промерзания почвы, а в северной местности – весной, до набухания почек. Растет черешня лучше всего на склонах южного, юго-восточного или юго-западного направления или в других хорошо освещенных теплых местах, защищенных от северного и восточного ветра. Недопустима посадка черешни на участках, где грунтовые воды залегают слишком высоко, поскольку вертикальные корни растения способны углубляться в землю на 2 м. Не подходят для посадки черешни также низинные места, где по весне долго стоит талая вода.
Черешня предпочитает богатый питательными веществами суглинок или супесчаную почву, а торфяная почва, песок или глина – худшее, что вы можете ей предложить.
Для перекрестного опыления черешне потребуются опылители – черешневые деревья 2-3 сортов, расположенные в непосредственной близости от нее. Или хотя бы несколько вишен, у которых срок цветения совпадает с цветением вашей черешней.
Посадка осенью
Посадка черешни осенью предусматривает предварительную подготовку участка. Недели за две, за три до осенней посадки участок под черешню вскапывают, внося на каждый м² до 10 кг компоста, 180 г суперфосфата и 100 г калийного удобрения. Можно использовать комплексное удобрение для вишни и черешни из расчета 200 г на м². Кислую почву необходимо известковать: в супесчаную почву вносят по 400-500 г извести на м², в тяжелые суглинки – по 600-800 г. Делать это нужно за неделю до внесения удобрений, поскольку одновременно известь и удобрения в грунт не вносят.
Если вы сажаете черешню в глинистый или песчаный грунт, вам придется внести в нее под перекопку противоположный тип почвы: в песок – глину, в глину – песок, но внесение должно проводиться за несколько лет до посадки, а затем, ежегодно после такого смешения почв, участок необходимо удобрять. Только спустя годы посаженная в такой грунт черешня будет расти и развиваться нормально.
Яму для черешни готовят за две недели до посадки. Глубина ее должна быть 60-80 см, а диаметр – около метра. При выкапывании отбрасывайте плодородный слой почвы в одну сторону, а нижний, неплодородный слой в другую. В центр ямы вбивают кол такой высоты, чтобы он выступал над поверхностью участка на 30-50 см. Плодородный слой грунта смешивают с выдержанным компостом, 200 г суперфосфата, 60 г серного калия и с половиной килограмма золы.
Азотные удобрения и известь во время посадки не вносят, поскольку они могут причинить ожоги корневой системе саженца. Часть тщательно перемешанного с удобрениями верхнего слоя грунта насыпают горкой вокруг колышка, приминают, сверху насыпают слой неплодородного грунта, разравнивают, поливают и оставляют яму на две недели, чтобы почва в ней осела.
Как выбирать посадочный материал? Осматривая при покупке однолетние или двухлетние саженцы, следует в первую очередь обращать внимание на их ствол: на нем должен быть след от прививки. Привитое растение почти наверняка сортовое, а сортовые деревья раньше вступают в плодоношение, к тому же вкусовые качества их плодов выше. Достоинством саженца является большое количество веток, ведь чем их больше, тем легче сформировать у черешни правильную крону.
Но важнее всего наличие проводника. Он должен быть в хорошем состоянии, иначе после того, как деревце пойдет в рост, у слабого проводника появятся конкуренты из сильных веток. Если у саженца два проводника, то при обильном плодоношении существует риск разлома дерева между ними, что может привести к гибели черешни. Проводник должен быть один, и он должен быть прямым и сильным. Ну и, наконец, корни: они не должны быть сухими или поврежденными. В открытом грунте приживутся только саженцы с развитой, крепкой корневой системой.
При транспортировке корневую систему саженца заворачивают в мокрую ткань, а затем в клеенку или полиэтилен. Листья, если они есть, лучше с дерева оборвать, иначе они обезводят деревце. Перед посадкой в грунт удалите сомнительного вида корешки, а также те, которые не вмещаются в яму, поместите корни растения на 2 часа в воду для набухания, а если они подсушены, то и на более долгий срок – до 10 часов.
Сажать черешню можно до тех пор, пока не промерзла земля. При посадке поместите саженец в яму так, чтобы корневая шейка находилась на 5-7 см над уровнем поверхности, разложите корни деревца по холмику, насыпанному две недели назад, и засыпьте яму грунтом из нижнего слоя, слегка потряхивая при этом саженец, чтобы почва заполнила пустоты. Влейте в яму ведро воды, чтобы грунт осел, и закончите посадку. Утрамбуйте поверхность вокруг саженца и полейте его еще одним ведром воды, сделав вокруг черешни на расстоянии 30 см борозду глубиной 5 см и огородив ее с наружной стороны валом из почвы.
Со временем грунт в приствольном кругу просядет, и вам нужно будет подсыпать в него землю. Если вы высаживаете несколько черешен, расположите их на участке на расстоянии 4-5 метров друг от друга: черешня – дерево крупное.
Весенняя посадка
Черешня весной высаживается в грунт по тому же принципу и по той же схеме, что и осенью. Участок для посадки перекапывают с осени, ямы копают и вносят в них компост или перегной в октябре-ноябре, а затем оставляют котлованы до весны, чтобы грунт в них осел и устоялся. Когда сойдет снег, и земля немного просохнет, в ямы вносят минеральные удобрения, в том числе и азотные, которые осенью не вносят, и через неделю можно высаживать черешню. После посадки замульчируйте приствольные круги черешен торфом или перегноем.
Уход за черешней
Весенний уход
За только что высаженными в грунт саженцами или за теми, что вы посадили прошлой осенью, уход совсем несложный. Если вы успели с посадкой до набухания почек, проведите обрезку кроны, оставив на саженце несколько скелетных ветвей и вырезав остальные на кольцо, не оставляя пеньков. Срезы обработайте садовым варом. Если сокодвижение уже началось, то отложите обрезку до следующей весны.
Взрослые черешни подвергают формирующей и санитарной обрезке именно весной, но нужно успеть это сделать до начала сокодвижения. Когда воздух прогреется до 18 ºC, проводят опрыскивание деревьев от перезимовавших в грунте или в коре болезнетворных микроорганизмов и вредителей.
Заложенных в грунт при посадке удобрений черешне хватит на три года, а с четвертого года жизни у черешен опять возникает потребность в подкормках. Азотные удобрения, в отличие от калийных и фосфорных, понадобятся черешне уже на второй год жизни, и вносят их, когда пройдут морозы и установится теплая весенняя погода. Повторно азотные удобрения, уже в жидком виде, вносят в конце мая.
Весной при необходимости осуществляют прививку черешни – старое дерево используют в роли подвоя, выращивая на его корнях молодую, более продуктивную черешню.
Ну и, конечно, весной сад нуждается в поливе, рыхлении почвы, удалении сорняков и прикорневой поросли.
Уход за черешней летом
Летом необходимо прорыхлить почву на участке с черешней на глубину 8-10 см. Это можно сделать и садовой мотыгой, и ручным культиватором через сутки после дождя или полива, который осуществляют от 3 до 5 раз за сезон в зависимости от количества дождей. Если вы обнаружили признаки заболевания или присутствия на деревьях вредных насекомых, не медлите с защитными мерами, чтобы не рисковать урожаем. Необходимо диагностировать проблему и сразу же попытаться с ней справиться.
Летом продолжают формирование черешни: неправильно растущие побеги прищипывают, чтобы ослабить их рост, загущающие крону побеги и ветки обрезают. Отросшую прикорневую поросль вырезают, не позволяя ей разрастаться. Сбор урожая черешни летом начинают с конца мая или начала июня. Если слишком большое количество плодов отягощает дерево, поставьте в нужных местах подпорки, чтобы не допустить отламывания веток.
В середине лета проводят подкормку черешен калийными и фосфорными удобрениями с добавлением микроэлементов. Черешня в августе нуждается в подпитке органикой – коровяком или раствором птичьего помета. Важнейшим пунктом ухода за черешней является содержание приствольных кругов и междурядий в чистоте.
Как ухаживать осенью
В сентябре или октябре, когда начнут желтеть и опадать листья, внесите последнюю подкормку одновременно с перекопкой участка на глубину 10 см. Перед массовым листопадом проведите подзимний влагозарядковый полив деревьев, особенно это необходимо, если лето было урожайным, а осень – сухой. Соберите опавшую листву, сожгите ее и проведите профилактическую обработку черешни против возбудителей болезней и вредителей, собравшихся перезимовать в коре деревьев или в грунте под ними. В конце октября побелите штамбы и основания скелетных ветвей.
Когда пройдут первые заморозки, черешни начинают готовить к зиме.
Обработка черешни
Профилактическую обработку черешни от заболеваний и вредителей проводят весной, до начала сокодвижения, и осенью, в период массового листопада. Чем обработать черешню? Растворите 700 г мочевины в 10 л воды и опрыскайте деревья, чтобы уничтожить перезимовавших насекомых и болезнетворные микроорганизмы.
Перед тем, как обрабатывать черешню, убедитесь, что сокодвижение еще не началось, ведь если раствор попадет на раскрывающиеся почки, он может вызвать их ожог. От мигрирующих вредителей черешни обрабатывают такими препаратами, как Акарин, Агравертин, Фитоверм, Искра-био. Одновременно с профилактической обработкой применяют опрыскивание черешни Цирконом или Экоберином, которые повышают устойчивость деревьев к неблагоприятным условиям и явлениям.
Полив
Поливают черешню в среднем три раза за сезон: перед цветением, расходуя по 1,5-2 ведра воды на каждый год жизни дерева, в середине лета, особенно, если дождей будет мало или не будет вообще, и под зиму, совмещая увлажнение с внесением удобрений. Перед поливом приствольный круг рыхлят, а после полива и внесения подкормки участок мульчируют. Осенью проводят влагозарядковый полив, стараясь пропитать почву влагой на глубину 70-80 см. Эта мера способствует повышению зимостойкости черешни и не позволяет грунту быстро промерзать.
Подкормка
Как удобрять черешню, чтобы стимулировать ее активный рост и обильное плодоношение? В начале мая в предварительно разрыхленные приствольные круги черешен старше четырех лет вносят минеральные удобрения в таком количестве на м² участка: мочевина – 15-20 г, сернокислый калий – 15-25 г, суперфосфат – 15-20 г. В конце июля, после сбора урожая, проводят внекорневую подкормку деревьев, вступивших в возраст плодоношения, калийными и фосфорными удобрениями с добавлением необходимых микроэлементов.
В августе те деревья, которые плодоносили особенно обильно, подкармливают органическими удобрениями, разведя 1 часть коровяка в 8 частях совсем воды или одну часть куриного помета в 20 частях воды.
Потребность каждого дерева в подкормках индивидуальна, и, решая, чем и когда его удобрять, вы должны ориентироваться на внешний вид черешни, состояние грунта и погодные условия.
Зимовка черешни
Взрослые черешни нормально зимуют без укрытия, и если вы замульчировали приствольный участок торфом, побелили штамбы и основания скелетных веток, то можете за них не переживать. Молодые черешенки нужно на зиму укрывать. Можно обвязать их лапником, а можно укутать мешковиной, под которой им будет так же тепло. Не используйте для укрытия лутрасил и другие искусственные материалы, потому что растения под ними преют.
Обрезка черешни
Когда обрезать
Посадка и уход за черешней были бы совсем не обременительны, если бы не обрезка растения, требующая навыков и понимания сути процесса. Обрезают черешню ежегодно, начиная с первого года жизни. Обрезка способствует повышению урожайности и качества плодов, снижает вероятность заболевания, продлевает дереву жизнь. Лучше всего обрезать черешню весной, до начала сокодвижения, когда установится теплая погода, а ночью не будет заморозков.
Однако заблуждением является утверждение, что в другое время года обрезать черешню нельзя. Черешня нуждается в ежегодной обрезке, поэтому если вы вдруг опоздаете с обрезкой весной, перенесите ее на лето или на осень.
Как обрезать
Молоденькие саженцы обрезают, когда они достигнут высоты 50-70см. Нижняя боковая ветка черешни укорачивается до 50-60 см, а остальные – на уровень ее среза. Проводник не должен быть выше скелетных веток более, чем на 15 см. Ветки, расположенные к стволу под острым углом, удаляют полностью. Если боковых ветвей только две или даже одна, обрежьте их на 4-5 почек от основания, укоротите проводник на 6 почек выше и отложите закладку нижнего яруса на следующий год.
Черешня плодоносит на однолетних побегах и букетных ветках. К тому же черешня при сильном ежегодном росте побегов, моментально отрастающим после обрезки, не способна к ветвлению, поэтому крону формируют из скелетных веток по ярусам. Однако заложить даже один ярус за один год вам вряд ли удастся. Первый компактный ярус формируется из ветвей, расположенных по стволу через 10-20 см друг от друга. На двух следующих ярусах количество ветвей должно уменьшаться на одну, ветви должны быть слабее и располагаться ассиметрично. Расстояние между ярусами соблюдается в пределах 70-80 см.
В тот год, когда вы заложите третий ярус, на первом ярусе нужно формировать уже 2-3 ветви второго порядка, расположенные равномерно относительно проводника на расстоянии не менее, чем 60-80 см друг от друга. Через год формируют полускелетные ветки на втором ярусе, а еще через год – на третьем.
С пятого-шестого года жизни основной задачей обрезки становится поддержание высоты черешни на уровне 3-3,5 м и длины скелетных ветвей в пределах 4 м, то есть убирают только загущающие, неправильно растущие и поврежденные ветки. Если плоды черешни начинают мельчать и появляются только на периферийных участках кроны, в конце февраля или начале марта проводят омолаживающую обрезку дерева.
Весенняя обрезка
Весной, в середине марта или начале апреля, проводят формирующую и санитарную обрезку черешни: укорачивают скелетные ветви, подрезают проводник до высоты 3-3,5 см, обильно плодоносящие черешни прореживают, удаляя загущающие и конкурирующие ветки. Обрезке подлежат также подмороженные и поломанные побеги и ветки. Не забывайте, что ветки на черешне формируют ярусами, и самый нижний ярус должен состоять из 7-9 скелетных ветвей.
Обрезка черешни летом
Если возникла необходимость провести обрезку летом, это делают в два этапа. Первый – после того, как черешня отцветет, но ее плоды еще только формируются. Второй этап обрезки проводят после сборки урожая. В целях стимуляции формирования новых горизонтальных отводов на черешне укорачивают молодые побеги. Молодые черешенки пинцеруют, то есть прищипывают кончики неодревесневших побегов, вынуждая дерево формировать ветви в нужном вам направлении.
Обрезка осенью
Осенью черешню обрезают после опадания листвы, стараясь успеть до конца сентября, поскольку позже хуже заживают срезы на ветках. Удалив слабые, поломанные и неправильно растущие отводы, вы облегчите дереву зимовку. Однолетние побеги укорачивают на треть, нескелетные ветки обрезают до 30 см. У деревьев, не достигших пятилетнего возраста, длина ветвей не должна превышать 50 см. Осеннюю обрезку лучше проводить пилой, потому что срезы от нее заживают быстрей и безболезненней, чем срезы от секатора.
Годовалые саженцы осенью не обрезают, потому что они еще недостаточно крепки и могут пострадать зимой. Лучше перенести обрезку на весну или на лето.
Размножение черешни
Способы размножения
Черешню размножают семенами и прививкой. Недостаток семенного размножения заключается в том, что никогда не знаешь, что получишь в результате, поэтому генеративное размножение используют только для выращивания подвоев, на которые в дальнейшем прививают культурный привой.
Выращивание из семян
В регионах с мягким климатом можно использовать в качестве подвоя саженец дикой черешни, но для прохладных районов она недостаточно морозостойка, да и засухоустойчивостью она не отличается. Для выращивания подвоя чаще всего используют семена зимостойкой и урожайной вишни обыкновенной, которая нормально растет в местах с высоким залеганием грунтовых вод. Единственным недостатком такого подвоя является повышенное образование вокруг него корневой поросли.
Отделенные от мякоти косточки вишни промывают, просушивают в тени, смешивают с влажным песком в соотношении 1:3 и стратифицируют в течение полугода при температуре 2-5 ºC, время от времени увлажняя и перемешивая субстрат. Ранней весной семена густо высевают в грунт, сохраняя расстояние между строчками около 10 см. Глубина посева в супесчаных и суглинистых почвах 4-5 см. При появлении всходов их прореживают таким образом, чтобы между сеянцами оставалась дистанция 3-4 см.
Уход за посевом состоит в рыхлении грунта, удалении сорняков и своевременном поливе. Берегите сеянцы от грызунов. Осенью подросшие и окрепшие сеянцы выкапывают и отбирают для дальнейшего использования те из них, у которых толщина ствола у основания не тоньше 5-7 мм и более-менее развитая мочковатая корневая система длиной около 15 см. Такие сеянцы высаживают в питомнике по схеме 90х30см. Следующей весной к ним прививают сортовые черенки.
Прививка черешни
Прививают черешню на подвой за одну или две недели до начала сокодвижения, поскольку если вы опоздаете, то разрез на подвое будет окисляться, что не способствует успешному приживлению привоя. В качестве подвоя можно использовать как сеянцы вишни обыкновенной, так и корневую поросль вишни. Прививку делают на однолетний или двухлетний сеянец или корневой отросток вишни на высоте 15-20 см от земли. Готовить и проводить такую операцию нужно очень тщательно, поскольку черешня тяжело приживается на вишневый подвой.
Легче всего прививать сортовой привой способом улучшенной копулировки: и подвой, и привой разрезают наискось таким образом, чтобы косые срезы были длиной 3-4 см, а потом на обоих срезах делают дополнительный зарез глубиной не более сантиметра, после чего подвой и привой складывают срезами «в замочек», чтобы образовалось неподвижное сочленение, которое оборачивают окулировочной лентой или скотчем. Чтобы процесс приживления прошел как можно болезненней, черенки для прививки должны быть короткие – всего с двумя почками, но того же диаметра, что и подвой в месте разреза.
Заготавливают такие черенки после первых морозов, когда температура воздуха опустится до 8-10 ºC, затем их связывают, опрыскивают водой, заворачивают в полиэтилен и хранят под снегом или в холодильнике в течение полугода. Перед тем, как привить черешню на вишневый подвой, черенки на несколько часов замачивают в воде от растаявшего снега. Для операции используют острый стерильный инструмент, чтобы срез был точным и срастание происходило быстро.
Болезни черешни и их лечение
Болезни у черешни в большинстве те же, что и у вишни, и чаще всего ее поражают грибковые заболевания коккомикоз, монилиоз и клястероспориоз.
Клястероспориоз, или дырчатая пятнистость, поражает ветки, побеги, листья, почки и цветки черешни. Листья покрываются темно-бурыми пятнами с еще более темной каймой, на месте пятен ткань листовой пластины начинает крошиться, в листьях образуются отверстия, и они преждевременно опадают. На пораженных побегах отмирают ткани, начинается камедетечение, плоды усыхают.
Меры борьбы: пораженные части вырезают, раны очищают и дезинфицируют однопроцентным раствором медного купорос, трижды с интервалом в 10 минут натирают листьями щавеля и после этого обрабатывают садовым варом. До распускания почек участок обрабатывают однопроцентным раствором медного купороса или Нитрафеном. Вторую обработку проводят однопроцентной бордоской жидкостью сразу после цветения, третью спустя две-три недели, а последнюю не позднее, чем за три недели до сбора урожая.
Монилиоз, или серая гниль, или монилиальный ожог, поражает не только вишню и черешню. От него могут пострадать любые косточковые культуры – слива, алыча, персик и абрикос. У заболевших растений засыхают цветки, гниют плоды, одна за другой засыхают ветки. При повышенной влажности воздуха на завязях и плодах образуются серого цвета подушечки, содержащие споры грибка, отчего ягоды сморщиваются и засыхают.
Меры борьбы: сразу после цветения черешню обрабатывают однопроцентной бордоской жидкостью, повторную обработку проводят через две недели после сбора урожая. Одновременно с обработками удаляют пораженные плоды и завязи, вырезают больные побеги, собирают и сжигают опавшие листья. Если началось камедетечение, нужно острым ножом почистить рану до здоровой ткани и обработать ее, как в случае заболевания дырчатой пятнистостью – медным купоросом, щавелем и садовым варом.
Коккомикоз чаще всего проявляется на листьях черешни, реже на побегах, черешках или плодах. Быстрее всего он развивается в дождливую погоду: в июне на листве образуются небольшие красно-бурые пятна, которые постепенно увеличиваются в размерах, потом сливаются друг с другом, поражая почти всю пластину, отчего листья преждевременно опадают. Как правило, при сильном поражении начинается вторичный рост побегов. Это затягивает сроки созревания плодов, ставит под угрозу урожай, ослабляет растение и снижает его зимостойкость.
Меры борьбы: перед распусканием почек черешню опрыскивают медьсодержащими препаратами (оксихлоридом меди, бордоской жидкостью, медным купоросом), в период бутонизации проводят обработку деревьев раствором 2-3 г препарата Хорус в 10 л воды, повторную обработку Хорусом осуществляют сразу после цветения. Спустя две-три недели пораженные ветки вырезают, захватывая при этом здоровую ткань, и сжигают.
Кроме этих, наиболее часто встречающихся болезней, черешня в саду поражается такими болезнями, как бурая пятностость, ведьмина метла, карликовость сливы, ложный или серно-желтый трутовики, мозаичная кольчатость, отмирание ветвей, парша, плодовая гниль, стекленбергский вироз и другими, иногда совершенно нетипичными для черешни заболеваниями. Как проводится лечение черешни от грибковых болезней мы вам описали, а лекарств от вирусных заболеваний пока, к сожалению, не существует, поэтому лучшим средством от всех болезней является высокая агротехника и добросовестный своевременный уход, за который плодоносящая черешня отблагодарит вас обильным урожаем сочных качественных ягод.
Вредители черешни и борьба с ними
Болезни и вредители черешни практически те же, что у вишни и у других косточковых культур. Их немало, и мы опишем вам тех вредных насекомых, которые встречаются в садах чаще других.
Черная вишневая и яблонно-подорожниковая тля злейшие враги вишни и черешни. Их личинки питаются соками листьев, отчего прекращается рост центральной жилки, листья сворачиваются, сохнут и чернеют. У молодых растений, на которых поселилась тля, деформируется и уменьшается прирост, а у плодоносящих не закладываются цветочные почки, и качество плодов неизменно ухудшается. Листья черешни покрываются падью – липкими и сладкими экскрементами тли, которые являются субстратом для сажистого грибка.
Способ борьбы: ранней весной, по спящим почкам черешню обрабатывают Конфидором, через две недели обработку повторяют. Против тли можно использовать растительные препараты, обладающие инсектицидными свойствами, например, раствором 200 г табачной пыли в 10 л воды, в который добавляют немного жидкого мыла.
Вишневая муха – главный плодоповреждающий вредитель черешен и вишен, способный погубить до 90 % ягод. Личинки мухи питаются нектаром цветков и соком плодов, повреждая их при этом. Опасней всего муха для среднеспелых и поздних сортов черешни. Поврежденные мухой плоды темнеют, загнивают и опадают, а личинки выбираются из ягод и зарываются в землю.
Способы борьбы. Мух приманивают ловушками, которые делают из пластика или фанеры, красят в яркий желтый цвет, затем покрывают вазелином или энтомологическим клеем и развешивают на дереве на высоте 1,5-2 м. Если за трое суток к ловушкам прилипло 5-7 мух, значит, пришла пора обработать черешню Актелликом или Конфидором. Через две недели, если вы опрыскали черешню Актелликом, и через три, если Конфидором, повторите обработку черешни тем же инсектицидом. Последнюю обработку можно провести за три недели до сбора урожая среднеспелых и поздних сортов.
Листовертки не так вредоносны, как тля и вишневая муха, но гусеницы этих ночных бабочек, питаясь листьями, скручивают их и скрепляют паутиной вдоль срединной жилки – так поступают гусеницы розанной и боярышниковой листовертки. А гусеницы пестро-золотистой листовертки сворачивают лист поперек центральной жилки. Но и те, и другие выедают почки, лепестки цветков и объедают листья, оставляя от них лишь скелет из жилок, а гусеницы постарше повреждают завязи и плоды, выгрызая мякоть. Гусеница подкоровой листовертки повреждают ствол черешни в его нижней части, внедряясь в древесину и проделывая в ней ходы.
Способы борьбы: после сбора плодов поврежденные участки ствола зачищают и обрабатывают раны и все дерево концентрированным раствором хлорофоса. Весной, до раскрытия почек проводят еще одну такую обработку.
Вишневый трубковерт является вредителем не только вишни и черешни, но и других косточковых культур. Личинки трубковерта питаются ядрами косточек, повреждая при этом мякоть плодов.
Способы борьбы: против вишневого трубковерта проводят две обработки. Первую – сразу после цветения, используя раствор 1,5 г Актары в 10 л воды, вторую – спустя две недели Актелликом, Карбофосом, Корсаром, Амбушем или Метафоксом.
Пяденицы-обдирало и пяденицы зимние частые жители вишневых и черешневых садов. Их гусеницы, объедая бутоны, листья и цветки черешни, прячутся в листве, скрепленной паутиной. Массовое нашествие этих насекомых может оставить от листьев черешни только жилки. Отличить этих гусениц от других легко: поскольку у них не восемь пар ног, как у других гусениц, а только пять, они передвигаются, изгибая спинку петлей.
Способы борьбы: до цветения деревья опрыскивают Карбофосом, Золоном, Метафосом, Фосфамидом, Цианоксом и другими препаратами подобного действия. Ранней весной, до распускания почек, проводится обработка участка Нитрафеном или Олеокупритом.
Кроме описанных насекомых, к числу вредителей черешни относятся не так часто встречающиеся бурый плодовый и красный яблонный клещи, вишневая побеговая, минирующая и фруктовая полосатая моли, вишневый, желтый сливовый и слизистый пилильщики, заболонник, непарный короед, кольчатый, пуховый и непарный шелкопряды, яблонная стеклянница и другие. К счастью, они поражают только ослабленные неправильными условиями содержания и плохим уходом деревья. В борьбе с ними используют те же средства уничтожения, что и для очистки сада от описанных нами насекомых.
Наносят вред урожаю не только насекомые, но и птицы, склевывающие спелые плоды. Отпугивать птиц можно, развесив на дереве ленты из шуршащей фольги или старые, пришедшие в негодность компьютерные диски, играющие бликами на солнце. Если это не даст нужного результата, придется набросить на черешню сетку с ячеями размером 50х50 мм.
Сорта черешни
Сорта для Подмосковья
Выращивание черешни требует много солнца и тепла, и еще нет так давно можно было утверждать, что прохладный климат Подмосковья слишком суров для этой культуры. Однако, благодаря работе селекционеров, появились сорта черешни, отличающиеся зимостойкостью, которые прекрасно растут в пределах Московской области и даже севернее. Например:
- Брянская розовая – урожайная самобесплодная черешня позднего срока созревания, вступающая в плодоношение на 4-5 год жизни. Сочные плоды диаметром 20-22 мм и весом до 6 г, розового цвета с желтоватой мякотью и коричневой косточкой имеют сладкий вкус;
- Ипуть – высокая, до 4 м, самобесплодная урожайная черешня раннего сорта созревания с бордового цвета плодами весом до 5,5 г, диаметром до 22 мм, с легко отделяющейся коричневой косточкой и сочной, сладкой мякотью;
- Фатеж – среднеранний самобесплодный сорт средней урожайности с желтовато-красными круглыми ягодами массой до 5 г с сочной мякотью кисло-сладкого вкуса;
- Тютчевка – самоплодная высокоурожайная черешня позднего срока созревания с темно-красными широкоокруглыми плодами массой до 7,5 г диаметром 20-23 мм и красной, плотной и сочной мякотью прекрасного вкуса;
- Ревна – темно-красные плоды этой самоплодной позднеспелой черешни в среднем весят до 5 г, диаметром они до 20 мм, мякоть у них очень плотная, сочная, темно-красная и сладкая на вкус.
Популярность приобретают также сорта Малыш, Поэзия, Орловская розовая, Синявская, Черемашная, Крымская.
Ранние сорта черешни
По срокам созревания черешня делится на раннюю, среднеспелую и позднюю. К раннеспелым сортам черешни относятся такие сорта:
- Валерий Чкалов – крупная самобесплодная черешня, опылителями которой могут быть сорта черешни Апрелька, Июньская ранняя, Жабуле, Скороспелка. В плодоношение деревья этого сорта вступают на пятый год. Плоды у них широкосердцевидные, с притупленной верхушкой, массой 6-8 г, черно-красные, мякоть у них темная, с розовыми пожилками;
- Данна – частично самоплодная урожайная черешня, вступающая в плодоношение на 5-6 год. Округлые одномерные темно-красные плоды слегка конической формы средней массой до 4,5 г содержат нежную и сочную темно-красную мякоть сладкого вкуса;
- Леся – зимостойкая, нетребовательная к теплу черешня, к сожалению, поражается коккомикозом. В плодоношение вступает на 4-5 год. Сердцевидные темно-красные плоды весом 7-8 г с плотной сочной мякотью имеют кисло-сладкий вкус;
- Рубиновая Никитина – урожайный, устойчивый к вредителям и болезням частично самоплодный сорт, вступающий в плодоношение на 5-6 год, с темно-красными плодами весом до 3,8 г с сочной нежной мякотью сладкого вкуса;
- Ранняя розовинка – вступающая в плодоношение на 4-5 год зимостойкая, урожайная, устойчивая к грибкам черешня с округло-овальными розовыми плодами с красным румянцем. Масса ягоды 6-7, вкус отличный. Нуждается в опылителях сортов Уголек, Аннушка, Этика, Дончанка, Валерия.
Кроме описанных, популярностью пользуются ранние сорта Признание, Дебют, Ласуня, Мелитопольская ранняя, Сказка, Мелитопольская красная, Электра, Рубиновая ранняя, Шанс, Эра, Приусадебная желтая, Ариадна, Черемашная, Красная горка, Овстуженка и другие.
Сорта среднего срока созревания
Среднеспелые черешни представляют такие сорта:
- Бархатная – плодоносить начинает после 5 лет. Десертный сорт, устойчивый к грибкам с крупными, блестящими темно-красными плодами отличного вкуса;
- Нектарная – урожайный сорт, вступающий в плодоношение на 4-5 год, плод блестящий, темно-красный, мякоть сочная, хрустящая, очень сладкого вкуса;
- Уголек – начинающая плодоносить на 4-5 год черешня средней урожайности с темно-красными плодами с плотной, сочной мякотью слабого винно-сладкого вкуса;
- Французская черная – вступающая в плодоношение на 7 год зимостойкая черешня средней продуктивности с почти черными плодами с плотной, сочной мякотью десертного вкуса;
- Приусадебная – начинающая плодоносить на 6-7 год урожайная черешня с крупными сердцевидными, блестящими светло-желтыми плодами с красным румянцем. Мякоть сочная, нежная, винно-сладкая.
Вызывают интерес садоводов сорта среднего созревания Рубиновая, Франц Иосиф, Кубанская, Дайбера черная, Гедельфингенская, Тотем, Эпос, Аделина, Дачница, Дилемма, Простор, Изюмная, Днепровка, Винка, Мираж, Соперница, Тавричанка, Талисман, Памяти Чернышевского, Радица, Веда и другие.
Поздние сорта черешни
Из позднеспелых сортов наиболее востребованными являются:
- Бряночка – высокоурожайный, зимостойкий, устойчивый к коккомикозу самобесплодный сорт, вступающий в плодоношение на 5 год жизни. Плоды темно-красные, широкосердцевидные, весом до 7 г с темно-красной плотной мякотью сладкого вкуса. Для опыления Бряночке нужны сорта Веда, Ипуть или Тютчевка;
- Мичуринская поздняя – высокоурожайный, зимостойкий, самобесплодный сорт, вступающий в плодоношение на 5-6 год. Для опыления нужны деревья сортов Мичуринка или Розовый жемчуг. Плоды у Мичуринской поздней широкосердцевидные, темно-красного цвета, весом до 6,5 г. Мякоть красная, сочная и сладкая;
- Прощальная – засухоустойчивый, высокоурожайный самобесплодный сорт, вступающий в плодоношение с 4-5 лет. Плоды красные, округлые, очень крупные – массой до 14 г, со светло-желтой, плотной хрящеватой мякотью. В качестве опылителей можно высаживать черешни сортов Аннушка, Аэлита, Донецкий уголек, Сестренка, Этика, Валерия, Валерий Чкалов, Ярославна, Донецкая красавица;
- Лена – черешня этого сорта вступает в плодоношение на 4 год после посадки. Сорт высокоурожайный, зимостойкий, устойчивый к грибковым болезням, самобесплодный. Тупосердцевидные черно-красные ягоды массой до 8 г содержат плотную мякоть. В качестве опылителей используются сорта Овстуженка, Ревна, Тютчевка, Ипуть;
- Амазонка – морозостойкий, урожайный, засухоустойчивый самобесплодный сорт с плотномясыми, легко отделяющимися от плодоножки темно-красными ягодами массой до 9 г с хрящеватой, красно-розовой плотной мякотью. В качестве опылителей подходят сорта Дончанка, Ярославна, Аннушка, Донецкая красавица, Ранняя розовинка.
Кроме описанных, популярными являются позднеспелые сорта Анонс, Искра, Дружба, Зодиак, Дивная, Веха, Крупноплодная, Орион, Мелитопольская черная, Меотида, Престижная, Сюрприз, Романтика, Темпорион, Космическая, Аншлаг и другие.
Литература
Черешня
Черешня (Prunus avium), ще іменована пташиної вишнею, є представником сімейства рожеві. Таке дерево досягає у висоту в середньому 10 метрів, але зустрічаються і більш високі рослини (до 30 метрів). У природних умовах ця рослина можна зустріти в Західній Азії, Європі та Північній америці. Черешня досить популярна серед садівників. Черешня є найбільш давньою формою вишні, вже за 8 тис. років до н. е. про неї знали на території сучасної Данії і Швейцарії, в Європі та Анатолії. Назва цієї рослини походить від топоніма міста Керасунта, що знаходиться між Фарнакией і Трапезундом. Це місто був відомий тим, що на його околицях розташовувалися посадки неймовірно смачною черешні. Від Керасунта походить латинське найменування черешні cerasi, турецьке kiraz, англійське cherry, неаполітанське cerasa, французьке cerise, іспанське cereza. Російська назва черешня так само походить від цього слова. Цікаво, що на великій кількості мов черешня і вишня означають одне і те ж, у зв’язку з цим відому п’єсу Чехова в різних країнах називають «Черешневий сад» і в цьому немає помилки, так як дані культури вважаються найближчими родичами.
- 1 Особливості черешні
- 2 Посадка черешні у відкритий грунт
- 2.1 В який час садити
- 2.2 Посадка черешні восени
- 2.3 Весняна посадка
- 3.1 Догляд за черешнею навесні
- 3.2 Догляд за черешнею влітку
- 3.3 Догляд за черешнею восени
- 3.4 Обробка черешні
- 3.5 Полив черешні
- 3.6 Підживлення черешні
- 3.7 Зимівля черешні
- 4.1 В який час обрізати
- 4.2 Як обрізати черешню
- 4.3 Обрізка черешні навесні
- 4.4 Обрізка черешні влітку
- 4.5 Обрізка черешні восени
- 5.1 Насіннєве розмноження черешні
- 5.2 Щеплення черешні
- 6.1 Клястероспоріоз
- 6.2 Моніліоз
- 6.3 Кокомікоз
- 7.1 Чорна вишнева
- 7.2 Вишнева муха
- 7.3 Листовійки
- 7.4 Вишневий трубковерт
- 7.5 П’ядуна-обдирало
- 8.1 Сорту черешень для Підмосков’я
- 8.2 Ранні сорти черешні
- 8.3 Сорти середнього строку достигання
- 8.4 Пізні сорти черешні
Особливості черешні
Черешня являє собою досить велике дерево. Молода черешня є швидкозростаючим рослиною. Найчастіше її система коренів розміщується горизонтально, однак при дії певних чинників, у дерева можуть розвинутися дуже міцні вертикальні корені. Протягом двох перших років життя черешня відрощує стрижневий корінь. Через якийсь час він починає розгалужуватися. Форма крони яйцеподібна, але при дії певних факторів вона може стати конусоподібною. Кора пофарбована в чорний, коричневий або світло-червоний колір, в деяких випадках спостерігається її лущення поперечними плівками. Біля такого дерева пагони поділяють на 2 типи: ауксибласты — це довгі міцні пагони, і брахибласты — це укорочені пагони, що мають одне міжвузля. На пагонах розташовуються 3 типу нирок: генеративні, вегетативні і змішані. Подовжені оберненояйцевидної форми листові пластини є короткозаостренными і пільчатимі по крайці. Довжина черешків листя досягає 16 сантиметрів, у підстави пластини розташовуються залози. Сидячі малоквіткові суцвіття зонтиковидною форми складаються з квіток білого забарвлення. Рослина зацвітає в останні дні березня або перші — квітня, листя ж розкривається трохи пізніше. Плід представляє собою ягоду-костянку овальної, кулястої або серцеподібної форми, він має м’ясистий соковитий околоплодник червоного, майже чорного, жовтуватого або темно-червоного забарвлення. Є сорти, плоди яких знаходиться рум’янець, при цьому слід знати, що ягоди у культурних рослин дещо більше, порівняно з дикорослими черешнями. Діаметр ягід близько 20 мм, у околоплоднике розташовується гладка куляста або трохи подовжена кісточка з насінням, до складу якого входить зародок, ендосперм і коричнево-жовта шкірка, має світло-червоним відтінком. Тривалість життя такої культури близько століття. Плодоношення черешні починається з чотирирічного або п’ятирічного віку.
Посадка черешні у відкритий грунт
В який час садити
Якщо в регіоні теплий клімат, то висадку черешні у відкритий грунт проводять в осінній час, при цьому роблять це за кілька тижнів до того, як грунт промерзне. У більш прохолодних регіонах дану процедуру проводять у весняний час до того, як набухнуть бруньки. Для висадки саджанця рекомендується вибрати південно-східний, південний або південно-західний схил або інші ділянки, які повинні бути сонячними і теплими, а також вони повинні мати захист від східного і північного вітру. Грунтові води на ділянці не повинні розташовуватися надмірно високо, тому що вертикально розташовані корені можуть досягати в довжину 200 див. Ділянки розташовані в низинах так само не можна використовувати для висадження даної культури, так як там у весняний час спостерігається застій талої води.
Краще всього для посадки черешні підходить живильний суглинок або супіщаний грунт. Якщо на ділянці знаходиться глина, пісок або торф’яний грунт, то він не підходить для висадки такого рослини.
Таке дерево потребує перехресному запиленні, тому неподалік від нього повинні рости запилювачі. Для цього поруч один з одним висаджують відразу кілька черешень 2 або 3 різних сортів. У ролі запилювачів можуть виступити і кілька вишень, при цьому слід вибирати такі сорти, цвітіння яких збігається з часом цвітіння черешні.
Посадка черешні восени
Якщо посадка черешні запланована на осінь, то підготовкою ділянки слід зайнятися заздалегідь. За 15-20 діб до дня висадки необхідно провести перекопування ділянки, при цьому в грунт потрібно внести 180 грам суперфосфату, 10 кілограм компосту і 100 грам калійного добрив з розрахунку на 1 квадратний метр ділянки. Замінити їх можна комплексним добривом для черешні та вишні (на 1 квадратний метр ділянки 200 грам). Кислий грунт потребує вапнування, для цього потрібно внести вапно, на 1 квадратний метр важкого суглинку береться від 0,6 до 0,8 кг, а супіщаним грунтам ― від 0,4 до 0,5 кг. Вапнування ґрунту потрібно проводити за 7 днів до внесення добрив. Справа в тому, що вапно і добрива в грунт в один і той же час не вносяться. При посадці даної культури в глинистий або піщаний ґрунт ділянку слід готувати протягом декількох років. Для цього під перекопування в глинистий грунт вносять пісок, а в піщаний ― глину, після цього протягом декількох років потрібно кожен рік додавати в грунт добрива. Тільки якщо піщану або глинистий грунт підготувати правильно, черешня буде рости і розвиватися на такій ділянці добре.
Посадкову яму слід підготувати за 15 днів до дня висадки. В діаметрі вона повинна досягати 100 сантиметрів, а в глибину ― від 60 до 80 сантиметрів. При підготовці ями верхній родючий шар грунту потрібно відкидати окремо від нижнього. Заздалегідь підготовлений довгий дерев’яний кілочок потрібно встановити в центр дна ями таким чином, щоб він височів над поверхнею ділянки на 0,3–0,5 м. родючий шар ґрунту треба з’єднати з 200 грамами суперфосфату, 500 грамами деревної золи, витриманим компостом і 60 грамами сірчаного калію. Під час висадки черешні в грунт не можна вносити вапно і азотовмісні добрива, в іншому випадку на системі коренів рослини можуть з’явитися опіки. Частина верхнього шару ґрунту, змішаного з добривами, треба засипати в яму навколо кола, щоб вийшов горбок, його злегка трамбують, а потім засипають шар неродючим грунту. Далі проводять вирівнювання та полив ґрунту в ямі. Осідати грунт буде протягом 15 днів, після чого можна приступати до посадки.
Крім підготовки ділянки і ями особливу увагу слід приділити вибору саджанця. Треба вибирати одне – або дворічні саджанці, при цьому потрібно провести ретельний огляд його стовбура. Пам’ятайте, що на стовбурі обов’язково повинен бути видно слід від щеплення. Справа в тому, що прищеплена черешня в більшості випадків є сортовий, а сортові рослини мають ряд переваг, наприклад, вони починають плодоносити раніше, а їх плоди значно смачніші. Також постарайтеся вибрати саджанець з безліччю гілок, в цьому разі процес формування правильної крони значно спроститься. Також у рослинки обов’язково повинен бути потужний провідник. Якщо ж провідник буде слабким, то після того, як черешня рушить в зростання, у нього з’являться конкуренти з потужних гілок. Якщо рослина має одразу кілька провідників, то при багатому врожаї є ризик того, що черешня розламається між ними, з-за чого вона загине. Пам’ятайте, що у саджанця повинен бути лише 1 потужний і прямий провідник. Також огляньте кореневу систему, вона не повинна бути травмованої або пересохлої. У відкритий грунт можна висаджувати саджанці лише з потужної, добре розвиненою системою коренів. При перевезенні систему коренів рослинки потрібно обмотати мокрою тканиною, а потім поліетиленом або клейонкою. Якщо на саджанці є листя, то її треба видалити, так як вона буде сприяти зневоднення рослини. Перед самою висадкою потрібно вирізати усі сумнівні коріння, а ще ті, що не можуть вміститися в ямі. Потім кореневу систему рослини треба на декілька годин помістити в воду, щоб вона змогла набрякнути. Підсохлі коріння можна залишити у воді на 10 ч.
Висадку черешні в сад можна робити до тих пір, поки грунт залишається не промерз. Слідкуйте за тим, щоб після висадки коренева шийка рослинки височіла над поверхнею ділянки на 50-70 мм Кореневу систему рослини треба акуратно розправити, встановивши її на гірку ґрунту, яка була насипана півмісяця тому. Потім яму заповнюють грунтом з нижнього неплодородного шару ґрунту, при цьому рослинка потрібно трохи трусити, в результаті чого всі наявні порожнечі будуть заповнені. Потім в ямку виливають 10 л води, і коли грунт осяде, потрібно закінчити висадку черешні. Грунт біля рослини треба ущільнити. Потім навколо нього робиться п’ятисантиметрової глибини борозенка, при цьому від стовбура потрібно відступити 0,3 м, з зовнішньої сторони її слід обмежити земляним валом. В цю борозенку потрібно вилити ще 10 л води. Через якийсь час станеться осідання ґрунту в ямі, після чого треба буде в неї додати грунт. При висадці декількох саджанців між ними слід дотримуватися дистанцію від 4 до 5 м. Черешня є дуже великим рослиною.
Весняна посадка
Осіння та весняна посадка черешні у відкритий ґрунт практично не мають відмінностей. Котлован для посадки потрібно підготувати ще в осінній час. Його викопують у жовтні або листопаді і вносять перегній або компост. У такому вигляді він повинен простояти до весни, в результаті чого грунт в ньому зможе добре осісти і устоятися. Після того як сніг розтане, і грунт злегка просохне, необхідно зайнятися внесенням азотовмісних і мінеральних добрив у котлован. Через 7 днів після цього можна буде приступити до висадки черешні. В самому кінці треба буде засипати поверхню пристовбурового кола шаром мульчі (перегноєм або торфом).
Догляд за черешнею
Догляд за черешнею навесні
Доглядати за черешнею, вирощуваної в саду, порівняно просто. Саджанець висаджений у весняний час до того, як набубнявіють бруньки, потребує формує обрізку крони. Для цього потрібно вибрати кілька скелетних гілок, а решта вирізують на кільце, при цьому пеньків залишитися не повинно. Місця зрізів потрібно промазати садовим варом. Якщо ви не встигли провести таку обрізку до того, як почнеться сокорух, то її треба буде провести лише наступної весни. У більш дорослих рослин формуюча та санітарна обрізка проводяться у весняний час, при цьому слід встигнути до того, як почнеться сокорух. Після того, як на вулиці температура повітря підніметься до 18 градусів, необхідно провести профілактичну обробку черешні, в результаті якої будуть знищені всі шкідники і хвороботворні мікроорганізми, зимовавшие у поверхні пристовбурового кола і в корі дерева.
Їли при посадці в грунт і в яму були внесені всі необхідні добрива, то підживлення слід почати лише з четвертого року зростання рослини. Але це стосується лише фосфорних і калійних добрив, а ті, що містять азот і вносять у грунт вже на наступний рік після посадки і роблять щороку. Вносити азотовмісні добрива необхідно у весняний час після встановлення теплої погоди, при цьому морози повинні залишитися позаду. Другу підгодівлю рідкими азотними добривами проводять в останні дні травня.
У весняний час також займаються і щепленням черешні. У цьому випадку старе рослина буде виступати в якості підщепи, на коренях якого потрібно виростити молоду черешню, яка буде відрізнятися більшою продуктивністю.
Також у весняний час черешню необхідно своєчасно поливати, полоти, а ще вчасно виривати бур’яни і рихлити поверхню пристовбурового кола.
Догляд за черешнею влітку
У літній час грунт на ділянці, на якому росте дана культура, потрібно обов’язково розпушити на глибину від 8 до 10 сантиметрів, для цього використовують ручний культиватор або садову мотику. Розпушування здійснюють на наступний день після того, як пройде дощ або рослина буде полито. Протягом сезону полити черешню потрібно 3-5 разів, при цьому остаточна цифра безпосередньо залежить від кількості дощів. Як тільки на рослині будуть помічені шкідливі комахи або симптоми хвороби, слід приступити до його обробці. Постарайтеся оперативно визначити, в чому полягає проблема небудь ніж рослина боляче, і як можна швидше все виправити.
У літній час також проводять формуючу обрізку, для цього роблять прищипку пагонів, що ростуть неправильно для ослаблення їх зростання. А також вирізають ті гілки і стебла, які сприяють загущення крони. Кореневі нащадки так само слід видалити, інакше вони почнуть розростатися. Приступають до збору врожаю в останні дні травня або перші ― червня. Якщо плодоношення рясне, то гілки можуть не витримати ваги плодів і зламатися, тому необхідно своєчасно поставити в потрібних місцях підпори.
У середині літнього періоду ця культура потребує підживлення фосфорними і калійними добривами з додаванням мікроелементів. У серпні її підгодовують органічними добривами (розчином пташиного посліду або коров’яком). Щоб черешня нормально росла і розвивалася дуже важливо, щоб її пристовбурне коло і міжряддя завжди були чистими.
Догляд за черешнею восени
Під час пожовтіння і опадання листя, як правило, у вересні або жовтні потрібно зробити перекопування ділянки на десятисантиметровую глибину при цьому внісши в грунт останній раз за сезон добрива. Перш ніж почнеться масовий листопад, необхідно провести вологозарядковий підзимовий полив черешні, це особливо важливо в тому випадку, якщо плодоношення в літній час було рясним, а осінь видалася посушливої. Облетіли листя потрібно зібрати і знищити, а потім в цілях профілактики обробіть дерево, щоб знищити всі патогенні мікроорганізми і шкідників, які воліють зимувати в корі рослини, а також у верхньому шарі пристовбурового кола. В останні дні жовтня потрібно провести побілку підстави скелетних гілок і штамба.
Після настання заморозків слід почати підготовку дерева до зимівлі.
Обробка черешні
Профілактичну обробку від шкідників і патогенних мікроорганізмів проводять двічі за сезон: у весняний час до того, як почнеться сокорух і восени, коли почнеться масовий листопад. Що використовують для обробки? Обробіть рослину розчином сечовини (на 1 відро води 700 грам), в результаті загинуть всі патогенні мікроорганізми та шкідники, які зимували в корі або у верхньому шарі ґрунту. Однак даний розчин можна використовувати для обробки лише до розкриття нирок, в іншому випадку на них можуть з’явитися опіки. Від мігруючих шкідників рослину потрібно обприскати Агравертином, Іскрою-біо, Акарином або Фитовермом. Щоб черешня була більш стійкою до несприятливих умов, її слід обприскати Экоберином або Цирконом. Дану обробку проводять в один і той же час з профілактичною.
Полив черешні
Як правило, протягом сезону черешні потрібно 3 поливу:
- у весняний час до того, як рослина зацвіте, при цьому на кожен рік його життя береться за 15-20 л води;
- у середині літнього періоду тим більше, якщо стоїть посуха або дощі дуже рідкісні;
- восени проводять підзимовий полив разом з підживленням.
Перш ніж приступити до поливу, пристовбурні кола необхідно розпушити. Коли рослина буде полито і підживлено, поверхня ділянки треба засипати шаром мульчі. В осінній час при проведенні влагозарядкового поливу постарайтеся, щоб грунт просочився на глибину від 0,7 до 0,8 м. Якщо все зробити правильно, то грунт взимку буде промерзати набагато повільніше, а морозостійкість дерева помітно збільшиться.
Підгодівля черешні
Які добрива використовувати, щоб дерево росло швидко і давала багаті врожаї? Якщо дереву більше чотирьох років, то в перші дні травня треба розпушити поверхню пристовбурового кола, в який потім вносять мінеральні добрива: від 15 до 25 г сірчанокислого калію, від 15 до 20 грам сечовини і від 15 до 20 грам суперфосфату (з розрахунку на 1 квадратний метр ділянки). В останні дні липня, коли будуть зібрані всі плоди, рослини, почав плодоносити, знадобиться позакореневе підживлення, для цього використовують фосфорні і калійні добрива, також в живильну суміш додають необхідні мікроелементи. Рясно плодоносившие черешні слід в серпні підгодувати органікою, для цього можна використовувати розчин курячого посліду (1:20) або коров’яку (1:8).
При підгодівлі черешні слід пам’ятати, що у кожної рослини потреба в поживних речовинах індивідуальна. Тому вибираючи підходящі добрива, а також час внесення підгодівлі необхідно враховувати погодні умови, стан грунту, а також звертати увагу на зовнішній вигляд самого дерева.
Зимівля черешні
Дорослі дерева не потребують укриття на зиму, однак їх потрібно обов’язково підготувати: пофарбувати вапном основу скелетних гілок і штамб, і засипати поверхню пристовбурового кола шаром мульчі (торфом). Молоденькі рослини потребують укриття. Для цього їх обв’язують мішковиною або ялиновим гіллям. Використовувати для укриття черешні лутрасил або інші подібні штучні матеріали не можна, так як під ними деревце буде пріти.
Обрізка черешні
В який час обрізати
Доглядати за черешнею зовсім не складно, але тільки це не відноситься до обрізку рослини, яку слід проводити правильно, регулярно і з розуміння суті цієї процедури. Обрізку проводять щороку, при цьому починають з першого року життя рослини. Якщо обрізати черешню вчасно і правильно, то в результаті цього підвищується якість плодів, а також їх кількість, поліпшується стійкість до захворювань, а також збільшується тривалість життя дерева. Обрізання рекомендується проводити у весняний час до того, як почнеться сокорух, але при цьому заморозків у нічний час бути не повинно, а вдень повинно бути тепло. Серед садівників існує думка, що обрізати черешню можна тільки навесні, але це далеко не так. Обрізати дану культуру потрібно обов’язково кожен рік, тому якщо у весняний час з якихось причин обрізка не була здійснена, дану процедуру переносять на літо або осінь.
Як обрізати черешню
Обрізування саджанців виробляють після того, як їх висота буде дорівнює 0,5–0,7 м. Укоротіть бічну саму нижню гілку черешні до 0,5–0,6 м, при цьому залишилися потрібно обрізати на рівень її зрізу. Над скелетними гілками провідник не повинен перевищувати більше ніж на 15 сантиметрів. Ті гілки, які розміщуються до стовбура під гострим кутом, необхідно вирізати. У тому випадку, якщо бічних гілок дуже мало (1 або 2), то їх потрібно вкоротити на 4 або 5 нирок від основи, провідник обрізається на 6 нирок вище, а закладання нижнього ярусу переносять на наступний сезон.
Плодоношення даної культури спостерігається на букетных гілках і однорічних пагонах. Слід пам’ятати, що у такого рослини спостерігається інтенсивний ріст пагонів, які після обрізки відростають буквально моментально, але воно не здатне до галуження. У зв’язку з цим формування крони проводять з скелетних гілок по ярусах. Процес цей тривалий, тому що за 1 сезон в більшості випадків не вдається закласти навіть 1 ярус. Формування першого компактного ярусу виробляють з гілок, які розташовуються по стовбуру на відстані 10-20 сантиметрів один від одного. На кожному з двох наступних ярусів гілок має бути на одну менше, при цьому вони повинні розміщуватися асиметрично і бути порівняно слабше. Між ярусами слід дотримуватися дистанції в межах 0,7–0,8 м. Після того як буде закладено третій ярус, в цьому ж сезоні на першому ярусі треба сформувати 2 або 3 гілки другого порядку, які відносно провідника повинні розміщуватися рівномірно, при цьому відстань між ними повинна бути не менше 0,6–0,8 м. В наступному сезоні займаються формировкой полускелетных гілок на другому ярусі, а через 1 рік ― на третьому.
Починаючи з п’ятого або шостого року життя черешні під час обрізування потрібно постаратися підтримати висоту дерева на рівні 300-350 см, а також довжину скелетних гілок, яка не повинна перевищувати 400 див. Вирізати потрібно тільки ті гілки, які травмовані, ростуть неправильно або сприяють загущення крони. Омолоджуюча обрізка проводиться в останні дні лютого, або перші березня. Дана процедура необхідна тим деревам, у яких спостерігається мельчание ягід, при цьому вони виростають виключно на периферійних ділянках крони.
Обрізка черешні навесні
Досвідчені садівники рекомендують санітарну та формуючу обрізку провести у весняний час, а точніше, в середині березня або перші дні квітня. Необхідно провести укорочення скелетних гілок, а також підрізання провідника до 300-350 див. Ті дерева, що дають рясний урожай, необхідно прорідити, вирізавши всі конкуруючі гілки, а також сприяють загущення крони. Також слід вирізати всі пошкоджені морозом і травмовані гілки і стебла. Слід пам’ятати, що гілки потрібно формувати ярусами, при цьому до складу ярусу розташованого в самому низу повинно входити від 7 до 9 скелетних гілок.
Обрізка черешні влітку
Якщо є необхідність обрізати черешню в літній час, то дану процедуру ділять на 2 етапи. Перший етап припадає на той час, коли рослина закінчить цвісти, при цьому його плоди повинні знаходитися у стадії формування. Другий етап проводять після того, як будуть зібрані всі плоди. Укорочення молоденьких пагонів допомагає стимулювати формування нових горизонтальних відводів. Поки рослина молоде, його піддають пинцировке (проводиться прищіпка кінчиків не здерев’янілих пагонів), в результаті черешня буде змушена формувати гілки в тому напрямку, в якому вам потрібно.
Обрізка черешні восени
В осінній час обрізку проводять після того, як з дерева опаде все листя. Але фахівці радять провести дану процедуру до кінця вересня, в іншому випадку зрізи на гілках будуть гоїтися значно гірше. Якщо вирізати всі слабкі і травмовані відводи, а також ті, що ростуть неправильно, черешня легше перенесе зиму. Укоротіть не скелетні гілки до 0,3 м, а однорічні пагони на 1/3 частину. У рослин молодше 5 років довжина гілок повинна бути не більше півметра. В осінній час обрізати черешню рекомендується пилкою, так як такі зрізи заживуть набагато швидше в порівнянні з тими, що були залишені секатором.
Саджанці однорічного віку ще занадто слабкі для осінньої обрізки. Якщо її все ж таки провести, то рослини ослабнуть настільки, що будуть пошкоджені морозом. Такі саджанці треба обрізати тільки в літній або весняний час.
Розмноження черешні
Для розмноження черешні використовують насіння, а також щеплення. Вирощені з насіння саджанці можуть не зберігати сортові ознаки батьківської рослини. У зв’язку з цим, як правило, такий спосіб розмноження використовують лише для вирощування підщеп, в подальшому на них проводиться щеплення культурного щепи.
Насіннєве розмноження черешні
У районах з м’яким кліматом як підщепа цілком можливо використовувати саджанець черешні, зростаючої в диких умовах. Однак якщо клімат в регіоні досить холодний, то такий підщепа використовувати не можна, тому що він недостатньо зимо – та посухостійкий. Якщо ви вирішили виростити підщепа своїми руками, то насіння слід брати від вишні звичайної, відрізняється морозостійкістю і врожайністю, а також вона добре росте на ділянках, де грунтові води залягають досить високо. У даного підщепи є лише 1 недолік, це схильність до утворення рясної порослі.
Вишневі кісточки слід відокремити від м’якоті, потім їх промивають і поміщають в затінене місце для просушування. Після цього насіння треба з’єднати з зволоженим піском у пропорції 1:3. Потім їх поміщають в прохолодне місце (від 2 до 5 градусів), де вони будуть стратифицироваться протягом 6 місяців, при цьому потрібно періодично проводити перемішування і зволоження суміші. Висів у відкритий ґрунт виробляють на початку весняного періоду. Сіяти їх слід густо, при цьому між рядами необхідно дотримуватися дистанцію в 10 сантиметрів. Якщо суглинистий грунт або супіщаний, то заглиблювати кісточки в грунт слід на 40-50 мм. Коли здадуться сіянці, їх слід прорідити, при цьому відстань між рослинками повинно бути від 30 до 40 мм. Доглядати за такими саджанцями дуже просто, їх потрібно вчасно поливати, прополювати і розпушувати грунт. Також слід оберігати рослинки від гризунів. До осені сіянці повинні зміцніти і вирости, після чого їх слід викопати і відібрати ті, у яких довжина хоч трохи розвиненою мичкуватої системи коренів буде досягати 15 сантиметрів, а товщина стовбура біля основи буде не менше 0,5–0,7 див. Дані рослинки слід посадити в розпліднику, дотримуючись схеми 0,9х0,3 м. На початку наступного сезону у весняний час до них потрібно буде прищепити сортові живці.
Щеплення черешні
Щеплення сортового черешка черешні потрібно провести за 7-15 днів до того, як почнеться сокорух. Якщо провести дану процедуру пізніше цього строку, то відбудеться окислення розрізу на підщепі, з-за чого щепа буде приживатися набагато гірше. Як підщепу можна використовувати і сіянці, і кореневі відростки вишні звичайної. В якості підщепи слід використовувати одно – або дворічна прикореневій відросток або сіянець вишні, при цьому щеплення слід робити на висоті 15-20 сантиметрів від поверхні грунту. Підготовка і проведення даної процедури вимагають особливої уваги і акуратності, так як на вишневому підщепі черешня вкрай складно приживається. Досвідчені садівники рекомендують, для щеплення вибрати поліпшений спосіб копулірування. Для початку і прищепа і підщепа слід розрізати навскоси, при цьому утворилися косі зрізи в довжину повинні досягати 30-40 мм. Потім на обох зрізах слід зробити додатковий заріз, глибина якого не повинна перевищувати 10 мм. Прищепа і підщепа необхідно скласти зрізами в «замочок» таким чином, щоб зчленування було нерухомим. Потім це місце потрібно обмотати скотчем або окулировачной стрічкою. Щоб щепа прижився швидше і краще, держак потрібно використовувати короткий всього з парою нирок, але його діаметр повинен бути таким же, що і у підщепи в місці розрізу. Заготівлю живців проводять пізно восени після настання перших морозів, при цьому температура повітря повинна бути близько 8-10 градусів. Живці потрібно зв’язати разом, зволожити водою за допомогою обприскувача і обмотати поліетиленовою плівкою. На зберігання їх поміщають на полицю холодильника або закопують в сніг, там вони пробудуть приблизно 6 місяців. Перш ніж приступити до щеплення, живці протягом кількох годин повинні пробути в талій воді. Для щеплення потрібно взяти дуже гострий інструмент, який добре стерилізують. Щоб прискорити зрощення, зрізи потрібно робити точними і рівними.
Хвороби черешні з фото та описом
Більша частина хвороб черешні і вишні є загальними. Черешня найбільше схильна до грибкових захворювань таких, як: моніліоз, кокомікоз і клястероспоріоз.
Клястероспоріоз
Дырчатая плямистість, ще іменована клястероспоріозом, пошкоджує стебла, гілки, листові пластини, квіти і бруньки рослини. На поверхні листя з’являються плями темно-бурого забарвлення з оздобленням більш темного відтінку. На місці плям тканина листків розфарбовується, і з’являються дірочки. Уражені листя облітають раніше покладеного терміну. На уражених хворобою стеблах спостерігається відмирання тканин, камедетеча, при цьому відбувається всихання ягід. Заражені частини рослини потрібно видалити, при цьому проводять очищення та дезинфекцію місць зрізів розчином мідного купоросу (1%), потім 3 рази натирають листям щавлю з десятихвилинним перервою між сеансами. А в самому кінці їх промащують садовим варом. До того як розкриються бруньки, слід провести обробку ділянки Нітрафеном або розчином мідного купоросу (1%). Після того як черешня відцвіте, виробляють друге обприскування розчином бордоської суміші (1%). Таку обробку проводять через 15-20 днів після другої, а останній раз ділянку з черешнями обприскують не пізніше ніж за 20 днів до збирання плодів.
Моніліоз
Сірою гниллю, або моніліозом, або монилиальным опіком можуть заразитися будь кісточкові культури, наприклад, черешня, вишня, алича, абрикос, персик або зливу. У ураженої рослини спостерігається гниття плодів, засихання квіток і гілок. Якщо буде стояти сира погода, то на поверхні ягід і зав’язей з’являться подушечки сірого забарвлення, в яких знаходяться спори грибка, в результаті чого відбувається зморщування і засихання плодів. Як тільки дерево уражене відцвіте, його обприскують бордоською сумішшю (1%), другий раз дану обробку проводять після того, як пройде 15 днів після збору плодів. Під час обробки слід вирвати всі заражені зав’язі і ягоди, а також видалити уражені пагони і згребти облетевшую листя, і все знищити. При наявності виділення глею скориставшись дуже гострим інструментом необхідно прочистити рани до здорової тканини, а потім провести їх обробку як при ураженні рослини клястероспоріозом (мідним купоросом, листям щавлю і садовим варом).
Кокомікоз
Найчастіше кокомікоз вражає саме листя, у більш рідкісних випадках він пошкоджує стебла, ягоди і черешки. У сиру погоду дана хвороба розвивається швидше за все. У червні на поверхні листових пластин з’являються маленькі цятки буро-червоного кольору, з часом вони стають все більше, поки не зливаються один з одним. При цьому уражається практично вся листова пластина, з-за чого листя облітає раніше часу. Якщо дерево уражене дуже сильно, то спостерігається вторинний ріст пагонів. Це захворювання призводить до більш тривалого дозрівання ягід, рослина слабшає, зменшується його морозостійкість, в деяких випадках садівник може повністю втратити врожаю. Перш ніж розкриються бруньки, захворілу черешню слід обробити препаратом, що містить мідь (наприклад: бордоською сумішшю, оксихлоридом міді або мідним купоросом). Під час формування бутонів рослину обприскують розчином Хоруса (на 1 відро води 2-3 грама). Другий раз рослину обприскують Хорусом відразу після того, як воно відцвіте. Через 15-20 днів заражені гілки слід зрізати, при цьому необхідно захоплювати здорову тканину. Дані гілки потрібно обов’язково знищити.
Крім даних захворювань така культура може захворіти такими хворобами, як: бура пятностость, відьмина мітла, карликовість сливи, помилковий або сірчано-жовтий трутовики, мозаїчна кольчатость, відмирання гілок, парша, плодова гниль, стекленбергский вироз та ін У деяких випадках черешню вражають хвороби абсолютно невластиві для такої культури. Як позбутися від грибкових захворювань, дуже докладно описано вище. Від вірусних хвороб ефективних ліків на даний момент не знайдено. У профілактичних цілях рекомендується строго дотримувати правил агротехніки культури і правильно доглядати за рослиною.
Шкідники черешні з фото і назвами
Черешню вражають ті ж самі шкідники, що й інші кісточкові рослини. Нижче будуть описані ті шкідники, які зустрічаються найбільш часто при вирощуванні черешні на садовій ділянці.
Чорна вишнева
Найбільшу небезпеку для черешні і вишні являє яблонно-подорожникова і чорна вишнева попелиця. Личинки таких шкідників висмоктують рослинний сік з листових пластин, у результаті чого ріст центральної жилки припиняється, а також спостерігається згортання, засихання та почорніння самого листа. У уражених попелиць молодих дерев спостерігається деформація і зменшення приросту, у тих рослин, які вже почали плодоносити, не відбувається закладання квіткових бруньок, а також помітно знижується якість ягід. На поверхні листя з’являється шар паді (солодкі і липкі екскременти шкідників), на якій воліє селитися сажістий грибок. На початку весняного періоду за сплячим нирках дерево потрібно обприскати Конфидором, через півмісяця проводять повторну обробку. З таким шкідником можна боротися нешкідливими рослинними засобами, які відрізняються інсектицидними властивостями. Наприклад, можна використовувати наступний розчин: на 1 відро води береться 200 грам тютюнового пилу і невелика кількість рідкого мила.
Вишнева муха
Вишнева муха так само дуже небезпечна для черешні та вишні. Вона може знищити близько 90 відсотків всього врожаю. Личинки такого шкідника з’їдають нектар з квіток, а ще висмоктують сік з ягід, у результаті чого вони руйнуються. Найбільшу небезпеку такий шкідник представляє для середньо – і пізньостиглих сортів черешні. Пошкоджені шкідником ягоди стають темними, починають гнити і обсипаються. Виберуться з опалих плодів личинки зариваються в грунт. Щоб зловити таких мух, використовують спеціальні пастки. Для їх виготовлення використовують фанеру або пластик, їх фарбують у насичено-жовтий колір, а потім обмазують ентомологічним клеєм або вазеліном. Готові пастки розвішують на черешні на висоті 150-200 див. Через 3 дні перевірте пастки, якщо ви на них знайдете не менше 5-7 мух, то обприскати черешню Конфидором або Актеліком. Якщо рослина була опрыскано Конфидором, то повторну обробку цим же засобом проводять через 20 днів після першої, а якщо Актелліком через 15 діб. Останній раз черешню можна обробити не пізніше, ніж за 20 діб до збирання плодів середньо – і пізньостиглих сортів.
Листовійки
Менш небезпечними є листовійки, але їхні гусениці гублять листові пластини. Так, гусениці боярышниковой і розанною листовійки, з’їдаючи листя, її скручують і фіксують за допомогою павутини повдоль центральної жилки. При цьому гусениці строкато-золотистої листовійки відрізняються тим, що скручують листові пластини поперек серединної жилки. Всі ці гусениці зжирають пелюстки квіток і нирки, а також обгризають листові пластини, при цьому від них залишається лише скелет з прожилок. Гусениці старшого віку вигризають м’якоть плодів і пошкоджують зав’язі. У підкіркової листовійки гусениці травмують нижню частину стовбура дерева, вони вгризаються в деревину і роблять там безліч ходів. Коли всі плоди будуть прибрані, необхідно очистити уражені місця на стовбурі, а потім провести обробку ран і всієї рослини концентрованим розчином Хлорофосу. Повторну обробку проводять у весняний час до того, як розкриються бруньки.
Вишневий трубковерт
Нашкодити будь кісточкових рослин, включаючи вишню і черешню, може вишневий трубковерт. Личинки цієї комахи поїдають ядра, що знаходяться в кістках, при цьому пошкоджується і м’якоть ягід. Щоб позбутися такого шкідника, обробити дерево доведеться 2 рази. Як тільки рослина відцвіте, його потрібно обприскати розчином Актара (на 1 відро води 1,5 грама), через півмісяця проводять ще одну обробку, використовуючи для цього Карбофос, Амбуш, Актеллик, Корсар або Метафокс.
П’ядуна-обдирало
Також часто на черешнях і вишнях живуть п’ядуна зимові і п’ядуна-обдирало. Гусениці таких комах живляться листям, бутонами і квітками. Ховаються вони в листкових пластинках, які з’єднують павутиною. Якщо шкідників буде дуже багато, то від листя рослини залишаться лише прожилки. На відміну від інших гусениць, що мають 8 пар ніг, у цих їх тільки 5, з-за цього при пересуванні вони згинають свою спинку петлею. До того як рослина зацвіте, його потрібно обприскати Золоном, Фосфамидом, Карбофосом, Метафосом, Цианоксом або іншим засобом схожого дії. На початку весняного періоду до того, як розкриються бруньки, необхідно обробити ділянку Олеокупритом або Нітрафеном.
Також черешні може нашкодити бурий плодовий і червоний яблонный кліщі, вишнева побеговая, мінуюча і фруктова смугаста молі, вишневий, жовтий сливовий і слизовий пильщики, заболонник, непарний короїд, кільчастий, пуховий та непарний шовкопряди, яблунева стеклянница та ін. Але проблема з цими шкідниками може виникнути тільки у разі порушення правил агротехніки або з-за грубих помилок у догляді, з-за чого дерево слабшає. Щоб знищити таких шкідливих комах, потрібно вибрати один з препаратів, який був описаний вище.
Птахи так само можуть помітно зменшити кількість плодів. Справа в тому, що вони люблять поласувати стиглими ягідками. Щоб врятувати урожай на рослині слід розвісити стрічки, зроблені з шарудить фольги або непотрібні диски, призначені для комп’ютера. Якщо таким чином відлякати птахів не вдасться, то на рослину треба буде накинути сітку, величина осередків якою повинна бути дорівнює 5х5 див.
Сорти черешні з фото та описом
Сорти черешень для Підмосков’я
Для нормального росту і розвитку черешні необхідно велика кількість сонячного світла і тепла. Тому довгі роки вважалося, що досить холодний клімат Підмосков’я просто не підходить для вирощування такої культури. Але селекціонери все ж змогли отримати сорти, які володіють високою морозостійкістю. Їх можна культивувати як на території Підмосков’я, так і в більш холодних регіонах. Наприклад:
- Брянська рожева. Самобесплодный пізньостиглий сорт, відрізняється врожайністю. Починає плодоносити на четвертий або п’ятий рік життя. Соковиті рожеві ягоди в діаметрі досягають 2-2,2 см, а важать вони близько 6 грам. Солодкий м’якуш забарвлений в світло-жовтий колір, а кісточка ― коричневий.
- Іпуть. Ранньостиглий самобесплодный сорт, відрізняється врожайністю. У висоту дерево досягає близько 400 див. Важать бордові ягоди близько 5,5 грам, а їхній діаметр дорівнює 2,2 див. Соковита м’якоть дуже солодка, кісточка коричневого кольору добре від неї відділяється.
- Фатеж. Цей самобесплодный середньоранній сорт володіє середньою врожайністю. Круглі червоно-жовті плоди важать близько 5 грам. Солодко-кисла м’якоть дуже соковита.
- Тютчевка. Цей пізньостиглий самоплідний сорт відрізняється високою врожайністю. Широкоокруглые ягоди мають темно-червоне забарвлення і вага до 7,5 грам, при цьому їх діаметр досягає 2-2,3 див. Щільна, соковита м’якоть червоного кольору володіє чудовими смаковими якостями.
- Ревна. Це пізній самоплідний сорт. Ягоди темно-червоного забарвлення мають середню масу близько 5 грам, а їх діаметр не перевищує 2 див. Солодка соковита м’якоть дуже щільна і забарвлена в темно-червоний колір.
Також з часом все популярнішими стають такі сорти, як: Малюк, Поезія, Орловська рожева, Синявська, Черемашная, Кримська.
Ранні сорти черешні
По термінах дозрівання всі сорти черешні поділяють на ранньостиглі, середні і пізні. Ранньостиглі сорти:
- Валерій Чкалов. Рекомендовано використовувати в якості запилювачів для цього великого самобесплодного рослини наступні сорти черешні: Апрелька, Червнева рання, Жабуле, Скороспілки. Така рослина починає плодоносити на п’ятий рік. Червоно-чорні широкосердцевидной форми ягоди мають притупленную вершинку і важать від 6 до 8 грам. У темного забарвлення м’якоті маються прожилки рожевого кольору.
- Данна. Частково самоплідний сорт, відрізняється врожайністю. Починає плодоносити лише на п’ятий або шостий рік. Одномірні округлі ягоди темно-червоного кольору мають трохи конічну форму і важать в середньому 4,5 грама. Солодка темно-червона м’якоть дуже соковита і ніжна.
- Леся. Даний сорт морозостійкий, йому не потрібно великої кількості тепла, однак він схильний до зараження коккомікозом. Починає плодоносити на четвертий або п’ятий рік. Темно-червоні ягоди серцеподібної форми важать від 7 до 8 грам. Солодко-кисла соковита м’якоть досить щільна.
- Рубінове Нікітіна. Цей частково самоплідний сорт відрізняється стійкістю до захворювань і шкідників, і врожайністю. Починає плодоносити на п’ятий або шостий рік. Ягоди важать близько 3,8 грам і мають темно-червоне забарвлення. Солодка соковита м’якоть досить ніжна.
- Рання розовинка. Даний сорт володіє стійкістю до морозів і грибкових захворювань, а також врожайністю. Починає плодоносити на 4 або 5 рік. Рожеві ягоди мають овально-округлу форму і рум’янець червоного кольору. Плоди важать близько 6-7 грам і володіють прекрасним смаком. В якості запилювачів потрібно використовувати такі сорти: Вуглинку, Аннушка, Етика, Дончанка, Валерія.
Також досить популярні такі сорти як Визнання, Дебют, Ласуня, Мелітопольська рання, Казка, Мелітопольська червона, Електра, Рубінова рання, Шанс, Ера, Присадибна жовта, Аріадна, Черемашная, Червона гірка, Овстуженка та ін.
Сорти середнього строку достигання
Популярні середньостиглі сорти:
- Оксамитова. Цей десертний сорт володіє стійкістю до грибкових захворювань. Плодоношення починається на п’ять років. Глянцеві великі ягоди мають темно-червоне забарвлення і відмінний смак.
- Нектарна. Даний сорт, відрізняється врожайністю, починає плодоносити на четвертий або п’ятий рік. Глянцевий плід забарвлений в темно-червоний колір. Солодка м’якоть хрустка досить соковита.
- Вуглинку. Урожайність у сорту середня. Вступає в плодоношення на четвертий або п’ятий рік. Темно-червоний ягоди мають соковитої і щільною м’якоттю, яка має слабовиражений винно-солодкий смак.
- Французька чорна. Морозостійкий сорт середньої врожайності, починає плодоносити на сьомий рік. Ягоди мають практично чорний окрас щільну і соковиту м’якоть десертного смаку.
- Присадибна. Урожайний сорт, вступає в плодоношення на шостий або сьомий рік. Глянцеві жовтуваті великі ягоди серцеподібної форми мають рум’янець червоного кольору. Ніжна соковита м’якоть має винно-солодким смаком.
Також досить великою популярністю користуються такі сорти: Рубінова, Франц Йосип, Кубанська, Дайбера чорна, Гедельфингенская, Тотем, Епос, Аделіна, Дачниця, Дилема, Простір, Изюмная, Дніпровка, Вінка, Міраж, Суперниця, Тавричанка, Талісман, Пам’яті Чернишевського, Радіца, Веда і ін.
Пізні сорти черешні
- Бряночка. Самобесплодный сорт, відрізняється високою врожайністю і стійкістю до морозів і коккомікозу. Починає плодоносити на п’ятий рік. Темно-червоні ягоди широкосердцевидной форми важать близько 7 грамів. Солодка м’якоть щільна також має темно-червоне забарвлення. В якості запилювачів рекомендовано використовувати такі сорти, як Веда, Іпуть або Тютчевка.
- Мічурінська пізня. Самобесплодный сорт, відрізняється високою врожайністю і морозостійкістю. Починає плодоносити лише на п’ятий або шостий рік. В якості запилювачів використовується сорти Рожевий перли і Мичуринка. Широкосердцевидные ягоди темно-червоного забарвлення важать близько 6,5 грам. Соковита червона м’якоть має солодкий смак.
- Прощальна. Самобесплодный сорт, відрізняється високою врожайністю і стійкістю до посухи. Починає плодоносити з чотирьох або п’яти років. Округлі дуже великі ягоди червоного кольору важать близько 14 грамів. М’якоть жовтувата хрящувата і щільна. Для запилення рекомендовано використовувати такі сорти: Аннушка, Аеліта, Донецький угольок, Сестричка, Етика, Валерія, Валерій Чкалов, Ярославна, Донецька красуня.
- Лена. Самобесплодный сорт, що володіє стійкістю до морозів і грибкових захворювань, а також високою врожайністю. Починає плодоносити на четвертий рік. Червоно-чорний плоди тупосердцевидной форми важать близько 8 грам. М’якоть щільна. Для запилення підходять такі сорти: Овстуженка, Ревна, Тютчевка, Іпуть.
- Амазонка. Самобесплодный сорт, відрізняється врожайністю і стійкістю до морозів і посухи. Темно-червоні плотномясі плоди добре відділяються від плодоніжки і важать близько 9 грам. Рожево-червона м’якоть щільна і хрящувата. Для запилення рекомендовано використовувати такі сорти: Дончанка, Ярославна, Аннушка, Донецька красуня, Рання розовинка.
Також популярністю користуються такі сорти: Анонс, Іскра, Дружба, Зодіак, Дивна, Віха, Крупноплідна, Оріон, Мелітопольська чорна, Меотида, Престижна, Сюрприз, Романтика, Темпоріон, Космічна, Аншлаг та ін.